Ухвала суду № 86146292, 06.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/32711/19

Провадження №1-кп/127/1045/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Романчук Р.В., Шлапака Д.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Мидвецького О.В.,

сторони захисту: адвоката Слишинського І.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2019 р. за № 12019020010002225,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту, викликавши в судове засідання обвинуваченого, потерпілого та свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Також, заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не відпали, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, перебуваючи на волі останній може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілого та свідків кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак прокурором надано його письмову заяву, згідно з якою останній просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Слишинський Є.В. – проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував. Однак, вважає, що правові підстави для продовження застосованого до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки ризики, передбачені кримінально-процесуальним законом, не доведені. Обвинувачений має постійне місце проживання, а тому просив змінити застосований запобіжний захід на більш м`який, а саме: домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акту прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких в судовому засіданні клопотав прокурор.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного до обвинуваченого, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з частиною третьою статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 розділу ІІ КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення зазначені норми кримінально-процесуального законодавства було дотримано, а тому суд вважає за доцільне клопотання прокурора розглянути по суті й надати йому правову оцінку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 29.10.2019 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 КК було затримано ОСОБА_1 і слідчим суддею 16.10.2019 р. до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд справи по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства. Суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочато і потерпілий та свідки у кримінальному провадженні судом не допитані. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.

Згідно з приписами частини третьої та пункту 1 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіально судом у складі трьох суддів) на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2019 р. за № 12019020010002225, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 13 грудня 2019 р. о 15:00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 06 грудня 2019 року до 23:59 год. 03 лютого 2020 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: