Рішення № 86151403, 25.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року 17 год. 20 хв.Справа № 280/4076/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 38025409), Управління державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 7, код ЄДРПОУ 38025440) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 10670,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування коштів у розмірі 1 % з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10670,00грн., сплаченого відповідно до квитанції №071910047 від 24 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 24.05.2019 вперше придбав нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2019, копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Вказує, що при нотаріальному посвідченні вказаного договору купівлі-продажу квартири 24.05.2019 ним було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості придбаного нерухомого майна у розмірі 10670 грн. Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з вищевказаної операції купівлі-продажу нерухомого майна. Проте, листом від 16.08.2019 № 1278/Ч-9 відмовлено у задоволенні заяви позивача через відсутність підстав для повернення збору. Вважає відмову пенсійного органу в поверненні коштів безпідставною, оскільки позивач в даному випадку мав пільгу зі сплати збору, бо придбав квартиру вперше. Відтак, сплачена при укладені договору купівлі-продажу квартири сума збору має бути повернута позивачу. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 30.09.2019 вх. № 40461 вказав, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, Управління позбавлене законної можливості формувати подання про повернення коштів з бюджету. Також зазначає, що позивач не надав управлінню належних доказів, які б підтверджували факт придбання нерухомості вперше, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. З огляду на викладене, просить у позові відмовити.

Від третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області до суду надійшли письмові пояснення вх. № 41803 від 09.10.2019, в яких управління вказує, що кошти у сумі 10670 грн. сплачені ОСОБА_1 квитанцією від 24.05.2019 №071910047 зараховані до Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500. Просить суд врахувати письмові пояснення при розгляді справи.

Ухвалою судді від 16.09.2019 (суддя – Татаринов Д.В.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4076/19. Призначено судове засідання на 16.10.2019 без виклику сторін.

Увалою суду від 23.09.2019 задоволено самовідвід судді Татаринова Д.В. від розгляду адміністративної справи №280/4076/19, справу передано в канцелярію суду для проведення автоматичного розподілу справи відповідно до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 головуючим суддею визначено Максименко Л.Я.

Ухвалою судді від 24.09.2019 (суддя - Максименко Л.Я.) прийнято справу до провадження та призначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з викликом сторін на 23.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 23.10.2019 розгляд справи відкладено на 18.11.2019, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

08.11.2019 Управлінням державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області надано до суду пояснення (вх. №46709), відповідно до якого управління просить розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника.

18 листопада 2019 року представником Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, заяв та клопотань до суду не надали, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24.05.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , який посвідчено нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г, та зареєстровано в реєстрі за № 946.

Згідно квитанції № 071910047 від 24.05.2019 ОСОБА_1 було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі – продажу в сумі 10670 грн.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 01.08.2019 про повернення сплаченого збору особі, яка придбала житло вперше.

Листом від 16.08.2019 № 1878/Ч-9 Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу надана відповідь про відсутність підстав для повернення такого збору.

Не погодившись із відмовою у поверненні коштів та з вимогою вчинити дії, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі – Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.05.2019 здійснено запис про право власності №31696435 на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 .

З метою нотаріального посвідчення договору позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10670 грн.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів за ОСОБА_1 зареєстрована лише вказана вище квартира.

Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача саме про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні дійсно відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17, від 01.11.2018 (справа № 819/1353/17, від 31.10.2018 (справа № 819/595/17, від 03.07.2018 (справа № 819/33/17), від 20.03.3018 (справа № ‘ 819/1249/17), від 19.06.2018 № 819/1554/16).

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та враховуючи висновок про те, що саме на ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Олександровському районі м. Запоріжжя Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10670 грн. 00 коп., сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 24.05.2019 квартири за адресою в АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., відповідно до квитанції № 071910047 від 24.05.2019.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 768,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 38025409), Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 7, код ЄДРПОУ 38025440) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10670 грн. 00 коп., сплаченого відповідно до квитанції № 071910047 від 24.05.2019 під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 24.05.2019 квартири за адресою в АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10670 грн. 00 коп. сплаченого відповідно до квитанції № 071910047 від 24.05.2019 під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 24.05.2019 квартири за адресою в АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 25 листопад 2019 року

Суддя Л.Я. Максименко