Рішення № 86151495, 06.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10759/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківський області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

30 вересня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківський області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у наданні дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2610200000:27:001:0003 у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати дозвіл на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2610200000:27:001:0003 у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Болехівської міської ради, Івано-Франківської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звертався з заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 2610200000:27:001:0003) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Болехівської міської ради, Івано-Франківської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Проте, листом від 11 вересня 2019 року №Р-876/0-1010/0/20-19 відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою з посиланням на невідповідність місця розташування запитуваної ділянки. Позивач вважає, що підстави, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, не відповідають вимогам статті 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28 жовтня 2019 року за вх. №24972/19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування заперечень останній зазначив, що запитувана земельна ділянка є повністю сформованою, їй присвоєно інвентарний та кадастровий номери. З огляду на те, що запитувана позивачем земельна ділянка є частиною вже сформованої земельної ділянки, то ОСОБА_1 має звернутись із клопотанням у порядку частини 2 статті 123 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 2610200000:27:001:0003) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Болехівської міської ради, Івано-Франківської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До вказаної заяви додав: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про участь в ООС (а.с.9-11, 14-20).

Проте, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 11 вересня 2019 року №Р-876/0-1010/0/20-19 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою з посиланням на невідповідність місця розташування запитуваної ділянки.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

З 1 січня 2013 року вступив у силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 Держгеокадастр є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 1-3 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 статті 116 Земельного кодексу України).

Відтак, вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Так, Головним управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області встановлено, що спірна земельна ділянка площею 8,9887 га, яка розташована за межами населеного пункту м. Болехів Болехівської міської ради Івано-Франківської області є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 2610200000:27:001:0003.

Окрім того, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Частиною 2 статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Оскільки земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером 2610200000:27:001:0003 є сформованою, а не новою земельною ділянкою, її подальше виділення здійснюється лише за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не за проектом землеустрою, як просить позивач.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №826/1050/17, суд зазначає, що законодавством, яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержані у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України - це її належна мотивація.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не передбачено у якій формі повинна надаватися відмова, та не існує імперативної норми, яка б вказувала, що така відмова повинна надаватися саме у формі наказу, а також враховуючи те, що зміст такої відмови, будь вона у формі наказу чи листа, незмінний, то суд дійшов висновку про те, що така підстава не може будь-яким чином впливати на правомірність оскаржуваної відмови.

Так, у ході розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га кадастровий номер 2610200000:27:001:0003 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі «Горішний кінець» за межами м. Болехів Болехівської міської ради Івано-Франківської області, встановлено, що відповідно до представлених графічних матеріалів зазначена земельна ділянка розміщена на проінвентаризованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності площею 8,9887 га кадастровий номер 2610200000:27:001:0003.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Земельного кодексу України, викладені у частині 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, якими прямо передбачено необхідність формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Поряд із цим, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Болехівської міської ради, Івано-Франківської області.

Стаття 25 Закону України "Про землеустрій" визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Враховуючи, що земельна ділянка на яку претендує позивач не є новою, а є вже сформованою та їй присвоєно кадастровий номер, відтак позивачем не дотримано встановленої законом процедури звернення за отриманням дозволу на виготовлення відповідної документації із землеустрою.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання протиправною відмови, викладеної у листі від 11 вересня 2019 року за №Р-876/0-1010/0/20-19, не підлягає задоволенню.

Крім того, інша позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання протиправною відмови, викладеної у листі від 11 вересня 2019 року за №Р-876/0-1010/0/20-19.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачами, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилаються останні, не дає суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківський області (вул.Сахарова, 34, м.Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін