Рішення № 86151823, 28.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002666

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Саган Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 27.05.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Львівська митниця ДФС, відповідач). Позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00596. Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він з метою митного оформлення особисто придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні, подавав митному органу електронну митну декларацію та усі наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларант, серед інших документів, подав митному органу договір купівлі - продажу та виданий фірмою «DAT AUTOHUS» рахунок-фактуру (інвойс) №VR0064212 від 08.04.2019, що підтверджує сплату фактурної вартості транспортного засобу в сумі 14689,08 євро. Відповідач за наслідками розгляду цих документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 18100 євро. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 18100 євро. Позивач зазначає, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач проігнорував надані ним в процесі митних консультацій два оголошення фірми «DAT AUTOHUS», які підтверджували актуальну пропозицію придбати ще два аналогічні (тієї ж марки, моделі, року випуску та реєстрації, комплектації, зі співставним пробігом) автомобілі за тією ж ціною (14689,08 євро без ПДВ), яку заплатив ОСОБА_1 , а також відомості з електронного каталогу SuperSchwake 04/2019. Натомість відповідач використав інформацію, яку, як стверджує Львівська митниця, надала система АСАУР. Позивач наполягає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Вважає дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України.

Львівська митниця ДФС позов не визнає. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, письмовому запереченні (а.с. 71-81, 165-172). Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення, зазначає, що для митного оформлення документів було надано рахунок-фактуру №VR0064212 від 08.04.2019, в якому умовами оплати вказано попередню оплату. Вказує, що касових, товарних чеків чи інших банківських платіжних документів декларант до митного оформлення не подав. Відповідач вказує, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР.

На стадії підготовчого провадження на виконання угоди з ОСОБА_1 адвокат 22.07.2019 Мартин В.І. звернулася до керівника фірми-нерезидента «DAT AUTOHUS» AG із адвокатським запитом №41/19 (а.с. 106). Адвокат Мартин В.І., серед іншого, просив повідомити таку інформацію: - підтвердити офіційну ціну (вартість) автомобіля марки Оpel модель Vivaro 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , каталожний №1278, сплачену згідно договору купівлі-продажу, укладеного 08.04.2019, що підтверджується рахунком-фактурою від 08.04.2019, зокрема, ціну, за яку був придбаний цей транспортний засіб; - який порядок при укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів у фірмі, пояснити суть механізму з приводу оформлення купівлі-продажу транспортного засобу; - чи поверталось ПДВ (податок з вартості/податок на додану вартість) при купівлі 08.04.2019 цього автомобіля.

У відповідь на адвокатський запит на електронну пошту адвоката Мартин В.І. надійшов лист (а.с. 129,145), в додатку до якого фірмою надано рахунки, договір купівлі-продажу, квитанцію про сплату застави в сумі ПДВ за означений транспортний засіб (а.с.129-147). В листі зазначено, що інформація про купівельну ціну автомобіля, а також суми внесеної застави, що відповідає розміру внесеного ПДВ є у цих документах. В листі фірма-нерезидент повідомила, що кошти за транспортний засіб, а також сума застави сплачені в офісі фірми готівкою 08.04.2019. Виплата застави відбулася 28.06.2019, також готівкою. На підтвердження цих обставин додано виписку з касових книг (а.с.142).

Суд заслухав доводи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 з метою придбання для власного використання транспортного засобу здійснив замовлення №VAR0054715 у фірми експортера «DAT AUTOHUS» (м. Бохель, Німеччина) транспортний засіб марки Оpel модель Vivaro 1.6 CDTI, VIN-код НОМЕР_2 , який був у експлуатації.

08.04.2019 фірма «DAT AUTOHUS» виставила ОСОБА_1 рахунок від 08.04.2019 на 17710 євро (а.с.138) з відміткою про сплату цієї суми ОСОБА_1 08.04.2019, в якому підсумовано всі платежі покупця:

- рахунок №VR0064212 за транспортний засіб в сумі 14689,08 євро (а.с.139);

- квитанцію №DP0003015 про сплату застави ПДВ в сумі 2827,64 євро (а.с. 143-144);

- додаткові послуги в сумі 193,28 євро.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.04.2019 (а.с.140-141) та рахунку-фактури (інвойс) №VR0064212 від 08.04.2019 (а.с.139) вартість автомобіля марки Оpel модель Vivaro 1.6 CDTI, VIN-код НОМЕР_2 , який був у експлуатації, становить 14689,08 євро. Умови угоди передбачають здійснення авансового платежу та обов`язок покупця вивезти куплений автомобіль із економічної зони ЄС як підставу для повернення ОСОБА_1 застави (в сумі ПДВ) 2827,64 євро.

Проведення готівкових розрахунків між сторонами на вказані суми, окрім окремих зауважень на рахунку та квитанцій, додатково підтверджується випискою з касової книги, наданою фірмою «DAT AUTOHUS» на запит адвоката (а.с. 142).

16.04.2019 для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу уповноважений представник позивача подав митниці митну декларацію №UA209190/2019/033214 в електронній формі, в якій заявив митну вартість транспортного засобу в розмірі 14689,08 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом « 1» за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 14689,0800 євро, в графі 45 «коригування» вказано 445525,44 грн., в графі 23 «курс валюти» 30,33038400 (а.с. 87звор.). Позивач авансував за митне оформлення транспортного засобу 149500 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1320024754.1 від 09.04.2019 (а.с. 22).

16.04.2019 митниця скерувала декларанту електронне повідомлення, обґрунтоване тим, що заявлена митна вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації у тому числі із зовнішніх джерел (вказано вартість 18100 євро) повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 89,98), а саме: - якщо рахунок якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої вартості товару.

Цю вимогу ОСОБА_1 отримав 17.04.2019. У відповідь повідомив митний орган, що відповідно до вимоги може надати такі документи: інформацію з інтернет - джерел про вартість транспортного засобу, роздруківка оголошення фірми продавця, де був придбаний означений транспортний засіб. Декларант пояснив, що на час придбання ним автомобіля фірма «DAT AUTOHUS» виставила на продаж п`ять аналогічних транспортних засобів (однакові марка, модель, комплектація, рік реєстрації, схожий пробіг) та наголосив, що пропозиція придбати ще двох таких авто за 14689,08 євро (без ПДВ) є актуальною станом на 17.04.2019. Декларант пояснив, що оплата за транспортний засіб проводилась ним особисто в касу фірми-експортера в сумі 14689 євро, про що було отримано відповідний рахунок-фактуру, інших документів надати не може (а.с. 99, 94).

ОСОБА_1 також надав митниці витяг з електронного каталогу в SuperSchwake 04/2019, в якому пропонована вартість згаданого автомобіля обчислена в сумі 16344,54 євро, вартість продажу 13823,53 євро (а.с. 153-156; примірник, наданий митницею - а.с. 86, 90).

18.04.2019 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення №UA209000/2019/000225/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом « 6» у розмірі 18100 євро. Прийняте рішення посадова особа митного орган, з посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12.12.2018, мотивувала тим, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС». В рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом, що становитиме 18100,00 євро, у зв`язку з наявністю в митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС, як джерело інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР (а.с. 88).

За результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UA209190/2019/033214 від 16.04.2019 та доданих до неї документів, митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю за причин: необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019). Зазначено, що декларантом порушено умови декларування передбачені п.1 п. 8 статті 257 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку, єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 № 651; невірно розрахована митна вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00596 (а.с. 18).

19.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Львівської митниці ДФС із заявою, просив скасувати рішення ВМО «Скнилів» МП «Західний» Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019 та надати ОСОБА_1 можливість в митному оформленні транспортного засобу Оpel Vivaro, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 згідно наявного рахунку-фактури №VR0064212 від 08.04.2019. В заяві декларант просив митний орган пояснити, чому не бралась до уваги інформація з поданого ним скріншота оголошень із сайту «DAT AUTOHUS» про продаж цією фірмою аналогічних автомобілів, де був придбаний ним особисто декларований транспортний засіб, оскільки пропозиція цієї фірми-продавця щодо двох автомобілів по ціні 14689 євро є актуальною на час подання скарги (а.с. 25-27).

Львівська митниця на заяву декларанта скерувала лист №1781/ДЗН/13-70-19/37 від 03.05.2019, з посиланням на п. 9 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затв. постановою Кабінету міністрів України №1077 від 12.12.2018 повідомила ОСОБА_1 про те, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 28-29).

З метою отримання транспортного засобу у вільних обіг 18-19.04.2019 декларант сплатив митне забезпечення в сумі 29717,13 грн. (23, 24).

Фірма «DAT AUTOHUS» AG 28.06.2019 здійснила повернення ОСОБА_1 2827,64 євро сплаченої застави (ПДВ), в підтвердження цього надала виписку з касової книги (а.с.142).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;

- «… суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 13 листопада 2018 року, з огляду на те, що останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються (4000 євро та 2650 євро відповідно). При цьому митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 4000 євро», постанова від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, суд керується такими міркуваннями:

системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 14689,08 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: договір купівлі-продажу від 08.04.2019, рахунок-фактуру №VR0064212 від 08.04.2019).

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля зводяться до того, що (а.с. 88):

- заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС»;

- в органу доходів і зборів та декларанта відсутня інформація про подібні (аналогічні) товари;

- в митного органу наявна цінова інформація з системи АСАУР ДФС, як джерело інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР.

Суд проаналізував зміст наданих декларантом та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль. Так, в рахунку -фактурі №VR0064212 від 08.04.2019 чітко вказано вартість транспортного засобу (14689,08 євро), аналогічна сума вказана і в договорі купівлі-продажу від 08.04.2019.

Суд взяв до уваги той факт, що в процесі проведення процедури митних консультацій на вимогу митниці ОСОБА_1 надав відповідачу актуальну інформацію про продаж фірмою «DAT AUTOHUS» станом на 17.04.2019 ще двох аналогічних (марка, модель, комплектація, рік реєстрації, пробіг) автомобілів по 14689 євро (станом на 08.04.2019 продавалося п`ять автомобілів, один з них купив ОСОБА_1 ). Окрім цього, в розпорядженні митниці був витяг з інформаційного електронного довідника SuperSchwacke 04/2019, в якому вказано вартості продажу декларованого транспортного засобу (без ПДВ) 16344,54 євро, відомості щодо вартості купівлі (без ПДВ) становила 13823,53 євро. Перелічені документи митний орган не взяв до уваги без будь-яких пояснень, а в рішенні вказав про неможливість застосування методу 2б «аналогічні (подібні) товари» з причини «…відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари». За таких обставин суд вважає посилання відповідача на те, що в митного органу та декларанта відсутня інформації щодо подібних (аналогічних) товарів, не відповідає дійсності.

Надані сторонами виписки з інформаційного електронного довідника SuperSchwacke 04/2019 свідать про те, що заявлена та фактично сплачена за автомобіль сума 14689,08 євро (без ПДВ) знаходилася в діапазоні цін довідника (16344,54 - 13823,53 євро). При цьому митний орган не зміг пояснити визначення митної вартості у розмірі 18100 євро, тобто понад ціну верхнього порогу, за яку такий автомобіль пропонується до продажу.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 надав митному органу та суду належні докази того, що він фактично сплатив за автомобіль фірмі нерезиденту «DAT AUTOHUS» 14689 євро. Так, в процесі розгляду справи на адвокатський запит фірма-продавець підтвердила сплату ОСОБА_1 готівкою в офісі фірми грошових коштів за транспортний засіб (14689,08 євро), а також суми застави (в розмірі ПДВ) в розмірі 2827,64 євро; застава в сумі 2827,64 євро після вивезення автомобіля з економічної зони ЄС 28.06.2019 повернута Турчину декларанту, що підтверджується позивачем та випискою з касової книги (а.с.142). Отже, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтвердив суму 14689 євро, фактично сплачену за автомобіль та заявлену ним як митна вартість товару.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 18100 євро ґрунтується на тому, що така ціна «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС».

Суд констатує, що митний орган на вимогу суду не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Оцінюючи пояснення відповідача про коригування митної вартість декларованого позивачем товару до рівня 18100 євро відповідно до наявної цінової інформації з системи АСАУР ДФС суд зазначає таке:

визначення абревіатури «АСАУР» та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України №683 від 28.11.2012.

Суд констатує, що відповідач не зміг пояснити процедури/формули визначення («генерування») ціни товару, а також не надав суду будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої АСАУР» ціни транспортного засобу в розмірі 18100 євро, а також не пояснив, чому ним не було враховано надані декларантом документи. Тому суд дійшов висновку, що рішення митного органу в частині визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 18100 євро є свавільним.

Суд враховує, що відповідач серед іншого як правову підставу оскарженого рішення зазначає норми Постанови Кабінету міністрів України №1077 від 12.12.2018, якою затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок). З цього приводу суд зауважує, що відповідності до пункту 1 Тимчасового порядку, такий визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

Таким чином пунктом 1 Тимчасового порядку визначено коло транспортних засобів, а також період та умови, за наявності яких митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється в порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком. Враховуючи те, що транспортний засіб, щодо якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення був придбаний позивачем 08.04.2019 та заявлений до митного оформлення 16.04.2019, положення Тимчасового порядку до спірних правовідносин не застосовуються.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019 є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені.

Відтак, висновки Львівської митниці ДФС про неможливість визнання митної вартості автомобіля в сумі 14689,08 євро є хибними. Відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) Львівської митниці ДФС №UA209190/2019/00596 є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови підлягають задоволенню.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, витребуванням доказів.

Щодо витрат на переклад доказів, то надані позивачем квитанції з огляду на їх реквізити (дата, отримувач коштів, вид послуг) не дозволяють достеменно встановити, що за ними сплачено послуги з перекладу саме тим особам, які здійснювали переклад наданих суду доказів. З огляду на це підстав для покладення цих витрат на відповідача не встановлено.

Згідно із наданими письмовими доказами (договором про надання правової допомоги (витребування інформації) від 22.07.2019, розрахунком від 22.07.2019 (щодо скерування адвокатського запиту), квитанцією про оплату правової допомоги від 22.07.2019, а.с. 115,121,122,124), позивач сплатив адвокату Мартин В.І. 500 грн. за надання послуг, що полягали у витребуванні доказів у німецької фірми «DAT AUTOHUS» (адвокатський запит).

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору, а також витрати на витребування доказів (як документально підтверджені) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2019/000225/2 від 18.04.2019 та рішення Львівської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UA209190/2019/00596.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. та на витребування доказів в сумі 500 (п`ятсот) грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2019.

Суддя Москаль Р.М.