Рішення № 86150993, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9607/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради, заяви ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Іларіонівську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, на чергову сесію селищної ради, після набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідача із клопотанням від 21.06.2018 р. про виділення йому у власність, як учаснику бойових дій (учаснику антитерористичної операції), земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту. Не дивлячись на право позивача, як учасника бойових дій, на першочергове отримання земельної ділянки, відповідач не розглянув його клопотання, як того вимагає чинне законодавство, листом від 25.04.2019 р. за № 45/01-32 повідомив, що земельна ділянка перебуває у державній власності, і не має повноважень її передати позивачу. Позивач вважає, що відповідач у порушення вимог п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» не включив його заяву у порядок денний на розгляд пленарного засідання сесії селищної ради, відповідне рішення не прийняв, тим самим допустився грубих порушень законодавства, в частині виділення ОСОБА_1 як учаснику АТО, земельної ділянки. Зауважив, що відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За таких обставин, дії відповідача є протиправними та є підстави до зобов`язання відповідача розглянути на черговій сесії його клопотання стосовно виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.11.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується з адміністративним позовом та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач просив надати йому дозвіл на розроблення документації із землеустрою саме із земель за межами населеного пункту, тобто з тих земель, розпорядником яких Іларіонівська селищна рада не є. Позивач фактично просить Іларіонівську селищну раду вийти за межі своїх повноважень, надавши дозвіл на відведення земельної ділянки державної власності, якими селищна рада не може розпоряджатися апріорі. Посилання позивача на статтю 123 Земельного кодексу України вважає хибним, оскільки ця стаття регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, тоді як в даному випадку мова йде саме про надання земельної ділянки у власність, що за своєю правовою природою є поняттям, відмінним від права користування. Зауважив, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Також відповідач вважає, що позов пред`явлений до неіснуючої юридичної особи, з огляду на зазначену позивачем назву відповідача - Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, замість Іларіонівської селищної ради та невірне визначення коду ЄДРПОУ відповідача. Відповідач наголошує на тому, що позивач з самого початку звернувся до селищної ради, яка є органом місцевого самоврядування, до повноважень якого не належить вирішення порушених у клопотанні питань, зокрема про надання дозволу нарозроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Надіслане на адресу Іларіонівської селищної ради клопотання від 21 червня 2018 року - адресоване Іларіонівській сільській об`єднаній територіальній громаді, тоді як такої юридичної особи не існує взагалі. Водночас існує така юридична особа, як Іларіонівська селищна рада, якій будь-які клопотання від позивача адресовані не були. Також зауважив, що згідно паспортних даних позивача, його ім`я - ОСОБА_1 , проте клопотання від 21 червня 2018 року підписане та подане від імені ОСОБА_1 , що не дає підстав ідентифікувати суб`єкта звернення з клопотанням і позивача як однієї особи. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що Іларіонівська селищна рада не має жодних законодавчих підстав розглядати на пленарному засіданні клопотання, адресоване не їй і подане з порушенням статті 5 Закону України «Про звернення громадян», тобто направлене юридичній особі, до повноважень якої не належить вирішення порушених у такому клопотанні питань, а тому в задоволенні такої позовної вимоги має бути відмовлено. З огляду на наведені обставини справи, відповідач вважає доводи викладені в позовній заяві необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

21.11.2019 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки відповідачем були усунуті порушення, які зумовили звернення позивача з позовними вимогами до суду.

Ухвалою суду від 06.12.2019 р. неналежного відповідача Іларіонівську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області замінено на належного відповідача - Іларіонівську селищну раду, ідентифікаційний код юридичної особи 04338537.

Ухвалою суду від 06.12.2019 р. в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.08.2015р. є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до довідки Військової частини пп В2830 за вих. № 1711 від 18.03.2016 року, ОСОБА_1 в період з 04.08.2014р. по 07.10.2014р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області: с. Гродівка, с. Новокалиново, с. Лисівка, с. Миколаївка.

21.06.2018 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати дозвіл нарозроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади, Синельниківського району Дніпропетровської області.

12.04.2019 р. ОСОБА_1 через свого представника, звернувся до відповідача, із запитом про надання інформації з приводу результатів розгляду його звернення та надання рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки.

Листом від 25.04.2019 р. №45/01-32 Іларіонівська селищна рада повідомила представника позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224884000:01:002:0569 перебуває у державній власності, до комунальної власності Іларіонівської селищної ради вона не передана, отже, селищна рада не має повноважень надавати цю земельну ділянку будь-кому у власність. Також повідомлено, що клопотання гр. ОСОБА_1 взяте до обліку заяв щодо надання земельних ділянок учасникам АТО і ООС, після прийняття відповідної земельної ділянки до комунальної власності, питання про її передачу у приватну власність буде розглянуте депутатами селищної ради з урахування дати подання клопотання.

Вважаючи, що відповідач у порушення вимог п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» не включив його заяву у порядок денний на розгляд пленарного засідання сесії селищної ради, відповідне рішення не прийняв, допустився грубих порушень законодавства, в частині виділення ОСОБА_1 , як учаснику АТО, земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно з п. «б» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Земельний кодекс України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97ВР визначено, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях.

З аналізу наведених правових норм випливає, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки необхідно звернутись з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації уповноваженим органом для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки вказаних підстав залежить рішення такого органу про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, вирішення питань регулювання земельних відносин, в тому числі розгляд клопотання позивача, в силу приписів вищенаведених норм, повинно здійснюватися виключно на пленарних засіданнях.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання без розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Як було встановлено судом, 21.06.2018 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 21.06.2018 р. про виділення йому у власність, як учаснику бойових дій (учаснику антитерористичної операції), у власність земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Відповідач у місячний строк, як це передбачено абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, клопотання позивача не розглянув, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні позивачу не надав.

Лише 14.11.2019 року на тридцять першій сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради були розглянуті клопотання громадян стосовно виділення їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, серед якого було і клопотання позивача від 21.06.2018 року. За результатами розгляду клопотань прийнято рішення №531-31/VII, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,000 га для ведення особистого селянського господарства громадян, у тому числі ОСОБА_1 .

Отже, на момент розгляду справи по суті відповідачем було внесено на розгляд сесії селищної ради клопотання ОСОБА_1 , розглянуто його та прийнято рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Іларіонівської селищної ради щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради, заяви ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства є такою, що не підлягає задоволенню судом, оскільки відповідачем було вчинено дії щодо внесення на розгляд сесії селищної ради.

Враховуючи те, що клопотання ОСОБА_1 на момент розгляду справи по суті розглянуто, суд також не вбачає підстав для зобов`язання Іларіонівської селищної ради внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, на чергову сесію селищної ради, після набрання рішенням суду законної сили, тому в цій частині позовних також вимог слід відмовити.

Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, рішення Іларіонівської селищної ради за результатами розгляду клопотання позивача було прийнято із порушення строку, встановленого абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач продовжував строк розгляду клопотання позивача та повідомляв про це ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач близько десяти місяців після надання клопотання не отримував жодної інформації та рішень від відповідача з приводу свого клопотання, до моменту звернення представника позивача із запитом. Доказів протилежного до суду не надано.

Суд зазначає, що право особи на отримання у власність земельної ділянки включає в себе не тільки право на отримання відповідної земельної ділянки, а і право на своєчасність отримання рішення суб`єкта владних повноважень у розпорядженні якого перебуває така ділянка.

У частині реалізації права особи на отримання земельної ділянки суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність прийняття відповідного рішення є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб.

Тому порушення строків вчинення, передбачених Законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено, навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

В даному випадку судом була встановлена бездіяльність Іларіонівської селищної ради, яка виразилася у не розгляді клопотання ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та не прийнятті рішення на підставі клопотання ОСОБА_1 у визначений законом строк.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено,що виявлена бездіяльність відповідача потягла за собою порушення прав позивача на своєчасний розгляд його клопотання та прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, в порядку ч.2 ст.9 КАС України, та визнати таку бездіяльність Іларіонівської селищної ради протиправною.

Що стосується посилань відповідача на те, що позов пред`явлений до неіснуючої юридичної особи, з огляду на зазначену позивачем назву відповідача - Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, замість Іларіонівської селищної ради та невірне визначення коду ЄДРПОУ відповідача, суд зазначає наступне.

Наведені обставини були досліджені судом та дійсно виявлено помилки допущені позивачем у назві Іларіонівської селищної ради та коді ЄДРПОУ юридичної особи, у зв`язку з чим ухвалою суду відповідача було замінено на належного - Іларіонівська селищна рада, код ЄДРПОУ 04338537.

Доводи відповідача про те, що надіслане на адресу Іларіонівської селищної ради клопотання від 21 червня 2018 року - адресоване Іларіонівській сільській об`єднаній територіальній громаді, тоді як такої юридичної особи не існує взагалі, тоді як Іларіонівській селищній раді будь-які клопотання від позивача адресовані не були, тому відповідачне має жодних законодавчих підстав розглядати на пленарному засіданні клопотання, адресоване не їй і подане з порушенням статті 5 Закону України «Про звернення громадян», тобто направлене юридичній особі, до повноважень якої не належить вирішення порушених у такому клопотанні питань, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як зазначив сам відповідач у відзиві: «справжня назва юридичної особи органу місцевого самоврядування, який здійснює владні повноваження на території Іларіонівської об`єднаної територіальної громади - Іларіонівська селищна рада, яка має ідентифікаційний код юридичної особи 04338537».

Отже, Іларіонівська селищна рада є юридичною особою, яка здійснює владні повноваження на території Іларіонівської об`єднаної територіальної громади та є належним органом місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено розгляд клопотання позивача.

При цьому, як зазначив сам відповідач, клопотання позивача було надіслане на адресу Іларіонівської селищної ради.

Також відповідач у відзиві сам зазначив: «Позивач звернувся до Іларіонівської селищної ради 21 червня 2018 року з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області», отже визнав факт звернення позивача із клопотання безпосередньо до Іларіонівської селищної ради.

Окрім того, з рішення тридцять першої сесії сього скликання Іларіонівської селищної ради №531-31/VII від 14.11.2019 року вбачається, що клопотання позивача від 21.06.2018 року все ж таки було розглянуто Іларіонівською селищною радою.

За наведених обставин, безпідставними також є доводи відповідача про те, що згідно паспортних даних позивача, його ім`я - ОСОБА_1 , проте клопотання від 21 червня 2018 року підписане та подане від імені ОСОБА_1 , що не дає підстав ідентифікувати суб`єкта звернення з клопотанням і позивача як однієї особи.

При цьому, суд вважає, що деякі технічні помилки при оформлені клопотання позивача не можуть бути підставою для відмови у розгляді такого клопотання чи відмові у його задоволенні, якщо зі змісту самого клопотання та доданих до нього документів вбачаються заявлені особою вимоги.

Таким чином, доводи відповідача про те, що Іларіонівській селищній раді будь-які клопотання від позивача адресовані не були, тому відповідачне має жодних законодавчих підстав розглядати на пленарному засіданні клопотання, адресоване не їй і подане з порушенням статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а також доводи про неможливість ідентифікувати суб`єкта звернення, спростовуються самим відповідачем у відзиві та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що клопотання ОСОБА_1 на момент розгляду справи по суті було внесено на розгляд сесії селищної ради та розглянуто, що підтверджується наданим відповідачем рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради №531-31/VII від 14.11.2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправними дій Іларіонівської селищної ради щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради заяви позивача та зобов`язання внести її на розгляд.

Проте, оскільки під час розгляду справи судом було виявлено бездіяльність відповідача, яка потягла за собою порушення прав позивача на своєчасний розгляд поданого клопотання, суд дійшов висновку про необхідність визнати таку бездіяльність протиправною.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Іларіонівської селищної ради (52520, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Іларіонове, вул. Робоча, буд.19, код ЄДРПОУ 04338537) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Іларіонівської селищної ради, яка виразилася у невнесенні на розгляд сесії селищної ради, клопотання ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та не прийнятті рішення на підставі клопотання ОСОБА_1 у встановлений законом строк.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.12.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса