Рішення № 86150870, 06.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2951/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ГТУЮ у Волинській області) про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Волинській області середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 21.06.2018 року по день фактичного поновлення на роботі (23.05.2019 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішень судів у справі №803/497/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 27.02.2018 року, стягнуто середній заробіток за вимушений прогул за період з 17.03.2018 року по 20.06.2018 року. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» та наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 23.05.2019 року №667/3 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2019 року № 1502/к «Про поновлення» ОСОБА_1 поновлено на посаді з 27 лютого 2018 року, а фактично приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019 року. Однак, позивач вказує, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області у період з 21.06.2018 року до 22.05.2019 року відповідачами не було виконане. Таким чином період з 21.06.2018 року до 22.05.2019 року є періодом затримки виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та часом затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі. ОСОБА_1 зазначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Крім того, позивач вказує, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 встановлені, зокрема, в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18, а тому відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування. Також позивач додатково повідомив, що звертався з листом до ГТУЮ у Волинській області про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №803/497/18 у добровільному порядку з 22.06.2018 року по день написання вищевказаної заяви, однак ГТУЮ у Волинській області листом повідомило, що підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року відсутні.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки ГТУЮ у Волинській області не є суб`єктом поновлення позивача на посаді, а затримка виконання рішення суду відбулась з незалежних від відповідача причин. Крім того, звертає увагу суду, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 року дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 зупинено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року апеляційні скарги відповідачів залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року в адміністративній справі №803/497/18. У свою чергу, Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 року поновлено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року, зупинених ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року, з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року. Таким чином, представник відповідача 2 вважає, що задоволення позовних вимог щодо здійснення виплати середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 21.06.2018 року по 23.05.2019 року не підлягають задоволенню, оскільки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року неодноразово зупинялося, у роботодавця існували об`єктивні, не залежні від нього, причини, які перешкоджали виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги також вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки зі строку затримки виконання рішення суду про поновлення слід виключити періоди з 07.08.2018 року по 15.11.2018 року та з 14.12.2018 року по 03.04.2019 року, оскільки існували законні поважні причини неможливості виконання Міністерством юстиції України рішення суду про поновлення у зв`язку з зупиненням дії оскаржуваних рішень судів. З наведених підстав представники відповідачів просили у задоволенні позову відмовити повністю.

У заперечені на відзиви відповідачів позивач зазначив, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грень Тарас Ярославович про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 року «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.02.2018 року №174/3-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оголошено наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 року «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 26 лютого 2018 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154 507 гривень 60 копійок. Крім того, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 47 540 гривень 80 копійок підлягає до негайного виконання (а.с.9-16).

У свою чергу постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 - без змін (а.с.17-20).

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду зупинено.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 року касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року змінено шляхом зазначення в резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 27.02.2018 року, в іншій частині - залишено без змін. Поновлено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року, зупинених ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року, з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року (а.с.21-25).

23.04.2019 року позивач звернувся до ГТУЮ у Волинській області з листом у якому просив добровільно виплатити йому заробіток за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року по день написання даного звернення (23.04.2019 року) з розрахунку середньоденного заробітку на підставі довідки про заробітну плату позивача від 02.04.2018 року №604, виданої ГТУЮ у Волинській області та визначеному у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року №803/497/18 (а.с.26-28).

Листом від 03.05.2019 року ГТУЮ у Волинській області повідомило позивача рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині стягнення 154507,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу головним територіальним управлінням юстиції в області виконано, підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року з врахуванням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, відсутні (а.с.30).

Наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18, постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №803/497/18 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23.02.2018 року №797/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 27.02.2018 року на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області (а.с.31).

Крім того, наказом ГТУЮ у Волинській області від 23.05.2019 року №667/3 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» скасовано наказ ГТУЮ у Волинській області від 26.02.2018 року №174/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.32).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 року звернув увагу, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Частинами першою та сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 803/497/18, стягнуто з ГТУЮ у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154507,60 грн.

При цьому статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Ця норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Суд звертає увагу, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині поновлення позивача на посаді допущене до негайного виконання, однак дане рішення суду було виконано лише 23.05.2019 року, що підтверджується наказом ГТУЮ у Волинській області №667/3 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області. Як вбачається з даного наказу, позивач приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019 року (а.с.32).

Враховуючи те, що рішення суду від 21.06.2018 року про поновлення позивача на посаді виконане ГТУЮ у Волинській області шляхом прийняття наказу лише 23.05.2019 року, тому суд вважає, що період з 21.06.2018 року по 22.05.2019 року є часом затримки в поновленні ОСОБА_1 на посаді згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі № 803/497/18.

Відтак, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 21.06.2018 року по 22.05.2019 року.

Обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі.

Наведеним судовим рішенням встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 02.04.2018 року №604 середньоденна заробітна плата позивача становить 2377,04 грн.

Суд встановив, що час затримки у поновленні на роботі позивача становить 230 робочих днів з 21.06.2018 року по 22.05.2019 року, зокрема у червні 2018 року - 6 днів; у липні 2018 року - 22 дні, у серпні 2018 - 22 дні, у вересні 2018 року - 20 днів, у жовтні 2018 року - 22 дні, у листопаді 2018 року - 22 дні, у грудні 2018 року - 20 днів, у січні 2019 року - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у березні 2019 року - 20 днів, у квітні 2019 року - 20 днів, у травні 2019 року - 15 днів (6+22+22+20+22+22+20+21+20+20+20+15=230)

Отже, середній заробіток позивача за час затримки у поновленні на роботі складає 546719,20 грн. (2377,04 х 230=546719,20).

Крім того, суд враховує твердження представника відповідача 2, що ГТУЮ у Волинській області не є суб`єктом поновлення позивача на посаді та зазначає, що затримка виконання рішення суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виникла з вини Міністерства юстиції України, однак середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає стягненню саме з відповідача 2 у справі - ГТУЮ у Волинській області, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача 1, що зі строку затримки виконання рішення суду про поновлення слід виключити періоди з 07.08.2018 року по 15.11.2018 року та з 14.12.2018 року по 03.04.2019 року, оскільки існували законні поважні причини неможливості виконання Міністерством юстиції України рішення суду про поновлення у зв`язку з зупиненням дії оскаржуваних рішень судів. Суд наголошує, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися чи ні.

При цьому суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 15.10.2009 року по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відповідно до яких від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 34827061) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 21 червня 2018 року по 22 травня 2019 року в сумі 546719,20 грн. (п`ятсот сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко