Рішення № 86151326, 26.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. Справа№200/7912/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Пустовіт Ю.С.

за участю

представника позивача Городзінської М.М.,

представника відповідача Давиденка К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання розпорядження від 25 вересня 2018 року протиправним та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання розпорядження від 25 вересня 2018 року протиправним та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він здобув право на отримання пенсії за віком та додаткової надбавки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Позивач зазначає, що в серпні 2017 року зареєстрував зміну місця проживанням в м. Бахмут, звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії. Відповідач припинив виплату позивачу пенсії у зв`язку з тим, що йому не надано статусу внутрішньо переміщеної особи. Крім того, зазначив, що розпорядженням начальника Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 вересня 2019 року припинено виплату пенсії з 01 жовтня 2018 року відповідно до постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року.

З урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним розпорядження Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) від 25 вересня 2018 року про припинення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 ) виплати пенсії.

- стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 ) 26149,39 грн. (двадцять шість тисяч сто сорок дев`ять грн. 39 коп.) інфляційних втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою пенсійних виплат.

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34686694) стягнути за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 ) 50000,00грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди, завданої Бахмутсько- Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) шляхом не виплати пенсійних виплат за період з серпня 2017 року по вересень 2019 року та прийняття розпорядження від 25 вересня 2018 року про припинення виплати пенсії.

- встановити контроль за виконанням судового рішення.

Представник позивача під час судового засідання на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Згідно витягу із протоколу засідання комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною № 470 від 15.04.2002 року та пенсійного посвідчення № 152108, виданого 17.12.2003 року, Позивач має право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною за віком з надбавкою відповідно до Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність", згідно із ст. 5 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

25 вересня 2018 року Розпорядженням начальника Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Фінкельштейну З.Л. припинено виплату пенсії з 01 жовтня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №365 у зв`язку із отриманням рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат.

Позивач не погоджуючись із зазначеним розпорядження звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав. Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України і у відповідності до чинного законодавства з 31 грудня 2003 року набув права на отримання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд також зауважує, що з моменту реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а як наслідок - втрати статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче врегулювання також.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб". Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення. П. 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову. Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення отримання відповідного статусу, не надає громадянину автоматично статусу внутрішньо переміщеної особи.

Отже, з часу реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1 та відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Таким чином, Відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно прийняв розпорядження від 25 вересня 2018 року про припинення виплати пенсії з 01 жовтня 2018 року, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних в цій частині.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 26149,39 грн. інфляційних втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою пенсійних виплат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) для реалізації цілей та завдань вищевказаного Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже суд приходить до висновку, що дія вищевказаних нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати пенсії.

Як вбачається із позовних вимог позивач просить стягнути конкретну суму інфляційних втрат, з цього приводу суд зазначає, що розмір втрат судом не обчислюється, з огляду на виключну компетенцію пенсійного органу та відсутність належних доказів нарахування пенсії за спірний період, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити обчислення нарахування інфляційних втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою пенсійних виплат.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.4 Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.П.5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стверджуючи, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю зазначеного суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов`язків, що могло завдати шкоди, позивачем також не надано. Таким чином, позов у вказаній частині також задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн. задоволенню не підлягає.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то необхідно зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору.

У зв`язку з тим, що позивачу відстрочено сплату судового забору, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача - суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. та з позивача у розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 коп. на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання розпорядження від 25 вересня 2018 року протиправним та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправним розпорядження Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) від 25 вересня 2018 року про припинення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 ) виплати пенсії.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) здійснити обчислення та нарахування інфляційних втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою пенсійних виплат.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 коп.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 26 листопада 2019 року.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 05 грудня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Галатіна