Рішення № 86151689, 05.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. справа № 300/1689/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Шумея М.В.,

секретаря Шпак М.М.,

за участю: представника позивача Кіт Р.С.,

представника відповідача Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також – відповідач) про визнання дій щодо визначення (нарахування) зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу протиправними та зобов`язання повернути сплачені кошти у сумі 78928,05 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем невірно визначено період за який нараховано зобов`язання з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складах митних органів. Внаслідок, відповідачем визначено зобов`язання з відшкодування витрат за 263 дні у сумі 78928,05 грн., з чим позивач не погоджується та просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати повернути сплачені ним кошти.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначено на 08.10.2019 о 10:00 год. (а.с.1-2). Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.09.2019 за №904/09-70-10-24 від 04.09.2019 (а.с.38-40). Відповідач не погоджується з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень вказав що строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку обчислюється, починаючи з одинадцятого дня їх оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або уповноваженим особам. Вважає, що ОСОБА_1 не звільняється від відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці ДФС, тому відповідачем правомірно, в порядку встановленому законом, оформлено оскаржувану уніфіковану митну квитанцію МД-1.

Представником позивача, 11.09.2019, подано до суду відповідь на відзив (а.с.45-48), в якому зазначив, що відповідачем суду не надано підтверджуючих документів, які безпосередньо вказують на понесення витрат відповідачем, щодо зберігання його транспортного засобу, а також документів, що підтверджують використання складу митного органу чи відкритого майданчику на праві власності чи оренди Івано-Франківської митниці ДФС. Також вважає, що посадовими особами відповідача не вірно визначено період за який нараховано суму відшкодування витрат за зберігання транспортних засобів та включено час затримання митного оформлення, з вини митниці ДФС.

У судовому засіданні, призначеному на 08.10.2019 оголошено перерву до 24.10.2019, 10:00 год., у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

Судове засіданні, призначене на 24.10.2019 відкладено на 05.11.2019 о 10:00 год. у зв`язку із поданням відповідного клопотання відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2019 подав додаткові письмові докази, позов підтримав в повністю. Представник відповідача надала витребуванні судом додаткові письмові докази по справі, проти позову заперечила

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву та відповідь на відзив, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Як, вбачається з постанови Івано-Франківського міського суду від 21.01.2019 у справі за №344/18952/18, на підставі обставин викладених у протоколі про правопорушення митних правил за №213/20600/2018 від 25.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 442083,54 грн., з конфіскацією автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «Vito 114 CDI», кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016 (а.с.24-27).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21.03.2019, апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Івано-Франківського міського суду від 21.01.2019 відносно ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Листом Івано-Франківської митниці ДФС за №609/10/09-70-03-24 від 05.04.2019 позивачу надано відповідь на подану ним заяву від 29.03.2019 щодо видачі транспортного засобу. У вказаному листі відповідач вказав на необхідність відшкодування витрати митниці за зберігання транспортного засобу так, як справа щодо порушення митних правил ОСОБА_1 закрита не у зв`язку з відсутністю події та складу порушення митних правил, а за закінченням строків (а.с.18).

24.04.2019 відповідачем оформлено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КВ №645942 за 263 дні зберігання транспортного засобу та визначено суму відшкодування витрат у сумі 78928,05 грн.

Як вбачається із платіжного документу вказану суму сплачено позивачем 24.04.2019. Однак, з діями відповідача позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (надалі по тексту, також - МК України).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються в першу чергу Митним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 458, частини 1 статті 459 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 КУпАП та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно частини 1 статті 464 МК України штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов`язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Статтею 465 вказаного Кодексу передбачено, що конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

З наведеного слідує, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, за яке Митним кодексом України встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу на конфіскації товарів і транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «Vito 114 CDI», кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016, був тимчасово вилучений у позивача Львівською митницею ДФС як безпосередній предмет порушення митних правил, а в подальшому на підставі постанови Івано-Франківського міського суду, як конфісковане в дохід держави майно, та поміщений на складі Івано-Франківської митниці ДФС.

Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.01.2019, позивач оскаржив його до Івано-Франківського апеляційного суду, за наслідком перегляду якого, винесено постанову від 21.03.2019, якою провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за частиною 2 статті 483 МК України закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, частини 2 статті 467 МК України у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Позивач в адміністративному позові зазначає про неправомірність дій Івано-Франківської митниці ДФС щодо визначення зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Івано-Франківської митниці ДФС України в розмірі 78928,05 гривень, обґрунтовуючи таку позицію відсутністю своєї вини, встановленою Івано-Франківським міським судом згідно постанови від 21.01.2019 так, як остання скасована постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21.03.2019.

Суд не може погодитися з такими доводами представника позивача, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 242 МК України передбачено, що товари, які зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

За змістом вимог пункту 6 частини 5 статті 238 МК України на складах органів доходів і зборів, серед іншого, можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2 статті 511 МК України товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися.

У разі виявлення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 483 цього Кодексу, вилучення транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цієї статті, а також відповідних документів є обов`язковим.

Відтак, суд вважає, що у відповідача станом на липень 2018 року були усі законні підстави для тимчасово вилучення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «Vito 114 CDI», кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2016, як безпосереднього предмету порушення митних правил і відповідного його поміщення на склад органу доходів і зборів.

Частиною 1 статті 519 МК України визначено витрати у справі про порушення митних правил, які складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених органами доходів і зборів витрат на провадження або розгляд справи.

Відповідно до вимог частини 1 і 2 статті 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно вимог частини 6 статті 239 витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п`ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Водночас, якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються (частина 3 статті 243 МК України).

В свою чергу, в силу вимог частини 3 статті 541 МК України витрати органу доходів і зборів, пов`язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, розраховується в порядку, передбаченому законодавством України для визначення собівартості платних послуг.

Виходячи з аналізу норм МК України, статтями 239, 243, 519, 520, 541 МК України визначено два різних порядки відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання товарів та транспортних засобів.

В першому випадку, такі витрати в загальному порядку відшкодовуються власниками (уповноваженими особами власників) товарів і транспортних засобів у зв`язку із їх поміщенням на складах органів доходів і зборів з відповідних підсів і причин.

В другому випадку, зазначені витрати на зберігання, як витрати у справі про порушення митних правил, відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відшкодування за другим випадком може мати місце як особою, яка є винною у порушенні митних правил, так і власником товару чи транспортного засобу, що були безпосереднім предметом правопорушення та тимчасово вилучені із розміщенням на митний склад.

В свою чергу, якщо до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів зазначеною особою (правопорушником) і власником цих товарів, транспортних засобів не відшкодовуються взагалі.

Втім, якщо провадження у справі про порушення митних правил припинено "з нереабілітуючих підстав" (всіх інших, крім відсутності події і складу правопорушення) витрати за зберігання з особи, що не притягнута до відповідальності, не стягуються, однак до власника такого товару чи транспортного засобу застосуються правила нарахування таких витрат в загальному порядку.

Вказана мотивація суду також підтверджується положеннями наказу Міністерства фінансів України за №731 від 15.06.2012, яким затверджено "Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів", "Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування", а також "Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів".

В даному випадку варто відзначити, що відповідно до пунктів 2 і 3 Розділу ІІІ "Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів" витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі.

Дійсно, вказаними положеннями визначено, що з не винної особи зазначені витрати не стягуються і повертаються товари чи транспортні засоби їх власнику. Проте, в силу вимог частини 3 статті 243 МК України і пункту 3 Розділу ІІІ "Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів", починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, провадження в якому припинено "з нереабілітуючих підстав", і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів, власнику або вповноваженій ним особі нараховуються витрати за зберігання такого майна в загальному порядку із застосуванням Розділу ІІ коментованого Порядку.

Виходячи із наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд зазначає, що підставою для закриття Івано-Франківським апеляційним судом провадження у справі за №344/18952/18 про адміністративне правопорушення слугувало "закінчення строків накладення адміністративного стягнення", передбачених частиною 2 статті 467 МК України, а не "відсутність події і складу адміністративного правопорушення" (тобто відсутність вини позивача), як про це зазначає позивач.

"Відсутність події і складу адміністративного правопорушення" та "закінчення на момент розгляду справи про строків накладення адміністративного стягнення", передбачених статтею 38 КУпАП є окремими обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, і за наявності яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

А тому, враховуючи те, що Івано-Франківським апеляційним судом провадження у справі за №344/18952/18 про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених частиною 2 статті 467 МК України, суд відхиляє доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, як підставу, що звільняє позивача від відшкодування витрат на зберігання транспортного засобу на митному складі.

З огляду на вказане, безпідставними є аргументи позивача про те, що не визнання судом винним ОСОБА_1 в порушення митних правил за частиною 2 статті 483 МК України, звільняє позивача від відшкодування витрат на зберігання належного йому транспортного засобу в загальному порядку на підставі Розділу ІІ і пункту 3 Розділу ІІІ "Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів".

Незважаючи на вказаний висновок суду перевірці підлягає правомірність нарахування відповідачем позивачу спірного рахунку витрат в сумі 78928,05 грн.

Як зазначено вище, "Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів" (надалі, також - Порядок №731) визначено механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в частині 6 статті 239 МК України, на складах митних органів (надалі по тексту, також - витрати).

Так, згідно пунктів 1, 2, 3 Розділу ІІ Порядку №731 відшкодування витрат митному органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (надалі, також - УМК МД-1), яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.

Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (надалі, також - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до "Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів становить 22,00 євро за добу.

Пунктами 1-3 Розділу ІІІ Порядку №731 передбачено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесені в ході провадження та розгляду справи, відшкодовуються в порядку, визначеному статтями 519 та 520 Митного кодексу України.

Витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

В силу вимог пункту 10 Розділу ІІ Порядку №731 видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

В матеріалах справи наявна уніфікована митна квитанція МД-1 серія КВ №645942 від 24.04.2019, згідно якої Івано-франківською митницею ДФС визначено ОСОБА_1 зобов`язання з відшкодування витрат в розмірі 78928,05 грн. за зберігання впродовж 263 доби транспортного засобу марки "MERSEDES" на складі Івано-Франківської митниці ДФС.

Як слідує із вказаної квитанції, Івано-Франківською митницею ДФС нараховано такі зобов`язання з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу із розрахунку 263 дні по 10,00 євро за день зберігання на складі, що в перерахунку згідно з курсом НБУ станом на 24.04.2019 (1 євро – 30,01066 грн.) становило 78928,05 грн.

Такі дії відповідача вчинені у відповідності до вимог, встановлених пунктом 3 Розділу ІІ та пунктом 3 Розділу ІІІ "Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів".

Однак, досліджуючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступні обставини, які передували визначенню позивачу Івано-Франківською митницею ДФС спірного зобов`язання з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу.

Згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 21.03.2019 у справі за №344/18952/18, правопорушення позивачем вчинене було 10.07.2018. Виявлено його 25.07.2019, що підтверджується датою поступлення до ДФС України листа відповіді від митних органів ФРН – копії експортної декларації за №18DE290685347583OE від 14.06.2018. Митні органи оформили протокол про адміністративне правопорушення 25.07.2018, справу направлено до Івано-Франківського міського суду 08.11.2018, тобто більше трьох місяців з дня виявлення правопорушення.

Так, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 21.01.2019, Івано-Франківським апеляційним судом 21.03.2019 прийнято постанову у справі за №344/18952/18 про порушення митних правил, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною 2 статті 483 МК України закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Вказана постанова Івано-Франківським апеляційним судом набрала законної сили 21.03.2019 - негайно після її винесення, як це передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №731 визначено, що при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки.

При цьому при обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються:

час проведення службового розслідування або перевірки;

З матеріалів справи судом встановлено, що період з 04.08.2018 (з одинадцятого дня після фактичного прийняття транспортного засобу на зберігання) по 08.11.2018 (день передачі справи до суду) включено відповідачем в основу нарахування зобов`язання позивачу за 263 дні. Однак, жодного доказу на підтвердження правомірності допущеної затримки у передачі справи до суду більш як три місяці суду не надано.

Із урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб Івано-Франківської митниці, які полягали у передачі справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського суду призвели суттєвої затримки митного оформлення.

Так, нараховані витрати за зберігання транспортного засобу за вказаний період є такими, які нараховані з вини чи недбалості відповідача, внаслідок чого позивачу надміру нараховано оскаржуване зобов`язання.

Суд зазначає, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків і нарахувань, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, п. п. 69 - 73, серія A №52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків. У спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання транспортного засобу, а тому права позивача повинні бути відновлені належним чином.

Встановлені судом у справі обставини свідчать, що відповідач в розумінні частини 2 статті 2 КАС України, вчиняючи дії по нарахуванню витрат за зберігання транспортного засобу в розмірі 78928,05 грн. гривень, діяв не на підставі та не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій; і саме основне - не своєчасно, тобто зволікаючи при реалізації владної управлінської функції.

Питання розподілу судових витрат позивачем не ставилося в ході розгляду справи , а тому не підлягає вирішенню судом.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (код 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ,76010) щодо визначення (нарахування) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби в розмірі 78928 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 05 коп.

Зобов`язати Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 78928 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 05 коп. за зберігання на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби транспортного засобу марки "Mercedes-Benz", модель "Vito 114 CDI", кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення-2016.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.

Рішення складене в повному обсязі 11 листопада 2019 р.