Рішення № 86148242, 04.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6318/19

Справа № 521/8995/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеса до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.05.2018 року звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги у розмірі 36 253,03 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 проживає у житловому приміщенні в казармі, що знаходиться на території військового містечка АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 , з 2011 року. Будівлі військового містечка №74 є державним військовим майном, знаходяться на балансі КЕВ м. Одеса та утримуються за рахунок державного бюджету. Відповідач не сплачує кошти за надані їй житлово-комунальні послуги, тому в неї виникла заборгованість з 2014 року в розмірі 36 253, 03 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.06.2018 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Справа ухвалою суду від 03.08.2018 року була прийнята до провадження судді Бондаря В.Я., провадження у справі відкрите, призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 08.11.2018 року.

Підготовче засідання призначене на 08.11.2018 року було відкладено на 31.01.2019 року у зв`язку з заявленням відповідного клопотання представником позивача.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.03.2019 року.

Заочним рішенням суду від 15.03.2019 року позов Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеса до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги у розмірі 36 253,03 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

19.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи це своєю не обізнаністю з датою судового засідання та тим, що судом не враховано низку обставин, які свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано заявникові строк на виправлення недоліків в заяві.

04.06.2019 року ОСОБА_1 надала суду докази оплати судового збору у встановленому розмірі, чим усунула недоліки, на які суд звернув увагу.

Ухвалою суду від 06.06.20196 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 19.06.2019 року.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено та скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2019 року у справі за позовом Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеса до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду 01.08.2019 року.

01.08.2019 року у зв`язку з не явкою сторін, розгляд справи перенесено на 17.09.2019 року.

17.09.2019 року у судовому засідання оголошено перерву до 06.11.2019 року у зв`язку з клопотанням відповідача.

06.11.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2019 року у зв`язку з наданням доказів.

У судове засідання 04.12.2019 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст.3 Закону «Про Збройні Сили України» є центральним органом влади і військового управління. Як орган виконавчої влади, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси відповідно Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказу МОУ від 03.07.13 року №448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (як і раніше діючого від 21.04.11 року №215) та Положенням про КЕВ м.Одеси є державною військовою бюджетною установою, що здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, установ та військових містечок, дислокованих у межах відповідальності.

Зокрема, до повноважень КЕВ м.Одеси належить проведення розрахунків з постачальниками за комунальні послуги та енергоносії, спожиті військовими частинами (на території військових містечок) відповідно асигнувань з державного бюджету (за Договорами, укладеними згідно ЗУ «Про здійснення державних закупівель»).

Відповідно довідки витягу з домової книги про склад сім`ї та прописку №265 від 2.05.2018 року ОСОБА_1 з мамою та донькою поживає з 11.03.2011 року за адресою: АДРЕСА_3 . Та, з довідки про перевірку житлових умов встановлено, що ОСОБА_1 проживає з донькою та матір`ю саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач посилається на те, що у зв`язку з несплатою відповідачем плати за отримані житлово-комунальні послуги у ОСОБА_1 за період з квітня 2014 року по березень 2018 року розмір заборгованості складає 36 253,03 грн., що складається з наступного: квартирна плата – 4 238,64 грн.; плата за опалення – 15 628,89 грн.; плата за водопостачання – 4 179,60 грн.; плата за електроенергію – 12 205,90 грн.

З попередження від 04.05.2018 року № 1670 вбачається, що позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість у вказаному розмірі.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що КЕВ м. Одеси є не належним позивачем у справі у зв`язку з тим, що на виконання розпорядження Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління №303/22/3 від 13.12.2018 року, наказом начальника КЕВ м. Одеси №429 від 17.12.2018 року за Актом прийому-передачі від 28.12.2018 року, будівлі, споруди та територія військових містечок, в тому числі і в/м № АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , були передані для управління (утримання) та експлуатації від КЕВ м. Одеси до Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, спростовується тим, що позивач просить стягнути з відповідача борг за той період, коли саме КЕВ м. Одеси відповідало за організацію проведення розрахунків за комунальні послуги та енергоносії, спожиті військовими частинами (на території військових містечок).

Позивач, як на підставу свої вимог, посилається на ст.ст. 66, 67 ЖК України та на загальні вимоги щодо виконання зобов`язань (ст.. 526 ЦК України), вказуючи на те, що організація є посередником між мешканцями та комунальними підприємствами, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкової території, є виконавцем і замовником таких послуг (робіт).

Для нарахування позивачем використовуються наступні розрахункові методи: 1) В будівлях, обладнаних загальними лічильниками обліку електроенергії та водопостачання - щомісячно показання лічильників діляться порівну на загальну кількість мешканців і помножуються на кількість осіб в кожній сім`ї окремо. 2) Щомісячний обсяг теплопостачання (у Гкалоріях) за рахунком-фактурою, виставленим КП Теплопостачання, ділиться порівну на загальну кількість метрів, яку фактично займають мешканці та множиться на площу, яку займає окрема сім`я. Квартирна плата розрахована відповідно до кошторису прибутку та витрат по утриманню будівель військового містечка.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, 611, 627 Цивільного у України: зобов`язання, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності, справедливості та виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Крім того, у відповідності до положень частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, однак у випадках, встановлених законом, повинні застосовуватись (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Відповідно до положень частини другої ст. 32 зазначеного Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Споживачами енергії відповідно до ст. 1 Закону України «Про енергетику», крім інших, є фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до ст.ст. 11,12,17,26 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Одним з основних завдань цієї комісії, є забезпечення проведення цінової тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які крім того включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів);

Крім того Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами електричної енергії та/або за групами споживачів правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками та для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності, регулювались «Правилами користування електричною енергією для населення, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі за текстом - ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 2 ПКЕЕ визначено, що:

Тариф - встановлена уповноваженим органом відповідно до законодавства ціна за одиницю обсягу електричної енергії (1 кВт год);

Електропостачальник - учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам;

Побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником;

Засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності та є складовою вузла обліку;

Тобто відповідно до вказаних вище вимог Законів та пункту 17 ПКЕЕ розрахунки населення за спожиту електричну енергію для побутових потреб здійснювався за діючими тарифами (цінами) встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що відпускається населенню для побутових потреб та на підставі показів засобів обліку, а не за промисловими тарифами, які КЕВ м. Одеси вказало у договорі.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», з метою приведення квартиро-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013, затверджено «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Сил України».

Відповідно до п.п. 1.3., 2.4. «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення та КЕВ м. Одеси є забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; здійснення безпосереднього квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Відповідно до вимог п.п. 7.11. «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України»: «Порядок оплати житлово-комунальних послуг та квартирної плати в спеціально пристосованих казармах визначається відповідно до вимог «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України № 737 від 30.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 24/20337 від 10.01.2012 року».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та з метою нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 затверджено «Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. «Інструкції про організацію забезпечення службовців Збройних Сил

України та членів їх сімей жилими приміщеннями», передбачено, що:

«За відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безкоштовно в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах (далі - казарма) у розташуванні військової частини. Казарми - будівлі, розташовані на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як об`єкти житлового фонду.

За відсутності потреби в наданні житлових приміщень у казармах у розташуванні військової частини для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, зазначені приміщення за рішенням командира військової частини надаються особам офіцерського складу за їх письмовою згодою, а також особам рядового, сержантського і старшинського складу проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовослужбовцями, які розміщені в казармах і переобладнаних будівлях, здійснюється військовою частиною за рахунок кошторису Міністерства оборони України.

Військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які залишились перебувати на квартирному обліку у гарнізонах ЗС України і проживають у казармах та переобладнаних будівлях компенсують військовій частині вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення.

Військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які проживають у казармах і переобладнаних будівлях укладають з балансоутримувачем переобладнаної будівлі (казарми) договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, тепла та води у договорі відображаються норми їх споживання, як для гуртожитку у цьому населеному пункті».

Тобто відповідно до наведених Законодавчих актів та нормативних документів, якими регулюється порядок надання комунальних послуг та їх вартість чітко визначено, що військовослужбовці, які проживають в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах, переобладнаних для тимчасового проживання військовослужбовців, компенсують вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення, а у разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, тепла та води у договорі відображаються норми їх споживання, як для гуртожитку у цьому населеному пункті.

Відповідно до цих же керівних документів, щодо приміщення (у тому казарми), яке використовуються для тимчасового проживання військовослужбовців, не пред`являється обов`язкова вимога наявності статусу житлової будівлі, для застосування тарифів для населення.

Навпаки зазначено, що такі приміщення можуть бути не зареєстровані в місцевого самоврядування як об`єкти житлового фонду.

З урахуванням викладеного, з січня 2016 р. по березень 2018 р., за відсутності приладів обліку електроенергії спожиті комунальні послуги (з електроенергії) відповідно до наведених вище вимог Законів України та вимог п.п. 6.1., 6.2. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України від 30.11.2011 № 737, Відповідач (КЕВ м. Одеса) при виставленні рахунків позивачу повинен був застосовувати тарифи на електроенергію, що відпускається гутожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи»), які були затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 р. №220, а саме:

-з січня по лютий 2016 р. у розмірі 0,4560 грн. за 1 кВт/ч,

-з березень по серпень 2016 р. у розмірі 0,57 грн. за 1 кВт/ч,

-з вересня 2016 р. по лютий 2017 р. у розмірі 0,7140 грн. за 1 кВт/ч,

-з березня 2017 р. по листопад 2018 р. у розмірі 0,9 грн. за 1 кВт/ч.

Крім того, протягом вказаного періоду рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, які складались та видавались відповідачем КЕВ м. Одеса не містили інформацію про фактичний розмір спожитих (наданих) послуг, та не містили інформацію про застосовані ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, що є порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вимог та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Через ці обставини, на переконання суду, позивач весь цей час сплачував за спожиту електроенергію за промисловими тарифами, які не повинні були застосовуватись та, як з`ясувалось, були застосовані КЕВ м. Одеса із порушенням керівних документів, тому як позивач проводить не оплату, а компенсацію частини вартості, отриманих комунальних послуг.

Зі змісту вимог частин 1, 2, 3, 5, статті 51 Бюджетного кодексу України, передбачено, що:

«1. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, (...) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

2. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей. пенсіонери з числа військовослужбовців, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До таких витрат (...) зокрема належать: зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія).

3.Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обгрунтованих лімітів споживання.

Тобто, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України витрати на пільгове зниження плати за житлово-комунальні послуги, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей, пенсіонери з числа військовослужбовців, до яких відноситься позивач, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ, якою саме і є КЕВ м. Одеса.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної Інформації про продукцію (про ціну/тариф), споживач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 22 Цивільного кодекс України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства та зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Отже, вимоги позивача і обставини, на яких вони ґрунтуються не відповідають дійсності, а тому наведений розрахунок суми заборгованості не можна вважати правильним, а відтак і належним доказом по справі.

Крім того, відповідно до п. 1,3 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 визначено, що утримання і експлуатація фондів в/м, які знаходяться в користуванні військових частин покладається і є одним із основних завдань квартино-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (КЕВ (КЕЧ) м. Одеси) за кошторис МОУ п. 6.3. Утримання та експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок здійснюються працівниками КЕВ (КЕЧ) та військових частин за штатними розписами в межах ліміту чисельності та коштів, що виділяються на ці цілі.

Абзацом 1. п. 3.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 визначено що на квартирно-експлуатаційну службу військової частини покладається утримання, експлуатація і проведення своєчасного поточного ремонту фондів і територій військових містечок, квартирного майна, що передані військовій частині.

До того ж такі послуги як прибиральник (прибирають самі мешканці почергово), двірник (прибирають територію відповідальні підрозділи, визначені згідно схеми закріплення території в/м 74), не надаються. А також проведення будь-яких ремонтів; та закупка матеріалів проводиться за рахунок та власні кошти мешканців.

Про зазначене можуть свідчить акт від 16.10.2016 мешканців будівлі АДРЕСА_5 , акт обстеження про потребу у заміні загального трубопроводу в казармі №21 в/ч №74 від 06.04.2016 року начальника котельні №74, заява та квитанція від 15.10.2015 № 398 про закупку вікон.

Також, відповідно до листа від 05.11.2019 року №1964 командира в/ч А1785, територія військового містечка № 74 (м. Одеса, вул АДРЕСА_4 , 2) закріплена за військовою частиною А І 785. В період з 2014 року по теперішній час прибирання закріпленої території військового містечка № 74 проводиться особовим складом відповідного підрозділу військових частин згідно плану закріпленої території за відповідним підрозділом (схема закріплення території в/м № 74). Прибирання приміщень казарми (будівлі № 21) для особового складу та приміщень, які використовуються в якості житла для військовослужбовців за контрактом, та офіцерського складу проводилась та проводиться особовим складом відповідного підрозділу військової частини та особами, які в них проживають. Утримання фонду і території військової частини проведення поточного ремонту проводилось для потреб особового складу військової частини та за заявками військової частини А1785 для потреб особового складу військової частини та здійснювалось силами особового складу військової частини. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси проведення таких робіт не здійснювалось.

Крім того, суду надано докази того, що за період з 19.12.2015 по 20.01.2016 рік позивач фактично не споживала житлово-комунальні послуги, електроенергію та теплопостачання, перебуваючи у цей період з неповнолітньою дитиною в іншому місці, що підтверджується відмітками про постановку на облік Ірпінським МВК 23.12.2015 та зняття з обліку 20.01.2016 та квитками на проїзд, про що відповідачем повідомлялося позивачу, так і у подальшому у період з 11.03.2016 по 24.03.2016, з 02.10.2017 по 17.10.2017. з 17.10.2016 по 31.10.2016. з 11.12.2017 по 26.12.2017, у період з 12.10.2016 по 18.10.2016 відсутнє електропостачання та опалення, акт від 16.10.2016, а з серпня місяця 2017 року по теперішній час дитина відповідача навчається у Ірпінькій спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 з вивченням іноземних мов (школа лінгвістики) імені Заріфи Алієвої Ірпінської міської ради Київської області,та мешкає в місті Ірпінь, про що відповідач повідомляла позивачу.

Однак, вказані обставини не знайшли свого відображення у наданих позивачем розрахунках заборгованості відповідача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені судом обставини, свідчать про те, що суду не надано належних доказів наявності у відповідача розрахованої позивачем суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, опалення, водопостачання, електроенергії, а іншого розрахунку заборгованості суду не надано, а тому суд дійшов переконливого висновку, що позов КЕВ м. Одеси не обґрунтований та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому не стягується у разі відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Квартирно– експлуатаційного відділу м. Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, м. Одеса, вул. Єврейська, 13) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце мешкання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.12.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар