Рішення № 86148492, 02.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18434/18

Провадження по справі № 2/522/2072/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадська організація « Рада з захисту законності та правопорядку», ОСОБА_2 ,- « про спростування недостовірної інформації»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд :

-Визнати такими, що не відповідають дійсності і принижують мою честь, гідність та ділову репутацію, опубліковані Громадською організацією «Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті «Вісник Причорномор`я» №11 (11) за липень 2018 року у статті «Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутаты на местах ответственности избегают» відомості про те, що: я « ОСОБА_3 депутат Лиманского районного совета... управлял транспортным средством в состоянии алкогольного или наркотического опьянения...; ...смог избежать ответственности в виде штрафа и лишения прав сроком минимум на 1 год; ... был признан виновным в зале суда, но никакого наказания за своё деяние не понес...; ...согласно решению суда находился под действием чего-то, что существенно могло повлиять на его (тобто мою) внимательность...» (абзаци 5,6,8 статті).

-Визнати такими, що не відповідають дійсності і принижують мою честь, гідність та ділову репутацію, опубліковані Громадською організацією «Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті «Вісник Причорномор`я» № 12 ( 12) за серпень 2018 року у статті «Як уникнути відповідальності за злочини ?» відомості про те, що: я «депутат Лиманської районної ради Сергій Дьяков ... керував транспортним засобом «під мухою», про що свідчать матеріали справи, до такого ж висновку приходить і суд...; ...і через схожі «проблеми зі здоров`ям»... не дали можливості молодику (тобто мені) отримати покарання за свою протиправну поведінку».(абзац 4)

-Зобов`язати відповідача не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірні відомості, шляхом публікації в газеті «Вісник Причорномор`я» тим же шрифтом на тому ж місці шпальти під заголовком «спростування» інформації про те, що не відповідають дійсності і принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , опубліковані Громадською організацією «Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті «Вісник Причорномор`я» № 11 (11) за липень 2018 року у статті «Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутата на местах ответственности избегают» відомості про те, що: « ОСОБА_3 депутат Лиманского районного совета... управлял транспортным средством в состоянии алкогольного или наркотического опьянения...; ...смог избежать ответственности в виде штрафа и лишения прав сроком минимум на 1 год; ... был признан виновным в зале суда, но никакого наказания за своё деяние не понес...; ...согласнорешению суда находился под действием чего-то, что существенно могло повлиять на его (тобто ОСОБА_4 ) внимательность...»;

та опубліковані в газеті «Вісник Причорномор`я» № 12 (12) за серпень 2018 року у статті «Як уникнути відповідальності за злочини ?» відомості про те, що: «депутат Лиманської районної ради Сергій Дьяков ... керував транспортним засобом «під мухою», про що свідчать матеріали справи, до такого ж висновку приходить і суд...; ...і через схожі «проблеми зі здоров`ям»... не дали можливості молодику (тобто ОСОБА_4 ) отримати покарання за свою протиправну поведінку»;

вказавши про те, що постановою апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2018 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018р. про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою — керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, змінено. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв ’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.

-Стягнути з відповідачів усі понесені судові витрати.

30.03.2019 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, по якому просить суд:

- зобов`язати відповідачів не пізніше тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати спростування недостовірної щодо позивача інформації в газеті « Вісник Причорномор`я» тим же шрифтом на тому ж місці шпальти під заголовком « спростування», виклавши текст наступного змісту: « Опублікована Громадською організацією « Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті « Вісник Причорномор`я» №11 (11) за липень 2018 року у статті « Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутаты на местах ответственности избегают» та в газеті « Вісник Причорномор`я» №12 (12) за серпень 2018 року у статті « Як уникнути відповідальності за злочин?» інформація про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом в стані сп`яніння не відповідає дійсності. Постановою апеляційного суду Одеської області від 14.08.2018 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 року про визнання ОСОБА_4 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння змінено, а провадження по справі відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що відповідач навмисно, з метою заплямувати позивача, виклав у формі фактичних тверджень неправдиву інформацію щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, порушивши при цьому презумпцію невинуватості. Адже відповідач розповсюдив недостовірну інформацію про те, що позивач начебто порушив закон, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння , був визнаний винним судом, і уникнув відповідальності за свою неправомірну поведінку. Звинувачувальна інформація завдає суттєвої шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки справляє враження на читачів про те, що позивач правопорушник, зневажає закон, порушує Конституцію і закони України.

Негативні наслідки, спричинені позивачу вищезазначеними діями відповідача збільшуються через те, що позивач є професійним юристом, адвокатом, засновником і власником адвокатського об`єднання.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Від представника Громадської організації « Рада з захисту законності та правопорядку» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що викладена інформація є оціночними судженнями правильність яких не підлягає доведенню, оскільки це порушує саму природу свободи думки, яка є основною частиною права, гарантованого ст. 10 Конвенції.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

У серпні 2018 року в газету « Вісник Причорномор`я» під №11 (11) та №12 (12) за липень та серпень 2018 року щодо позивача було надруковано та розповсюджено статтю негативного характеру під назвою « Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутаты на местах ответственности избегают» та статтю « Як уникнути відповідальність за злочин?».

Розповсюдження газет здійснювалось по населеним пунктам Новобілярської селищної та Сичавськогї сільської ради Лиманського району Одеської області.

Засновником та видавником вказаної газети є Громадська організація « Рада з захисту законності та правопорядку».

В газеті «Вісник Причорномор`я» №11 (11) за липень 2018 року у статті «Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутаты на местах ответственности избегают» відомості про те, що: я « ОСОБА_3 депутат Лиманского районного совета... управлял транспортным средством в состоянии алкогольного или наркотического опьянения...; ...смог избежать ответственности в виде штрафа и лишения прав сроком минимум на 1 год; ... был признан виновным в зале суда, но никакого наказания за своё деяние не понес...; ...согласно решению суда находился под действием чего-то, что существенно могло повлиять на его (тобто позивача) внимательность...» (абзаци 5,6,8 статті).

-Визнати такими, що не відповідають дійсності і принижують мою честь, гідність та ділову репутацію, опубліковані Громадською організацією «Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті «Вісник Причорномор`я» № 12 ( 12) за серпень 2018 року у статті «Як уникнути відповідальності за злочини ?» відомості про те, що: я «депутат Лиманської районної ради Сергій Дьяков ... керував транспортним засобом «під мухою», про що свідчать матеріали справи, до такого ж висновку приходить і суд...; ...і через схожі «проблеми зі здоров`ям»... не дали можливості молодику (тобто позивачу) отримати покарання за свою протиправну поведінку».(абзац 4).

Позивач, посилаючись на те, що поширена відповідачем інформація є антиконституційною, неправдивою, образливою і такою, що спрямована проти позивача, як людини та депутата Лиманської районної ради Одеської області VII скликання, тобто проти представника представницького виборного органу. Оскільки позивач вважає, що відповідач навмисно маніпулює думкою виборців, здійснивши посилання в статтях на рішення суду, яке на момент публікації не було чинним і оскаржувалось, просить її скасувати.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 14.08.2018 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 13.07.2018 року якою ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, змінено. Провадження по адміністративній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинуватості спрямована не лише оберігати честь і гідність особи від необгрунтованих звинувачень у вчинені злочину, а й має запобігати формуванню громадської думки щодо винуватості/невинуватості особи за відсутності остаточного судового рішення, тому свобода вираження поглядів та переконань ( ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не є абсолютним правом, а має межі, окреслені правами інших осіб або ж законодавчо встановленими обов`язками ( ст. 68 Конституції України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст. 296 ЦК України, ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане ( обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право кореспондує обов`язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

За ст.ст.1,5 ч.2 Законом України « Про інформацію» під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до змісту ст. 3 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні» забороняється використання друкованих засобів масової інформації для заподіяння шкоди честі і гідності особи.

Згідно зі ст. 277 ч.6,7 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За правилами ст.37 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні», якщо редакції не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опубліковати його за власною ініціативою.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.0.2009 року №1 роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч.4,6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, незалежно від вини.

Пунктом 25 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року судам роз`яснено, що спростування має здійснюватись у такий самий спосіб, у який поширювалась не недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений ( адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Крім того, « у разі якщо позивач є публічною особою, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, суд повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 ( 1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість особистого життя. У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і ( або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у соціальному житті ( у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 року у справі № 6-639цс17 викладена наступна правова позиція, що ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Оскільки відповідачем була поширена інформація щодо позивача, посилаючись на вчинення ним адміністративного правопорушення, провадження по справі по якій постановою суду апеляційної інстанції було закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, тобто з порушенням принципу презумпції невинуватості, суд вважає за можливе позов задовольнити.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 3,4, 15,16, 201, 277, 291, 297 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Громадська організація « Рада з захисту законності та правопорядку», ОСОБА_2 ,- « про спростування недостовірної інформації»,- задовольнити.

Зобов`язати Громадську організацію « Рада з захисту законності та правопорядку», ОСОБА_2 не пізніше тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати спростування недостовірної щодо позивача інформації в газеті « Вісник Причорномор`я» тим же шрифтом на тому ж місці шпальти під заголовком « спростування», виклавши текст наступного змісту: « Опублікована Громадською організацією « Рада з захисту законності та правопорядку» в газеті « Вісник Причорномор`я» №11 (11) за липень 2018 року у статті « Верховна рада борется за безопасность на дорогах. Депутаты на местах ответственности избегают» та в газеті « Вісник Причорномор`я» №12 (12) за серпень 2018 року у статті « Як уникнути відповідальності за злочин?» інформація про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом в стані сп`яніння не відповідає дійсності. Постановою апеляційного суду Одеської області від 14.08.2018 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 року про визнання ОСОБА_4 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння змінено, а провадження по справі відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05.12.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

02.12.19