Рішення № 86151747, 06.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2734/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0135014-5106-1109, №0135015-5106-1109 та №0135016-5106-1109.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 02 грудня 2019 року (а.с.1).

В судове засідання, призначене на 02 грудня 2019 року, представники сторін не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. Представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.47).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.ч.1, 9 ст.205 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і підлягають скасуванню оскільки, належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування у розумінні ст.266 Податкового кодексу України і підпадає під ознаки нежитлової нерухомості, визначеної у пункті "ж" підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, а саме - відноситься до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Належні позивачу об`єкти підпадають під ознаки будівель "Будівлі сільськогосподарського призначення" і не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що нежитлові приміщення (склади) позивача є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому позивач як їх власник, зобов`язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог Податкового кодексу України (а.с.45).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Фермерське господарство "ОСОБА_1" зареєстроване як юридична особа 30.03.2007, керівник - Гнатюк Юрій Якович, основними видами діяльності є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві та оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с.33).

Відповідно до п.2.1 статуту ФГ " ОСОБА_1 " головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності (а.с.34-39).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,44 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Першотравенської сільської ради Кіровоградської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008460 (а.с.40).

З метою ведення господарської діяльності, ОСОБА_2 придбав та є власником нежитлових приміщень (будівлі, склади) загальною площею 2759,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами на право власності (а.с.30-32). Належні позивачу об`єкти нежитлової нерухомості є нежитловими об`єктами.

Рішенням Компаніївської селищної ради Кіровоградської області 22-ої позачергової сесії VII скликання від 29 червня 2017 року №325 (із змінами) встановлено на 2018 рік ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (а.с.16-19, 20-23).

Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України 11 липня 2019 року винесено податкові повідомлення-рішення №0135014-5106-1109, №0135015-5106-1109 та №0135016-5106-1109, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2018 рік у загальному розмірі 154093,12 грн. (а.с.8-10).

16.07.2019 року ОСОБА_1 отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Ознайомившись з такими рішеннями, позивач не погодився з їх змістом та оскаржив їх до ДФС України (а.с.11-13).

Рішенням ДПС України від 25.09.2019 про результати розгляду скарги, оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.25-27).

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, згідно з пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про фермерське господарство" у власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (клас 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Так, належне позивачу нерухоме майно є будівлями, спорудами сільськогосподарського товаровиробника (перебуває у користуванні фермерського господарства статутний капітал) призначене та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тобто, комплекс споруд і будівель, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, смт. Компаніївка, вул. Молодіжна, 38, 40, 42 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника (нерухомість перебуває у користуванні) ФГ " Гнатюк Юрія Яковича ", а позивач є засновником цього підприємства, та основними видами діяльності фермерського господарства є вирощування зернових та технічних культур, а нерухоме майно за вищевказаними адресами, що належить позивачу на праві власності, використовується останнім у сільськогосподарській діяльності (вирощування та зберігання зерна).

Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_1 використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Відтак, нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірні рішення винесено відповідачем 11.07.2019 року, тобто з порушенням строку встановленого п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню. Що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (далі за текстом - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями частини 2 статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч.8 ст.6 Закону).

Так, позивачем при зверненні до суду з позовом майнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1540,93 грн. (154093,12 х1%). Натомість позивачем сплачено судовий збір у сумі 2311,39 грн., що підтверджується квитанцією №ПН805 від 30 жовтня 2019 (а.с.2).

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1540,93 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що інша частина судового збору у сумі 770,46 грн. (2311,39-1540,93), сплачена позивачем, підлягає поверненню у відповідності до ст.7 Закону, якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11 липня 2019 року №0135014-5106-1109, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 93182,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11 липня 2019 року №0135016-5106-1109, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 20271,74 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11 липня 2019 року №0135015-5106-1109, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 40638,41 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 1540,93 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок гривень дев`яносто три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина