Рішення № 86151653, 02.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року (о 09 год. 10 хв.)Справа № 280/4748/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії за віком позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки з 28 липня 2019 року;

зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком, здійснити перерахунок та відповідні виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 28 липня 2019 року, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, обчислених з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, обчислених з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.07.2019 Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя позивачу призначено пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте при визначенні заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком, всупереч ст. 40 Закону України, застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки, який використовується для обчислення пенсій, що призначені до 2017 року, а не за 2016, 2017, 2018, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону. На думку позивача, відповідач неправильно застосував до спірних правовідносин норму права, що стосується переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки вона звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вперше. Крім цього, зазначила, що підстав для застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком, як при переведенні на інший вид пенсії немає, оскільки показник середньої заробітної плати може застосовуватись лише при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на інший вид пенсії за вказаним законом. Щодо виплати грошової винагороди, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій просить суд врахувати, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком (07 серпня 2019 року), досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день досягнення пенсійного віку працювала та продовжую працювати на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та має страховий стаж - 41 рік, з них майже 35 років на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вважає, що право на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 02.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 30 жовтня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 18 жовтня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№43258), у якому вказує, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо врахування під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017, 2018 роки, оскільки показник середньої заробітної плати, який відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врахований під час первинного призначення пенсії за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», і відповідно під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства та на підставі вищевикладеного, на думку відповідача, оскільки ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2014 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016- 2018 роки при перерахунку пенсії за віком у 2019 році. Вважає, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй у 2014 році їй призначалася пенсія за вислугу років. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, 28 жовтня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №44558 від 28.10.2019), у якій додатково вказує, що 20 серпня 2019 року позивачу стало відомо, що пенсія за віком їй не призначена, а її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 07 серпня 2019 року, середньомісячний заробіток розраховано із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, а саме: 2014, 2015, 2016 роки, а також не нараховано грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій. Посилається на приписи ст. 2, 9, 10, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зауважує, що у випадку позивача має місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Просить суд врахувати, що пенсія за віком призначається незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні; пенсія за вислугу років призначається лише при звільненні з посади, робота на якій дає право на цю пенсію. У відзиві відповідач не заперечує факт призначення позивачу пенсії за вислугу років за вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення», отже дії відповідача щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком є неправомірними, а надані відповідачем докази не спростовують твердження позивача. Стосовно виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій додатково наголошує, що відповідач не надав суду доказів отримування позивачем пенсії за вислугу років.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2014 року перебувала на обліку в Шевченківському об`єднаному УПФУ м. Запоріжжя у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років.

Так, 16.12.2014 на підставі її заяви позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти, про що свідчить відповідна заява та протокол №6848 від 18.12.2014.

З 23.12.2014 виплату пенсії за вислугу років припинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду , яка дає право на призначення такої пенсії, що підтверджується копією заяви позивача від 23.12.2014, копією розпорядження від 23.12.2014 №6848.

З 2014 по 2019 роки позивач продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, 07 серпня 2019 року позивач звернулась до Шевченківського об`єднаному УПФУ м. Запоріжжя, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії за віком.

У подальшому, 23 серпня 2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою (вх. №2015/Б-9), у якій просила провести з 28.07.2019 перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016-2018 роки), здійснити виплату різниці та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, яка не оподатковується.

Листом від 04.09.2019 № 41/Б-3 відповідачем повідомлено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Повідомлено також, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, то отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону позивач не має.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановив суд, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпхКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Водночас, частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 вказаного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу вказаних положень вбачається, що частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, яка призначена відповідно до зазначеного Закону, на інший вид пенсії, який передбачений вказаним Законом. В такому випадку, пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Проте, як встановив суд та не заперечується сторонами у справі, позивачу у 2014 році пенсія призначалась відповідно до іншого закону, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачу пенсії, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З огляду на це, суд вважає, що вказані положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший не можуть застосовуватись при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведені норми законодавства, суд погоджується з позивачем, що при обчисленні їй розміру пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», повинна застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи те, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії у 2019 році, то при обчисленні їй розміру пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», повинна застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески саме за 2016, 2017, 2018 роки.

Така правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові у постанові від 14.02.2018 у справі № 465/5246/17, постанові від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

З огляду на вказане, суд відхиляє у зв`язку з необґрунтованістю доводи представника відповідача, що показник середньої заробітної плати під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним та перерахунку не підлягає.

Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи більше 41 року страхового стажу та майже 35 років на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, правомірно звернувся 07 серпня 2019 року за призначенням пенсії, у трьохмісячний строк з дня набуття такого права, тому згідно із статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком мала бути призначена з дня наступного за днем набуття пенсійного віку, тобто з 28 липня 2019 року.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про те, що дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови позивачу при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28 липня 2019 року, врахувати показник середньої зарплати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2016, 2017, 2018 роки є протиправними, а тому слід зобов`язати відповідача призначити позивачу з 28 липня 2019 року пенсію за віком згідно із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 3 календарні роки, що передують року звернення: 2016, 2017, 2018, виплативши суму недоплаченої пенсії.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу до призначення пенсії за віком було призначено пенсія за вислугу років та за період з 16грудня 2014 року по 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 виплачено пенсію за вислугу років у розмірі 628,33 грн., що підтверджено протоколом від 25.12.2014.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки з 28 липня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію за віком, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 28 липня 2019 року, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак