Рішення № 86146769, 02.12.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10736/19

Провадження № 2/234/2824/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Ястребов А.О.,

справа № 234/10736/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Краматорську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Автокредит Плюс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 22.03.2013 року між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу № КТ00А!000520723 від 22.10.2013 року. Згідно умов вказаного Договору відповідач отримав від ТОВ «Автокредит Плюс» у платне володіння та користування автомобіль марки DAEWOO модель NEXIA ЗНГ, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 46000 грн. та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у розмірі, встановленому у Додатку 2 (Графік лізингових платежів), в період з 20 по 24 число кожного місяця.

Позивач зі своєї сторони виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач в порушення умов договору не виконує свої зобов`язання. Таким чином, станом на 11.05.2019 року сума заборгованості за договором складає 213669,33 грн., яка складається з: з простроченої заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу 32782,53 грн., заборгованості по простроченим відсоткам 19882,32 грн., заборгованості за простроченою комісією 3788,11 грн., заборгованості за нарахованою пенею 149716,37 грн., заборгованості за нарахованими штрафами 7500 грн.

Добровільно відповідач розрахуватись не бажає.

Просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» заборгованість у розмірі 213669,33 грн., судові витрати у розмірі 3205,04 грн., та витрати пов`язані з наданням правової допомоги адвоката у розмірі 4500,00 грн.

Представник позивача надав заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомою суду причини, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим повідомленням. Клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходило. Крім того, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 536ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 615ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 806 ЦК України та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що 22.10.2013 року відповідач звернувся до ТОВ «Автокредит Плюс» із заявою про приєднання до публічного договору та між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу № КТ00А!000520723 від 22.10.2013 року. Згідно умов вказаного Договору відповідач отримав від ТОВ «Автокредит Плюс» у платне володіння та користування автомобіль марки DAEWOO модель NEXIA ЗНГ, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 46000 грн. та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у розмірі, встановленому у Додатку 2 (Графік лізингових платежів), в період з 20 по 24 число кожного місяця.

В порушення п.14.1.3, 14.1.4, 14.3 Договору фінансового лізингу відповідач не сплачує позивачу щомісячні платежі за користування предметом лізингу.

З розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що станом на 11.05.2019 року відповідач має перед позивачем заборгованість на загальну суму 213669,33 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу 32782,53 грн., заборгованості по простроченим відсоткам 19882,32 грн., заборгованості за простроченою комісією 3788,11 грн., заборгованості за нарахованою пенею 149716,37 грн., заборгованості за нарахованими штрафами 7500 грн.

Згідно матеріалів справи, 11.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в якій просить, негайно сплатити суму простроченої заборгованості.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченою комісією в сумі 3788,11 грн., за нарахованою пенею в сумі 149716,37 грн., за нарахованими штрафами в сумі 7500 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» «Із змінами, внесеними згідно із Законами № 189-VIII від 12.02.2015, №222-V111 від 02.03.2015, №911-V111 від 24.12.2015» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч.1 цього Розпорядження м. Краматорськ Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час м. Краматорськ, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача і звільняють його від обов`язку по оплаті пені та штрафів на користь ТОВ «Автокредит Плюс», з урахуванням положень ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України, за період з квітня 2014 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за простроченою комісією в сумі 3788,11 грн., за нарахованою пенею в сумі 149716,37 грн., та нарахованими штрафами в сумі 7500 грн.

На підставі наведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за простроченою заборгованістю по вартості предмету лізингу в сумі 32782,53 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 19882,32 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката в сумі 4500 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2018 року між Адвокатським Бюро «Добринь», в особі учасника бюро Добринь Я.О., що діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001021 від 27.06.2014 року та ТОВ «Автокредит Плюс» укладено договір № 02/07/01/18 про надання правової допомоги.

Згідно акту про прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 02/07/01/18 від 02.07.2019 року, Адвокатське бюро «Добринь» надало, а ТОВ «Автокредит Плюс» прийняв наступні послуги: консультування з питань законодавства, підготовка та подання позовної заяви, вартістю 4500 грн.

Згідно додаткової угоди № 134 до вказаного договору від 01.06.2019 року та платіжного доручення № 17 від 27.05.2019 року, позивач сплатив Адвокатському Бюро «Добринь» кошти за консультування з питань чинного законодавства, підготовку та подачу позовної заяви, в розмірі 4500 грн.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подається юридичною особою, судовий збір дорівнює 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3205,04 грн.)

Позивачем ТОВ «Автокредит Плюс» при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 3205 грн. 04 коп., оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 789,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 19, 141 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 625, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (ЄДРПОУ 34410930, юридична адреса: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, 2Т) суму заборгованості за договором фінансового лізингу № КТ00А!0000520723 від 22.10.2013 року у розмірі 52664,85 грн. (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 85 коп.), яка складається з простроченої заборгованості по вартості предмету лізингу в сумі 32782, 53 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 19882,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» ЄДРПОУ 34410930 (юридична адреса: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, 2Т) судовий збір у розмірі 789,97 грн. (сімсот вісімдесят дев`ять грн. 97 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» ЄДРПОУ 34410930 (юридична адреса: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, 2Т) витрати пов`язані з надання правничої допомоги адвоката у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: