Рішення № 86151532, 19.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/674/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 Р.М., представник - Бобонич Н.В.,

відповідача: ГУ ДФС у Закарпатській області, представник - Кремер Л.Ю.,

третьої особи: АТ "Правекс Банк", представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Акціонерне товариство "Правекс Банк" про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст виготовлено та підписано 29 листопада 2019 року.

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить суд:

- визнати протиправним визнання Головним управлінням Закарпатської області доходу, отриманого ОСОБА_2 у ІІІ кварталі 2016 року, як додатковим благом у вигляді прощеної ПАТ КБ «Правекс Банк» частини боргу за кредитним договором №1589-024/08Р від 28.08.2008 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001801305, яким нараховано (збільшено) фізичній особі – платнику податків ОСОБА_2 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 79099,24 грн. за основним платежем та 19774,81 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001861305, яким нараховано (збільшено) фізичній особі – платнику податків ОСОБА_2 суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 6091,61 грн. за основним платежем та 1522,91 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001811305, яким до фізичної особи – платника податків ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 02.04.2019 року №4740-50.

- стягнути судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що між Позивачем та Банком у 2008р було укладено кредитний договір №1589-024/08Р за умовами якого Позивач отримав кредит у розмірі 17807,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення договору (100 дол. = 484 грн. 57 коп.) становило 86287,38 грн. на строк з 28.08.2008 року по 28.08.2015 року, для оплати вартості автомобіля марки NISSAN, модель МІCRА 1.2. 2008 р.в. що купувався за договором купівлі-продажу автомобіля « 1589-024/085Р від 27.08.2008 року та з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля.

В забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором між позивачем та банком укладено договір застави транспортного засобу №1589-024/08Р від 28.08.2008р., предметом застави, якого став автомобіль, який сторони оцінили в 17807 дол. сша, що складало 86287 грн. за курсом НБУ. (а.с.57)

В подальшому позивачем було сплачено на виконання вказаного вище кредитного договору за період 2008р по 09.2015р. суму в розмірі - 8303,9 дол. сша, що складало за курсом НБУ суму в розмірі 65727,8 грн.

Банк маючи нотаріально укладений договір застави в 2016р. реалізував заставлений автомобіль за суму 5480 дол. сша, що на момент реалізації становило суму в розмірі 136214,09 грн.

Фактично позивачем зазначено, про факт повернення суми більшої ніж ним була отримана в якості кредиту. Доходу не отримано. Приросту активів не відбулося, в розумінні положень ст. 163,164 ПК України. Фактично понесені витрати в сумі понад 115 тис. грн.

Вважає посилання відповідача на положення абз. Д пп.164.2.17, п.164.2, 164 ПК України, як безумовну підставу для донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб помилковим, оскільки така норма повинна застосовуватися в кореспонденції з положеннями ст.14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 ПК України і не може ім. суперечити. Наголосив, що таке посилання податкового органу на норми ПК України, як помилкове визнано і іншими судами, що відображено в інших судових рішеннях.

Крім того вважає, що Банк при наданні інформації до органу ДФС про нарахування позивачу доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості (ознака доходу 126) не врахував положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень ПК України та безпідставно до загальної суми доходу включив курсову різницю.

Банк не врахував наведені вище обставини не отримання позивачем фактичного доходу - додаткового блага та понесених позивачем збитків у вигляді додаткових грошових витрат в результаті реалізації договірних правовідносин.

Зазначив, що відповідачем під час перевірки також не було враховано положення п.8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень ПК України та наведені вище обставини не отримання фактично доходу - додаткового блага та понесення збитків у вигляді додаткових грошових витрат в результаті реалізації договірних правовідносин, прийшов до невірних висновків та протиправно нарахував (збільшив) мені податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 79099,24 грн. (406106,89 грн. х 18%) та застосував до мене штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 19774,81 грн. (79099,24 грн. х 25%), а також нарахував військовий збір у сумі 6091,1 грн. (406106,89 грн. х 1,5%) і застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1522,91 грн. (6091,1 грн. х 25%), а також штраф у сумі 170,00 грн. за не подачу декларації.

Крім того, у зв`язку з несплатою зазначених грошових зобов`язань ГУ ДВС у Закарпатській області сформовано та надіслано податкову вимогу, якою повідомлено, що станом на 01.04.2019 р. сума податкового боргу становить 127839,58 гри., у т.ч. 85190,85 грн. основного платежу, 21467,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) та 21181,01 грн. пені.

З наведених позивачем вище підстав нарахування відповідачем пені також є протиправним і безпідставним.

Крім того позивачем вказано про наявне порушення проведення відповідачем перевірки, так Наказ про перевірку позивачу не направлявся, позивач фактично був позбавлений права надавати пояснення та заперечення.

Про саму перевірку, Акт перевірки, прийняті податкові повідомлення рішення дізнався тільки в травні 2019р.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Додатково просили врахувати судову практику інших судів та Рішення Верховного суду з аналогічних питань.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву позивача, відповідно до якого зазначає, що перевіркою встановлено, що платником податків не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до органів Державної фіскальної служби.

Суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, в сумі 406106,89 грн. у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік не задекларовано, та податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 73099,24 грн. не нараховано, чим порушено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.163.1.1 п.163. ст.163, пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України від 02.12.2010р.

Таким чином, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою нараховано податковї зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік з суми доходу отриманого платником податку, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням в сумі 73099,24 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

16 квітня 2008 року між Банком та Позивачем укладено кредитний договір №1589-024/08Р за умовами якого Позивач отримав кредит у розмірі 17807,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становило 86287,38 грн. (100 дол. = 484 грн. 57 коп.) на строк з 28 серпня 2008 року по 28 серпня 2015 року, для оплати вартості автомобіля що купується за договором купівлі-продажу автомобіля « 1589-024/085Р від 27.08.2008 року та з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля .

Предметом договору купівлі-продажу автомобіля № 1589-024/08Р від 27.08.2008 р. був - автомобіль марки NISSAN, модель МІCRА 1.2.

В забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором між позивачем та банком укладено нотаріальний договір застави транспортного засобу №1589-024/08Р від 28.08.2008, предметом застави, якого став вищезгаданий автомобіль, який сторони оцінили в 17807 дол. сша, - 86287 грн. за курсом НБУ. (а.с.57)

19.07.2016 року вказаний автомобіль був реалізований банком як предмет застави за суму 5480 дол. сша, що становило суму в розмірі 136214,09 грн.

Фактично позивачем було сплачено значну суму коштів, з яких частина сплачена добровільно, шляхом самостійного погашення за укладеним кредитним договором, а частина отримана з реалізації транспортного засобу на виконання умов договору застави - 8303,9 дол. сша що на момент реалізації становило суму в розмірі 86287,38 грн. грн. та - 5480 дол. сша, що на момент реалізації становило суму в розмірі 136214,09 грн.

Ці відносини та суми і були основоположними при формуванні фінансових відносин позивача з банком.

В подальшому, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору отриманого у 2016 році від ПАТ КБ “Правекс Банк” фізичної особи платника податків позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11 грудня 2018 року №1231/07-16-1305/2918213977 (далі - акт перевірки), в якому вказані наступні порушення:

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI – неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;

- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163 ст.163, абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України - перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік, з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо, в сумі 79099,24 грн.;

- пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 п.161 підр.10 розд. ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України - перевіркою донараховано військовий збір за 2016 рік, з суми доходу, отриманого платником податку як додаткову благо, в сумі 6091,61 грн. (а.с. 31-38)

Зазначені висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період 2016 року отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення) заборгованості за кредитом ПАТ КБ «Правекс Банк» в сумі 406106,89 грн. проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.

На підставі Акту перевірки Головного Управління ДФС в Закарпатській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.02.2019 року №0001811305, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем 11010500 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 170,00 грн (а.с. 43);

- від 11.02.2019 року №0001861305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 11011000 з військового збору у розмірі 7614,52 грн, у тому числі: за основним платежем 6091,61 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1522,91 грн (а.с.41);

- від 11.02.2018 року №0001801305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 11010500 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 98874,05 грн, у тому числі: за основним платежем 79099,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 19774,81 грн (а.с. 39

Наказ про перевірку та Акт позивачу направлений не був, що позбавило його права надавати пояснення на стадії проведення перевірки. Про винесені податкові повідомлення рішення дізнався тільки 03.05.2019р.

Верховний Суд у Постанові від 08.08.2018 р. № 823/1294/17 (адміністративне провадження №К/9901/40435/18), дійшов висновку, що невиконання вимог щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених податковим законодавством копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною.

Відповідачем вказаний обов`язок направлення Наказу про проведення перевірки та Акту за результатами перевірки дотриманий не був. Доказів направлення Наказу та Акту надано не було.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України від 02.12.2010р. №2756-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносини), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до пп. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, який в даному випадку сплив.

Як вже зазначалося вище згідно з п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, може збільшити дохід платника податку і в такому разі включається в його оподатковуваний дохід.

Проте, у даному випадку Позивач внаслідок прощення боргу не отримав жодного доходу чи іншого додаткового блага, оскільки станом на день анулювання боргу (16.07.2016р.) розмір фактичної заборгованості Позивача за тілом кредиту складав суму 19506,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на день анулювання боргу становило 484876,41 грн. яка також не відповідає визначеній Відповідачем сумі анульованого Банком боргу (406506,96,89 грн.).

Таким чином, незважаючи на часткову сплату Позивачем тіла кредиту в різні періоди, позивач залишився винним банку ще 19506,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на день анулювання боргу становило 484876,41 грн., що у гривневому еквіваленті більше ніж у шість разів перевищує суму отриманих Позивачем коштів у кредит в гривнях (86287,00 грн.) з врахуванням вже оплачених коштів.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 08.06.2018р. по справі № 814/574/16.

Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

З наведеної норми випливає, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача не повинна включатися сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Оскільки кредит, який отримав позивач в іноземній валюті у 2008 році у розмірі 17807 доларів США станом на 1 січня 2014 року не погашений, визначення суми додаткового блага повинно здійснюватися з урахуванням п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України і протиправно нарахував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов`язання з військового збору, а також штрафні санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 21 травня 2019 року у справі №1940/1610/18.

Крім того за приписами пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Зазначеною нормою обов`язок з подання декларації також обумовлено отриманням доходу.

Оскільки доходу у Позивача за вказаний період не було, Позивач не повинен був подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового періоду, у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф за неподання декларації також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак з врахуванням Постанови ВС від 21.05.2019 року у справі №1940/1610/18 та інших вказаних вище Постанов ВС, де досліджувалися наслідки не направлення наказу на проведення перевірки та Акту перевірки, закінчення строку позовної давності на стягнення кредиту, такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищенаведеного, в силу ст. 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1278,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Акціонерне товариство "Правекс Банк" про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001801305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001861305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11.02.2019 року №0001811305.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 02.04.2019 року №4740-50.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) судові витрати у розмірі 1278,40 грн. (тисячу двісті сімдесят вісім гривень сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк