Рішення № 86151371, 04.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/757/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача - не з`явився,

відповідача: представник - Синетар І.І., Шкіря В.В.,

третьої особи: представник - Пеняк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Загатянської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ПАТ "Закарпаттяобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Загатянської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Іршавський район електричних мереж ПАТ "Закарпаттяобленерго", в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ХХVІІ сесії VІІ скликання Загатянської сільської ради від 18 лютого 2019 року №354; 2) зобов`язати Загатянську сільську раду вжити відповідні заходи щодо відновлення вуличного освітлення по лінії Л-01 "Копань" в с. Івашковиця Іршавського району Закарпатської області.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі оскарженого рішення 28 березня 2019 року було демонтовано лінію вуличного освітлення Л-01 «Копань», що розташована на земельній ділянці, де розміщена пилорама та інші об`єкти, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, та встановлена за його власні кошти. Вказане рішення вважає протиправним, оскільки воно суперечить чинному законодавству, зокрема обов`язку Загатянської сільської ради забезпечити належне використання та утримання вуличного освітлення в с. Івашковиця. Зазначає, що будь-яких ремонтних робіт на зазначеній лінії електропередач з часу демонтажу не проводилося, а тому жодних підстав для здійснення такого у відповідача не було. Окрім того, зауважує, що до складу комісії з обстеження не було включено представника Іршавського РЕМ чи іншого спеціаліста-електрика, а тому вважає, що комісія сільської ради не компетентна робити висновок про необхідність демонтажу лінії вуличного освітлення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року за клопотанням представника ПАТ "Закарпаттяобленерго" замінено 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Іршавський район електричних мереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" на ПАТ "Закарпаттяобленерго".

В судове засідання 04 грудня 2019 року позивач не з`явився, однак надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи повторність неявки позивача в засідання суду по розгляду даної адміністративної справи, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за його відсутності.

Представники відповідача в засіданні суду проти задоволення позову заперечили з мотивів, наведених в листі №537/02-04 від 03.09.2019 р. Так, зокрема повідомили, що підставою для прийняття оскарженого рішення стало звернення жителів села та акт обстеження. Для з`ясування наявності в ОСОБА_1 або його дружини оформленого права користування земельною ділянкою, на якій розміщені опори електропередач, головою села були направлені листи до відділу в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, у відповідь на які було повідомлено про відсутність таких. Наголосили на тому, що спірні ліхтарі розташовані саме на вулиці села Івашковиця, є елементом вуличного освітлення, а тому прийняття рішення щодо встановлення таких є виключним правом органу місцевого самоврядування. Звернув увагу суду на те, що житлових будинків на зазначеній вулиці нема, а тому потреба в організації вуличного освітлення відсутня. З огляду на зазначене на сесії сільської ради було прийнято рішення від 18 лютого 2019 року №354 про звернення до Іршавсього РЕМ для демонтажу трьох опор вуличного освітлення, на підставі якого було надіслано лист від 04.03.2019 р. №146/02-04. Зазначає, що сільською радою демонтаж не проводився, оскільки трансформатор №КТП-14 в селі Івашковиця належить та обслуговується Іршавським РЕМ. Звертає увагу суду не неналежність долученого позивачем до позовної заяви в якості доказу на підтвердження оплати монтажу опори електропередач вуличного освітлення накладної №01 від 15.02.2019 р., оскільки така була встановлена ще в 2015 році.

Представник 3-ї особи проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених в поясненнях №06-2019/52 від 27.06.2019 р. Зокрема, зазначила, що оскаржене рішення Загатянської сільської ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а саме, затвердження акту обстеження від 11.02.2019 р. та звернення до Іршавського РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго", а тому жодним чином не порушує прав позивача. Окрім того, зазначає, що між ПАТ "Закарпаттяобленерго" та Загатянською сільською радою укладено договір про постачання електричної енергії від 11 червня 2010 року та додаткову угоду до нього від 13.06.2017 р., відповідно до умов якого вуличне освітлення с. Івашковиця віднесено до переліку об`єктів споживача, а тому власником (балансоутримувачем) мереж лінії вуличного освітлення, яка проходить від КТП-14 в с. Івашковиця є Загатянська сільська рада. Іршавське РЕМ демонтаж та відключення ліній вуличного освітлення Л-01 «Копань» не здійснювало, відомості щодо відключення такої відсутні, оскільки такі були здійснені в межах балансової належності та експлуатаційної відповідальності споживача. Вважає, що нормами чинного законодавства передбачено право органу місцевого самоврядування самостійно визначати наявну необхідність у вуличному освітленні.

Дослідивши подані сторонами та 3-ю особою документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року до в.о. голови Загатянської сільської ради Іршавського району Закарпатської області (далі – Загатянська сільська рада) надійшло звернення громадян села Івашковиця з проханням з`ясування правових підстав виготовлення технічної документації та встановлення вуличного освітлення в с. Івашковиця ОСОБА_1 на господарському дворі будівлі №118 фермерського господарства «Копань» (арк. спр. 112).

11 лютого 2019 року комісією у складі посадових осіб Загатяської сільської ради та громадянина села Івашковиця ОСОБА_3 проведено обстеження земельної ділянки господарського двору СФГ «Копань», на якій розміщена лінія електропередач, зазначена у зверненні громадян, за результатами якого складено акт. Відповідно до зазначеного акту обстеження, перевіркою встановлено, що на земельній ділянці, які фактично використовує ОСОБА_2 , розміщено три опори електролінії із ліхтарями вуличного освітлення. Зазначено також, що ОСОБА_1 , займаючи посаду голови сільської ради, використовував своє службове становище, виготовив проект та встановив три ліхтарі, які використовує у власних цілях його дружина (арк. спр. 113).

За результатами проведеного обстеження комісія вирішила передати акт на розгляд сесії для відповідного реагування.

18 лютого 2019 року рішенням ХХVI сесії VІІ скликання Загатянської сільської ради №354 вирішено затвердити акт обстеження від 11.02.2019 р. та звернутися в Іршавський РЕМ для демонтажу (а саме, відключення) трьох ліхтарів вуличного освітлення на земельній ділянці, де розміщена пилорама та інші об`єкти, які знаходяться у власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (арк. спр. 13).

Листом №146/02-04 від 04.03.2019 р. Загатянська сільська рада звернулася до Іршавського РЕМ з клопотанням відключити від джерела струму лінію Л-01 Копань 12.03.2019 р. о 10:00 год., аргументованим проведенням ремонтних робіт з обслуговування лінії вуличного освітлення із трансформатора №КТП – 14 в с. Івашковиця (арк. спр. 118).

Вважаючи рішення Загатянської сільської ради №354 від 18 лютого 2019 року протиправним, оскільки воно прийнято всупереч законодавчо встановленого обов`язку органу місцевого самоврядування забезпечити належне використання та утримання вуличного освітлення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Місцеве самоврядування, відповідно до ст. 140 Конституції України, є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ч. 3 ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Спірні правовідносини виникли з приводу протиправного, на думку позивача, прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо звернення до Іршавського РЕМ про демонтаж вуличного освітлення в с. Івашковиця та невиконання покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення організації благоустрою населеного пункту в частині належного використання та утримання зовнішнього вуличного освітлення.

В судовому засіданні судом встановлено, що спірні ліхтарі знаходяться саме на вулиці села Івашковиця, тобто є елементом зовнішнього вуличного освітлення. Дана обставина була підтверджена в.о. сільського голови Шкіря В.В.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямованого на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини регулюються нормами Закону України "Про благоустрій населених пунктів" №2807-IV від 06.09.2005 р. (далі – Закон).

«Благоустроєм населених пунктів» в розумінні норм Закону є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;

2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону, до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, серед іншого, території загального користування, в тому числі, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (ст. 20 Закону).

Згідно ст. 29 Закону власники об`єктів благоустрою забезпечують освітлення цих об`єктів відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил. Забезпечення утримання, належного функціонування та збереження освітлювальних приладів на території об`єктів благоустрою, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання здійснюються балансоутримувачами цих об`єктів благоустрою.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачений обов`язок власників об`єктів благоустрою, до яких віднесено в тому числі, вулиці населених пунктів, забезпечувати їх освітлення відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил.

Ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розмежовані повноваження між сільською радою та її виконавчим комітетом.

Питання, що віднесені до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад передбачені ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, зокрема, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, в тому числі, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Таким чином, законодавчими нормами розмежовано повноваження сільської ради та її виконавчого комітету у сфері благоустрою населеного пункту. При цьому питання організації благоустрою населених пунктів віднесено саме до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Сільська рада може приймати рішення щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, однак не вирішувати питання, що стосуються його організації.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (ч.ч. 6, 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок діяльності органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що сільська рада та її виконавчий комітет приймають окремі рішення в межах своїх повноважень, визначених законодавством.

Як вбачається з оскарженого рішення ХХVI сесії VІІ скликання Загатянської сільської ради №354 від 18 лютого 2019 року, таким затверджено акт обстеження від 11.02.2019 року та вирішено звернутися в Іршавський РЕМ для демонтажу (а саме відключення) трьох фонарів вуличного освітлення на земельній ділянці, де розміщена пилорама та інші об`єкти, які знаходяться у власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до протоколу засідання сесії сільської ради від 18 лютого 2019 року, таке рішення прийнято депутатами Загатянської сільської ради одноголосно.

Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі проведеного аналізу оскарженого рішення суд дійшов висновку, що воно стосується питання благоустрою населеного пункту с. Івашковиця в частині зовнішнього освітлення вулиць.

Однак, відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення питання організації благоустрою населених пунктів відноситься до власних повноважень саме виконавчого комітету сільської ради, а тому повинно прийматися саме рішенням останнього, а не на пленарному засіданні сільської ради.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що рішення ХХVI сесії VІІ скликання Загатянської сільської ради №354 від 18 лютого 2019 року прийнято з перевищенням повноважень, встановлених законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд відхиляє доводи 3-ї особи про те, що рішення Загатянської сільської ради №354 від 18 лютого 2019 року є ненормативним правовим актом, а тому не може бути предметом оскарження, оскільки вважає, що таке стосується питань благоустрою, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, транспорту та зв`язку, впливає на права всіх жителів населеного пункту в частині права на сприятливі для життєдіяльності людини умови.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

В даному випадку спірне рішення стосується питання вуличного освітлення с. Івашковиця, жителем якого являється позивач, більше того, розташованого безпосередньо біля об`єкта, що використовує позивач в своїй господарській діяльності (що підтверджується відповідачем), а тому стосується його прав та інтересів.

У зв`язку із зазначеним позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Загатянську сільську раду вжити відповідні заходи щодо відновлення вуличного освітлення по лінії Л-01 "Копань" в с. Івашковиця Іршавського району Закарпатської області з огляду на відсутність в останньої таких повноважень.

Зокрема, як вже було зазначено судом, повноваження з організації благоустрою населених пунктів, в тому числі, з питань забезпечення вуличного освітлення, віднесено до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. А тому вирішувати питання щодо вжиття заходів по відновленню вуличного освітлення по лінії Л-01 "Копань" в с. Івашковиця або приймати рішення щодо встановлення такого в межах державних стандартів, норм і правил, повинен саме виконавчий комітет Загатянської сільської ради.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає позовні вимоги крізь призму доводів позивача в їх обґрунтовання та встановлення усіх обставин справи.

Під час розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що демонтаж та відключення лінії вуличного освітлення Л-01 «Копань», яка проходить від КТП-14 в с. Івашковиця Іршавський ні Загатянська сільська рада, ані РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» не здійснювали. Доказів того, що виконавчий комітет Загатянської сільської ради, який за законом уповноважений вирішувати питання щодо організації вуличного освітлення, здійснював будь-які дії щодо відключення лінії вуличного освітлення Л-01 «Копань» або відмовляється вживати заходи по його відновленню в разі наявності потреби в такому в межах державних стандартів, норм і правил, позивач не надав.

Більше того, суд вважає, що вказане питання не є предметом даного адміністративного позову, жодним чином не обґрунтовується позивачем, а тому не може бути вирішено в межах даної адміністративної справи.

Суд зазначає, що питання вжиття заходів по відновленню вуличного освітлення по лінії Л-01 "Копань" з огляду на відсутність повноважень в Загатянської сільської ради вирішувати такі, може бути предметом окремого позову з наведенням обставин в обґрунтування протиправності рішень, дій чи бездіяльності уповноваженого суб`єкта владних повноважень, поданням відповідних доказів на підтвердження заявлених обставин, які підлягають оцінці судом в їх сукупності з іншими обставинами справи та доводами сторін.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.

Під час розгляд даної справи 3-ю особою заявлено клопотання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з позивача на користь ПАТ «Закарпаттяобленерго» 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З цього приводу суд зазначає, що норми ч. 11 ст. 139 КАС України передбачаються, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачена можливість стягнення на користь 3-ї особи залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги, судових витрат зі сторони, визначеної відповідно до положень ст. 139 КАС України.

В даному випадку 3-я особа заперечувала проти задоволення позовних вимог, а отже понесені нею судові витрати підлягають стягненню з позивача у визначеному процесуальним кодексом порядку.

З проведеного правового аналізу положень ст. 139 КАС України щодо порядку розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що зі сторони, що не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню виключно витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертизи.

Разом з тим, витрати, які 3-я особа просить стягнути з позивача, не є витратами, пов`язаними із залученням свідків та проведенням експертизи, а тому не можуть бути стягнуті з позивача, що не є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Загатянської сільської ради (місцезнаходження: вул. А.Ерделі, буд. 2, с. Загаття, Іршавський район, Закарпатська область, 90112, код ЄДРПОУ - 04349421), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ПАТ "Закарпаттяобленерго" (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 45, м. Іршава, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 11131529) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ХХVІІ сесії VІІ скликання Загатянської сільської ради від 18 лютого 2019 року №354.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути із Загатянської сільської ради (місцезнаходження: вул. А.Ерделі, буд. 2, с. Загаття, Іршавський район, Закарпатська область, 90112, код ЄДРПОУ - 04349421) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 384 грн. 20 коп. (Триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) судових витрат.

5. У задоволенні заяви 3-ї особи про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текс рішення виготовлено 07 грудня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін