Рішення № 86151331, 06.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 р. Справа№200/12070/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про:

- визнання протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року;

- стягнути з Великоновосілківського об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 47 775,34 грн. заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171290) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області поновити виплату пенсії та сплатити виниклу заборгованість ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

02 грудня 2019 року представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що судом не вирішено питання про стягнення з Великоновосілківського об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 47 775,34 грн. заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року справа розглядалась в порядку письмового провадження без виклику учсників справи, тому, на виконання приписів законодавства, ухвалення додаткового рішення здійснюється в такому самому порядку.

В рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року визнано протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2018 року та зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області поновити виплату пенсії та сплатити виниклу заборгованість ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Тобто, в рішенні суду не прописана сума, яка підлягає стягненню.

Так, матеріалами справи, а саме листом Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 вересня 2019 року № 11126/02-17підтверджено, що в відповідача наявний борг перед позивачем за період з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року в сумі 47 775,34 грн.

Визначальним в адміністративному судочинстві за ст. 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку с Згідно з пунктом 4 частин 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовних вимог в повному обсязі є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, підлягає задоволенюю позовна вимога позивача, яку слід викладити саме «стягнути з Великоновосілківського об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 47 775,34 грн. заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року».

Враховуючи, що відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, висновоку суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог, а не питання про однієї з заявлених позовних вимог є підставою для прийняття додаткового рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 241-252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі № 200/12070/19а за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Стягнути з Великоновосілківського об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 47 775,34 грн. заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2017 року по 31.10.2018 року

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 грудня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова