Ухвала суду № 86151798, 03.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/941/18

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

03 грудня 2019 року

10 год. 58 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представниці відповідача Гордєєвої О.В., представника третьої особи Галайського О.В., розглянув у підготовчому засіданні питання щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЯЙВО» (далі – ТДВ «СЯЙВО») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, у формі витягу з протоколу № 55 від 04.01.2018 року.

Підставою позову зазначено те, що не зважаючи на наявність судового спору та тверджень про те, що дана земельна ділянка не є предметом розгляду комісії, узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради прийняла рішення про погодження меж земельної ділянки, відповідно до представленого гр. ОСОБА_1 акту встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості № 1 на земельну ділянку загальною площею 0,0869 га (розробник КП «Картограф»). З врахуванням викладеного, рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради № 55 від 04.01.2018 є необґрунтованим, протиправним та суперечить нормам Земельного кодексу України, Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.03.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

12.03.2018 третя особа подала заперечення проти позову, в якому вказала, що оскаржуване рішення комісії прийняте відповідно до діючих законодавчих норм.

19.04.2018 за вх. № 10828 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він не погодився із заявленими позовними вимогами, просив у їх задоволенні відмовити у зв`язку з безпідставністю таких. Звернув увагу суду, що рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, а лише рішенням, яке є підставою для прийняття рішення органу місцевого самоврядування.

25.04.2018 за вх. № 11827 представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 466/1764/17, що знаходиться у провадження Шевченківського районного суду м. Львова.

Ухвалою суду від 26.04.2018 клопотання позивача – задоволено. Провадження у справі № 813/941/18 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 466/1764/17 за позовом за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про скасування ухвали про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 26.09.2019 провадження у справі № 813/941/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення – поновлено.

Суд, оглянувши та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, поставив на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.

Представники відповідача та третьої особи щодо закриття провадження у справі поклалися на розсуд суду.

При вирішенні цього питання суд виходить з такого.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як встановлено судом, Ухвалою № 298 2-ої сесії 7-го скликання Львівської міської ради утворено узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів та затверджено Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів (далі - Положення) (а.с. 56-59).

За змістом пунктів 4.1, 4.4 Положення земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї зі сторін у місячний термін з дня надання подання заяви. Рішення узгоджувальної комісії набирає чинності з моменту його прийняття.

04.01.2018 узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради розглянула звернення гр. ОСОБА_1 від 02.10.2017 № 3-К- 85554-2901 про вирішення земельного спору в частині погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 з ТДВ «СЯЙВО». За результатами розгляду звернення було ухвалено рішення у формі Витягу з протоколу № 55 від 04.01.2018 про наступне: погодити межі між земельними ділянками на вул. Промисловій, буд. 25 по лініях A-Б, Б-В, В-Г, Е-Є, Є-A відповідно до представленого гр. ОСОБА_1 акту встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості №1 на земельну ділянку загальною площею 0,0869 га (розробник КП «Картограф»); по лініях Г-Д, Д-Е, Е-А відповідно до представленого гр. ОСОБА_1 акту встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості №1 на земельну ділянку загальною площею 0,1416 га (розробник КП «Картограф»).

За змістом статті 12 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, Комісія діє від імені міської ради, у зв`язку із чим прийняті нею рішення по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням Комісії порушується його право користування земельною ділянкою, внаслідок надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0869 га на АДРЕСА_1 , частина якої входить у склад земельної ділянки 1,44206 га, яку орендувало ТДВ «СЯЙВО», згідно договору оренди землі від 07.07.2006, про продовження якого звернулося і яке мало переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони”, за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “публічно-правовий спір” означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ст.4 КАС України).

Відповідно до п.7 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Звернення ТДВ «СЯЙВО» пов`язане із захистом його права користування орендованою земельною ділянкою, стосується перевірки законності розпорядчих дій Комісії як органу міської ради, що пов`язані з погодженням меж земельної ділянки, відповідно до представленого гр. ОСОБА_1 акту встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості № 1 на земельну ділянку загальною площею 0,0869 га (розробник КП «Картограф»).

Відтак суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку ознак публічно-правового спору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №583/2715/16-ц (провадження 14-174цс18).

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі “Занд проти Австрії” висловлено думку, що термін “судом, встановленим законом” ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі за позовом ТДВ «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

Водночас, суд роз`яснює, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Провадження у адміністративній справі № 813/941/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СЯЙВО» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення – закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.12.2019.

Суддя Р.П. Качур