Рішення № 86151233, 16.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м.Житомир справа № 240/4831/19

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Войтенко Т.В.,

позивача та представника позивача - Товянської І.О.,

представника відповідача - Федосюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови їй у виправленні помилки та внесенні відповідних даних у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області внести відповідні дані у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: вул . Покровська, 71, м. Житомир, кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру та привести у відповідність дані, що містяться у базі державного земельного кадастру, до документації із землеустрою (технічної документації) а саме: привести у відповідність межі (місце розташування) земельної ділянки, у базі державного земельного кадастру до фактичних меж користування земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначила, що на праві власності володіє земельними ділянками з кадастровими номерами 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013. Рішенням 3 сесії 5 скликання Житомирської міської ради №321 від 01.08.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують права на землю. 31.05.2016 при замовленні відновлення меж земельних ділянок в натурі було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яким встановлено, що межі земельної ділянки проходять по існуючому паркану та збігаються з твердими точками на місцевості, тому межові знаки не можуть бути встановлені. Встановивши, що фактичні межі користування земельних ділянок не збігаються з тими, що містяться у базі державного земельного кадастру, а саме: межі земельної ділянки не відповідають відомостям, що містяться в Національній кадастровій системі, позивач зверталася до органів, що здійснюють контроль у сфері земельного законодавства з листами щодо виправлення та встановлення меж земельної ділянки даним, що містяться у кадастровій системі. Проте отримувала відповіді, що вона має повторно виготовити технічну документацію з землеустрою для виправлення помилки. Зазначила, що помилка при внесенні даних до кадастрової карти виникла не з вини позивача, адже при виготовленні технічної документації з землеустрою та отриманні кадастрових номерів на земельні ділянки, позивачем було виконано всі вимоги законодавства, результатом чого стала реєстрація права власності на вказані земельні ділянки та затвердження технічної документації.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 05.08.2019.

На виконання вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти позову стверджує, що інформація, яка наявна в системі Державного земельного кадастру була перенесена з державного реєстру земель в автономному режимі. Зазначив, що усі виправлення можуть бути внесені на основі нової технічної документації, як це передбачено пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", однак нова технічна документація позивача в Головному управлінні відсутня. Отже, внесення будь-яких виправлень та уточнень є безпідставним.

05.08.2019 справа в судовому засіданні не слухалась, у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 21.08.2019.

06.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_1 підтримала свою позицію щодо відсутності її вини у розбіжностях, які виникли при автоматичному перенесенні інформації з державного реєстру земель в ДЗК, та зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а заперечення відповідача вважає безпідставними та такими, що не спростовують її доводів.

21.08.2019 у зв`язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 19.09.2019.

19.09.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2019 для надання додаткових доказів по справі.

26.09.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що пунктом 152 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051 визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37. У 2016 році позивачу було повідомлено про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради для виправлення помилок у відомостях ДЗК.

09.10.2019 у зв`язку з неявкою, належним чином повідомленого, позивача та його представника, розгляд справи відкладено на 16.10.2019.

Позивач та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов. В судовому засіданні позивачем надано заперечення, у якому, поміж іншого, позивач зазначила, що відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та відмітила, що посилання на постанову КМУ №835 від 01.08.2011 є безпідставними, оскільки відповідно до даної Постанови установлено, що: адміністративні послуги згідно з переліком, затвердженим цією постановою, надаються територіальними органами Державного комітету із земельних ресурсів; функції з ведення Поземельної книги, передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів та визначено перелік послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру на платній та безоплатній основі.

Представник відповідача в судовому засідання проти заявлених позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

29.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 24.01.2019, в якій просила виправити помилку та внести відповідні дані у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 м . Житомир , кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру та привести у відповідність фактичні межі користування земельних ділянок з тими, що містяться у базі Державного земельного кадастру, а саме: виправити межі (місце розташування) земельної ділянки у відповідності до документації із землеустрою (технічної документації), на підставі якої видано Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серії ЯБ №549312 та 549313.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.02.2019 №Л-124/0-161/6-19 повідомлено ОСОБА_2 про те, що її звернення розглянуто в межах повноважень спеціалістами Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі і Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Зазначено, що відомості про земельні ділянки 1810136300:07:017:0013 та 1810136300:07:017:0014 перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі до 01.01.2013. Відповідно до п.4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у невідповідності меж земельної ділянки (перетин меж земельної ділянки), вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам, такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації.

Вважаючи таку відмову відповідача у виправленні помилки та внесенні даних у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки до Державного земельного кадастру протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також при вирішенні даного спору суд звертає увагу на Рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", у пункті 70 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Згідно якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Судом установлено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр", Законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначенні Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3613-VI).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі ч.ч. 1, 5 ст. 5 Закону № 3613-VI, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону № 3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч.2 ст.7 Закону № 3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру;

здійснення підготовки земельно-кадастрової документації;

внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;

розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру;

створення документів Державного земельного кадастру;

участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків;

затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника;

організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру;

організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів;

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

В силу положень п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом положень частини першої статті 9 Закону № 3613-VI, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин та відповідають кваліфікаційним вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті.

Частиною 8 вказаної статті Закону № 3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ч. 2 ст. 20 Закону № 3613-VI).

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону №3613 Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).

Згідно зі п. 138 Порядку №1051, помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Пунктом 152 Порядку № 1051 визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37.

До заяви додаються:

документи (або їх посвідчені копії), що містять зазначені у повідомленні помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (у разі наявності таких документів);

погоджена документація із землеустрою та оцінки земель з виправленими відомостями, яка є підставою для виправлення відповідних помилок у Державному земельному кадастрі;

документ, що підтверджує оплату послуг з внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей у документації із землеустрою та оцінки земель (крім випадків внесення відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами).

Заява разом з доданими до неї документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно із п. 153 Порядку № 1051, виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

У відповідності до п. 154 Порядку № 1051, приймання та ведення обліку заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру, їх оприлюднення та розгляд здійснюються відповідно до пунктів 69 - 88 цього Порядку після підтвердження факту допущення помилки у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, внесення виправлень відповідно до пунктів 140 - 148 цього Порядку.

За змістом положень п.п. 155, 156 Порядку № 1051 у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, в документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях (у тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 38 та виправляє зазначену помилку відповідно до пунктів 152 - 154 цього Порядку. У повідомленні про виявлення помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, зазначаються суть виявленої помилки та можливі шляхи її виправлення. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Пунктом п. 149 Порядку № 1051 визначено, що якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові (у випадку, передбаченому пунктом 139-1 цього Порядку, - державному реєстраторові прав на нерухоме майно у порядку, передбаченому пунктом 144 цього Порядку) про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33.

Додатком 33 до Порядку затверджено форму документа "Відмова у виправленні помилок".

У пункті 4 розділу VІІ Закону № 3613-VI визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно їх до повноважень.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

У контексті наведеного, суд відмічає, що за результатами розгляду заяви позивача від 24.01.2019 щодо виправлення помилки та внесенні даних у відомості, що містяться в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013, відповідачем підготовлено лист №Л-124/0-161/6-19 від 21.02.2019. У вказаному листі повідомлено, що відомості про земельні ділянки кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі до 01.01.2013. Також здійснено посилання на те, що процедуру виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, визначено статтею 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пунктами 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, та наведено положення п.4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 26, 28 Закону України "Про землеустрій".

При цьому у листі про прийняте відповідачем рішення, за результатами розгляду заяви позивача, не йдеться.

За наведених обставин, а також ураховуючи відсутність в законодавстві України норм, які б передбачали можливість направлення відповідачем при розгляді заяв про виправлення помилок та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру замість рішень, за формою, визначеною Порядком, інформаційних листів із роз`ясненням порядку звернення осіб, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неналежно розглянуто заяву позивача від 24 січня 2019 року та надано відповідь без урахування принципів щодо діяльності у найпослідовніший спосіб, проведення внутрішніх процедур, які забезпечать прозорість і ясність його дій, сприяння юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають інтереси позивача.

Зважаючи на те, що судом установлено, що відповідач, надаючи позивачу відповідь 21 лютого 2019 року, діяв не у межах і не у спосіб, визначений законодавством України, суд визнає протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки та внесення відповідних даних у відомості, що містяться в Державному земельному кадастрі (Національній кадастровій системі про земельні ділянки) від 24.01.2019 та, відповідно, задовольняє позов у цій частині.

Твердження відповідача щодо необхідності звернення позивача до Центру надання адміністративних послуг з заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру та посилання на те, що позивач не зверталася до Головного управління з належним чином розробленою та оформленою технічною документацією для внесення даних до НКС та ДЗК, наведені у відзиві як підстави для відмови в задоволенні позову, суд оцінює критично, позаяк вони відсутні в листі від 21.02.2019.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести дані у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: вул . Покровська, 71, м. Житомир, кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру та привести у відповідність дані, що містяться у базі державного земельного кадастру, до документації із землеустрою (технічної документації) а саме: привести у відповідність межі (місце розташування) земельної ділянки, у базі державного земельного кадастру до фактичних меж користування земельних ділянок, то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб`єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі зобов`язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки органом виконавчої влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 згаданого Кодексу, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги наведене, встановлені в ході судового розгляду справи факти, а також те, що дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки та внесення відповідних даних у відомості, що містяться в Державному земельному кадастрі визнані судом протиправними, суд, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки та внесення відповідних даних у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру від 24.01.2019 у порядку та спосіб, передбачений Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Зважаючи на встановлені обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки та внесення відповідних даних у відомості, що містяться в Національній кадастровій системі про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номера 1810136300:07:017:0014 та 1810136300:07:017:0013 до Державного земельного кадастру від 24.01.2019 у порядку та спосіб, передбачений Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко