Рішення № 86151229, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/4674/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 23.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв`язку та підписана представником позивача Акерманом Олегом Матвійовичем позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з 22.02.2017.

2. Ухвалою суду від 27.05.2019 адміністративний позов залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

3. 26.06.2019 засобами поштового зв`язку до канцелярії суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду:

- квитанція № 1635-6597-5081-4044 від 24.06.2019 про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн;

- уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:

-- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

-- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, всього стажу зазначеного у дипломі та трудовій книжці, підвищенням згідно частини 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення з 22.02.2017.

4. 30.07.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

5. На виконання розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 № 1049д у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 160/4674/19 та передано останню на розгляд судді Верба І.О., про що складений протокол від 25.09.2019.

6. У зв`язку з перебуванням головуючого судді І.О. Верба на лікарняному з 26.09.2019 по 27.09.2019 включно, справа передана судді 30.09.2019.

7. Ухвалою суду від 01.10.2019:

- прийнято до провадження адміністративну справу № 160/4674/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії;

- продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту другого частини першої статті 263 КАС України;

- від відповідача витребувано пенсійну справу ОСОБА_1 .

8. 18.10.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшла пенсійна справа ОСОБА_1

9. 21.10.2019 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли пояснення.

10. 23.10.2019 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла належним чином засвідчена пенсійна справа Гордій Жанни Пилипівни.

11. 24.10.2019 від представника позивача до канцелярії суду надішли пояснення, які були отримані судом засобами електронного зв`язку 18.10.2019.

щодо строків розгляду справи

12. У рішенні ЕСПЛ у справі «Сомор`яй проти Угорщини» (заява № 60934/13) відзначає, що пенсійні спори потребувають особливої ретельності.

13. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

14. Справа є важливою для позивача та вимагала особливої ретельності, чим обумовлена тривалість її розгляду.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

15. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2018 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії та повідомлено, що необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

16. Позивач вважає зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним.

17. Позивач не є внутрішньо переміщеною особою та постійно проживає за межами України. Положення Закону та постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач не стосується питання призначення пенсії.

18. Позивач не має місця реєстрації на території України. Діючим законодавством та нормативними актами не вирішено питання порядку звернення громадян, які постійно проживають за межами України.

19. Позивач є громадянкою України, на час звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 склав 69 років, до страхового стажу зараховується 4 роки 09 місяців 14 днів - період навчання та 30 років 8 місяців 1 день - трудовий стаж на посадах вихователя, вчителя, заступника директора школи, що надавало право вийти на пенсію за вислугу років.

20. Таким чином, позивач відповідно до частини першої статті 26 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком.

21. Оскільки, позивач набула право виходу на пенсію згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в 55 років, а звернулась за призначенням пенсії в 69 років, управління повинно підвищити розмір пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22. Виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

23. Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, зазначив, що в заяві про призначення пенсії від 22.02.2017 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте до заяви додано копію паспорта громадянки України для виїзду за кордон на ім`я « ОСОБА_4 », враховуючи зазначене немає можливості ідентифікувати заявника як ОСОБА_1 .

24. Також, до заяви додано незавірену належним чином копію трудової книжки на ім`я « ОСОБА_5 », враховуючи дані паспорта виданого на ім`я « ОСОБА_4 » не можливо встановити о особи, зазначеної у трудовій книжці.

25. Таким чином, при розгляді питання про призначення пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає підстав врахувати дані, зазначені у трудовій книжці на ім`я « ОСОБА_5 ».

26. ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком, через відсутність страхового стажу.

27. У м. Кам`янське Дніпропетровської області ОСОБА_1 , як одержувач пенсії, не перебувала та не перебуває.

28. ОСОБА_1 потенційно мала можливість звернутись до управління Пенсійного фонду України, які здійснюють повноваження з обслуговування на період проведення антитерористичної операції, проте позивачка не надала жодного доказу стосовно такого звернення і його результатів.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

29. 22.02.2017 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру.

30. Представник заявника клопотав про здійснення запитів щодо отримання недостатніх для призначення пенсії документів (а.с.8, 62).

31. До заяви додано: копії нотаріально засвідчених довіреності, диплому паспорта; копію трудової книжки та оригінал книжки для звіряння; копію картки платника податків та оригінал картки для завіряння; заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок; копію паспорту представника.

32. Заяву та документи прийнято 22.02.2017 і зареєстровано за № І-386 (а.с.8 звор.бік, 58, 67).

33. Рішенням засідання комісії по розгляду звернень громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 27.02.2017 № 27 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком з наступних причин (а.с.65):

- за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 , як це передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- за даними довіреності, виданої на ОСОБА_6 , свідчить, що ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1 .

34. ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (справа № 208/3265/17) із адміністративним позовом до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача № 27 від 27.02.2017 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком з 22.02.2017, здійснити нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

35. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 у справі № 208/3265/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволені частково, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 27 від 27.02.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду;

- в іншій частині позову, відмовлено.

36. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 у справі № 208/3265/17 набрало законної сили 12.11.2018, що вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень.

37. На виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 № 208/3265/17 Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у результаті розгляду - рішенням від 05.12.2018 відмовлено в призначені пенсії за віком з наступних причин (а.с.9):

- постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до пункту 1.1. якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління ( далі орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації);

- пунктом 2.9 Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування;

- у заяві про призначення пенсії від 22.02.2017 значиться ОСОБА_1 , але до заяви додано незавірену належним чином копію картки платника податків та паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (без зазначення по-батькові). Також вказане останнє місце реєстрації ОСОБА_1 на Україні - АДРЕСА_2 , яке відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, отже документи, які надаються для призначення пенсії, повинні відповідати вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свободи внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення анти терористичної операції» та постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 79 «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення анти терористичної операції». Враховуючи вище зазначено для призначення пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- також, за даними незавіреної належним чином копії довіреності від 26.11.2017, виданої на ОСОБА_6 в місті Рішон Ле-Ціон Держави Ізраїль, заявниця мешкає: за адресою: АДРЕСА_1 , на території України не має місця реєстрації;

- до заяви про призначення пенсії також надано незавірену належним чином копію трудової книжки на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, враховуючи дані паспорта, факт належності трудової книжки не можливо встановити до особи, що значиться у паспортних даних.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

38. Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

39. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

40. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

41. Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

42. Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

43. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

44. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

45. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

46. Згідно із пунктом першим частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

47. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

48. Відповідно до частин 1, 4 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

49. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

50. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

51. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

52. За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

53. Частиною другою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

54. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

55. Відповідно до пункту 1.1. Розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

56. Згідно з пунктом 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

57. Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документи про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;

2) документи про стаж (документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах);

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

58. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9. Порядку № 22-1).

59. Відповідно до пункту 2.22. Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

60. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

61. Згідно з пунктом першим частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

62. Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

63. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

64. Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

65. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

66. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3. Порядку № 22-1).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

щодо визнання протиправним та скасування рішення від 05.12.2018 про відмову у призначенні пенсії

(щодо проживання (реєстрації) на території України)

67. Право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

68. Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

69. Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

70. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

71. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

72. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та є обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

73. Проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

74. Суд зазначає, що право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

75. Отже, позивач, по досягнення віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, незалежно від місця проживання, має право на призначення пенсії.

(щодо засвідчення документів)

76. Згідно з пунктом 2.23. Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

77. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

78. Відповідачем у рішенні від 05.12.2018 про відмову в призначенні пенсії зазначено щодо неналежного засвідчення копій довіреності, трудової книжки, картки платника податків та паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (без зазначення по-батькові).

79. Однак, суд зазначає, що відповідачу були надані оригінали трудової книжки та картки платника податків ОСОБА_1 , що вбачається з розписки-повідомлення (а.с.8 звор.бік, 58, 67), таким чином, відповідач мав змогу на підставі пункту 2.23. Порядку № 22-1 самостійно засвідчити копії документів, наданих для призначення пенсії.

80. Крім того, з розписки-повідомлення, зокрема, вбачається надання представником нотаріально засвідчених копій довіреності та паспорту.

81. Відмовляючи у призначенні пенсії з підстав неналежного засвідчення нотаріально засвідчених копій довіреності та паспорту, відповідач не зазначив у чому саме полягає неналежність засвідчення таких документів.

(щодо надання довідки внутрішньо переміщеної особи)

82. Оскільки останнє місце реєстрації ОСОБА_1 на Україні - АДРЕСА_2 , яке відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідач зазначив, що для призначення пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

83. Відповідно до пункту 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

84. Суд зазначає, що ані заява про призначення пенсії, ані розписка-повідомлення про прийняття документів не містить відомостей про необхідність заявнику надати додаткові документи для призначення пенсії, у тому числі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

85. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

86. Крім того, відповідно до абзацу першого частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

87. З паспорту ОСОБА_1 вбачається наступне (а.с.13, 52, 73):

- її постійне місце проживання м. Ізраїль;

- прийнята на консульський облік в посольстві України в Державі Ізраїль 22.04.2002.

88. Таким чином, позивач не є внутрішньо переміщеною особою у розумінні 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тому для призначення пенсії довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не потрібна.

89. З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовну вимогу позивача, визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1

щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії

90. Оскаржуване у цій справі рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 у справі № 208/3265/17.

91. Приймаючи рішенні від 10.10.2018 у справі № 208/3265/17 судом зазначено:

- у спірному випадку, відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач не аналізував наявність чи відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії; наявність чи відсутність документів, які такий стаж підтверджують; наявність чи відсутність правових підстав для призначення пенсії із підвищенням розміру на підставі статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, відповідачем не вирішувались питання, які віднесенні до якого компетенції та які підлягають з`ясуванню при розгляді заяви позивача про призначення пенсії;

- таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії;

- з аналізу вищезазначених норм та висновків, суд приходить до того, що належним способом захисту прав позивача, у спірних правовідносинах, є зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи.

92. Отже, позивачу були відомі підстави з яких суд повторно зобов`язав розглянути заяву від 22.02.2017 про призначення пенсії за віком.

93. При прийнятті відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення, без ініціювання позивачем процедури примусового виконання рішення суду, відповідач повторно не аналізував наявність чи відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії; наявність чи відсутність документів, які такий стаж підтверджують; наявність чи відсутність правових підстав для призначення пенсії із підвищенням розміру на підставі статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

94. Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що позивачем особисто або його представниками здійснювалися міри для повного виконання судового рішення, зокрема відсутні звернення до органів виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду від 10.10.2018 у справі № 208/3265/17 або заяви у порядку статей 382-383 КАС України, що і призвело до повторного звернення до суду.

95. До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

96. Прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

97. Таким чином, позовна вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, починаючи з дня звернення - 22.02.2017 є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте, відмова відповідача не містить висновків щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, не містить висновків щодо повноти поданих документів необхідних для призначення пенсії та визначення її розміру, тощо.

98. Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича від 22.02.2017 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду у цій справі.

VІІ. ВИСНОВОК СУДУ

99. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

100. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

101. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

102. Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з наступних підстав:

- у заяві про призначення пенсії від 22.02.2017 значиться ОСОБА_1 , але до заяви додано незавірену належним чином копію картки платника податків та паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (без зазначення по-батькові). Також вказане останнє місце реєстрації ОСОБА_1 на Україні - АДРЕСА_2 , яке відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, отже документи, які надаються для призначення пенсії, тому необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- також, за даними незавіреної належним чином копії довіреності від 26.11.2017, виданої на ОСОБА_6 в місті Рішон Ле-Ціон Держави Ізраїль, заявниця мешкає: за адресою: АДРЕСА_1 , на території України не має місця реєстрації;

- до заяви про призначення пенсії також надано незавірену належним чином копію трудової книжки на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, враховуючи дані паспорта, факт належності трудової книжки не можливо встановити до особи, що значиться у паспортних даних.

103. Однак, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

104. Відповідачем передчасно здійснено висновок про відмову у призначенні пенсії, оскільки управлінням не вирішувались питання, які віднесенні до якого компетенції та які підлягають з`ясуванню при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, чим позбавив позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

105. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

106. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 132/3485/16-а (адміністративне провадження № К/9901/44939/18), від 12.03.2019 у справі № 127/2126/17 (адміністративне провадження № К/9901/15893/18), від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 (адміністративне провадження № К/9901/9747/19).

107. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

108. Частиною п`ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

109. Із врахуванням того, що судом задоволено одну основну та похідну позовні вимоги, на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на сплату судового збору за подання позову немайнового характеру в розмірі 768,40 грн.

110. Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

111. Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

112. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

113. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича від 22.02.2017 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду у цій справі.

114. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

115. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

116. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

117. Повне рішення складено 06.12.2019.

Суддя І.О. Верба