Ухвала суду № 86150950, 06.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

06 грудня 2019 р. Справа № 802/2279/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про відстрочення виконання ухвали суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі подали касаційну скаргу, у якій просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 – задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року – скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Барського районного сектору Управління державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задоволено частково. Зобов`язано Барський районний сектор Управління державної міграційної служби у Вінницькій оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ. В решті позовних вимог – відмовлено.

10.04.2019 року на адресу суду від представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшла заява про відстрочення виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2018 року у справі № 802/2279/17-а. Однак, у зв`язку з направленням матеріалів даної адміністративної справи у Верховний Суд, суд був позбавлений можливості прийняти процесуальне рішення за даною заявою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2018 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, від представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд заяви за її відсутності у порядку письмового провадження. Інших заяв та клопотань щодо розгляду вищевказаної заяви від сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про відстрочення виконання ухвали суду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі, якщо рішення суду не виконується у добровільному порядку воно може бути звернене до примусового виконання у порядку статті 373 КАС України.

При цьому, відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд згідно з положеннями частини четвертої статті 378 КАС України також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому відповідно до частини п`ятої статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є виняткові обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання судового рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що з 01.01.2016 року до ДМС України у Вінницькій області припинено постачання та надання бланкової продукції, а саме паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки запроваджено оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року за № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, переселення, вилучення повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Також зазначено, що порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 13.04.2012 року № 320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 року за № 1089/21401 (далі – Порядок № 320), що встановлював зразки печаток, штампів і бланків документів, які застосовувалися для виконання Положення № 2503-ХІІ, втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01.03.2018 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2018 року за № 352/31804. Відтак, як зазначає заявник, на сьогодні відсутні затверджені у встановленому порядку форма заяви, що подається для одержання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки, порядок реєстрації такої заяви, процедура оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки, порядок дій працівників уповноважених органів під час: приймання документів, перевірки поданих документів, перевірки та підтвердження тотожності особи, яка подає заяву та особи, зображеної на фотокартці, заходи з ідентифікації особи та форма бланку паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки.

Заявник вказує, про юридичну неможливість застосування правової норми, закріпленої у Положенні про паспорт громадянина України, випливає із суперечності вимогам Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VІ (далі – Закон № 5492) та яким сьогодні регулюються правові відносини щодо видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Зважаючи на обґрунтування вказаної заяви, суд зауважує, що наведена вище норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Під відстроченням виконання рішення розуміється перерва на певний, точно визначений строк, протягом якого виконання рішення не проводяться, у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Таким чином, для відстрочення виконання рішення суду повинна бути наявність обставин, що ускладнюють виконання.

На підтвердження факту існування таких обставин заявник повинен подати суду належні та допустимі докази відповідно до вимог статей 73 і 74 КАС України.

Такими доказами відповідно статті 70 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що заявником не наведено доказів настання обставин, з якими він пов`язує відстрочення виконання ухвали суду, а посилання останнього на відсутність механізму реалізації Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, у даному випадку є недоречним, оскільки оцінка законності виготовлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, у даному випадку, була надана постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 року. При цьому, заявник просить відстрочити виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2018 року, якою, у свою чергу, поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень у справі № 802/2279/17-а та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

З огляду на викладене та враховуючи, що у будь-якому випадку відстрочення рішення суду у даній справі, матиме місце порушення гарантованих Конституцією України прав позивача, який не зможе реалізувати їх повною мірою без отримання паспорта громадянина України, що є неприпустимим, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про відстрочення виконання ухвали суду.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Барського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про відстрочення виконання ухвали суду відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено: 06.12.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна