Рішення № 86151159, 29.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Справа № 160/4881/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 №12660-5250-0463.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не містить відомостей, за яку саме земельну ділянку нараховано земельний податок, позивачу не надано розрахунок податкового зобов`язання, що свідчить про неналежне оформлення рішення та його необґрунтованість. Позивач є власником об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , проте у Публічній кадастровій карті та Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку на якій розташований даний об`єкт нерухомості, відповідно, земельна ділянка, як об`єкт права не існує, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку зі сплати земельного податку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/4881/19 розподілено судді ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи (суддя - ОСОБА_2 )

У зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019 №195 проведено повторний автоматизований перерозподіл справи №160/4881/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/4881/19 перерозподілено судді Маковській О.В.

Відповідно до частин 9 та 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача 19.07.2019 надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на його думку, діюче законодавство не закріплює обов`язкового надання інформації Держземкадастром виключно у вигляді витягу про нормативну грошову оцінку, а отже інформація може бути надана у будь-якому вигляді. Таким чином, на думку контролюючого органу, останній правомірно використав для обчислення і справляння плати за землю інформацію, отриману від органів Держгеокадастру.

Від позивача 25.07.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що відсутність реєстрації земельної ділянки в Держгеокадастрі робить неможливим отримання витягу про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, а це, в свою чергу, унеможливлює правильний розрахунок плати за землю.

Від відповідача 06.08.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що інформація, надана позивачем у відповіді на відзив є такою, що не відповідає дійсності та спростовується доказами, наданими відповідачем.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 17.05.2019 прийнято податкове повідомлення - рішення №12660-5250-0463, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 115 228,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на відповідній земельній ділянці.

Відповідач вказує, що земельний податок розраховано контролюючим органом на підставі інформації ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладеній у листі від 10.05.2019 №8-4-0.38-724/107-19, про те, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул.Мандриківська, 47-ж, складає 4 825,32 грн., із застосуванням Кф=3, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 р. №489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування земельним податком відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп. 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп. 271.1.2).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, розмір земельного податку має ґрунтуватися виключно на нормативній грошовій оцінці відповідної земляної ділянки.

Визначення поняття нормативної грошової оцінки земельної ділянки наведено у статті 1 Закону України від 11.12.2003 №1378 «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378), відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону №1378 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до статті 20 Закону №1378 за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За змістом частин 1, 3 статті 23 Закону №1378 технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відтак, розмір земельного податку встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі, яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У випадку, що розглядається, контролюючим органом визначено розмір грошового зобов`язання позивача на підставі листа відділу в м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.05.2019.

Відповідачем не надано доказів, що розмір нормативної грошової оцінки землі, яку ГУ ДФС використано при визначенні грошового зобов`язання позивача, визначено відповідно до вимог законодавства, а також, що дані про нормативну грошову оцінку землі підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації.

Таким чином відповідачем не доведено правильності визначення розміру податкового зобов`язання через не підтвердження такого розміру витягом з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічна правова позиція з питання визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з земельного податку за відсутності належним чином оформленого витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки землі висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №805/1426/16-а, від 12.06.2018 у справі № 826/1329/16.

Крім того, суд визнає доречними доводи позивача стосовно того, що земельна ділянка, за яку контролюючим органом визначено позивачу податкові зобов`язання з земельного податку, не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру плати за землю.

Судом встановлено, що на час прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та на час розгляду справи у Публічній кадастровій карті та Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0085.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зважаючи на відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0085, вважається що така земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає обов`язок позивача зі сплати земельного податку.

Відповідно, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за подання даного позову, сплачено судовий збір в розмірі 1 152,29 грн. (квитанція про сплату від 28.05.2019 №70935 наявна в матеріалах справи), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 №12660-5250-0463.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152,29 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська