Ухвала суду № 86145964, 04.12.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/728/17

2/214/659/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря – Фастовець Ю.Ю.

позивача – ОСОБА_1 ,

представники позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Хоружко С.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі, цивільну справу № 214/728/17 за позовом ОСОБА_1 до держави в особі: прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Кондратова Володимира Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дії правоохоронців по спробі їй вручити повістку чи інший документ, встановлення факту порушення її прав людини, встановлення факту порушення права на приватність та захист прав недоторканості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до держави в особі: прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Кондратова Вадима Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дії правоохоронців по спробі їй вручити повістку чи інший документ, встановлення факту порушення її прав людини, встановлення факту порушення права на приватність та захист прав недоторканості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.12.2016 року в двері її квартири о 13-30 подзвонили. Вона відчинила та побачила ОСОБА_3 , з яким бачилась один раз за два тижні до цього. Поруч з ним був невідомий їй чоловік, який фіксував спробу проникнути оперативника в цивільному в її квартиру. Дозвіл на зйомку її в закритому приміщенні вона не давала, дозвіл на проникнення в її будинок також не давала.

Тому вважає, що діями працівників поліції були порушені її права людини, а саме презумпція невинуватості та право не давати свідчення проти себе, право особи на приватність, право на недоторканість.

Від відповідача Криворізької місцевої прокуратури № 3, в особі ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. З вищезазначеного відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, та просить суд відмовити в задоволенні позову.

30 липня 2019 року від представника ГУНП в Дніпропетровській області Новікової С.А. до канцелярії суду надійшло клопотання про закриття провадження, оскільки Дніпровський апеляційним судом у справі № 214/7252/16-ц вже було вирішено питання щодо юрисдикції позовних вимог в частині визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, про захист прав недоторканості, про встановлення факту, про встановлення факту порушення прав на приватність, та вказано, що вищезазначені позовні вимоги не підлягають в порядку цивільного судочинства.

Крім того, надала до суду заяву про розгляд справи призначеної на 16-00 год. 04.12.2019 року провести за її відсутності . Клопотання про закриття провадження у справі підтримала в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання представника ГУНП в Дніпропетровській області Новікової С.А. та просили суд залишити його без розгляду.

Інші учасники підготовчого судового засідання будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи до зали судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до такого.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії правоохоронців по спробі їй вручити повістку чи інший документ, встановлення факту порушення її прав людини, встановлення факту порушення прав на приватність та захист прав недоторканості скасовано та направлено для вирішення питання у відповідності вимог процесуального законодавства. В іншій частині ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року про залишення без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишено без змін.

Крім того, як вбачається з клопотання представника ГУНП в Дніпропетровській області Новікової С.А. та встановлено судом під час підготовки справи до розгляду, що в провадженні судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чернової Н.В. перебувала на розгляді цивільна справи № 214/7252/16 –ц за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області в особі ОСОБА_4 , керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог Уповноважений Верховною радою України з прав людини, через Секретаріат уповноваженого Верховної ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини через Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними, про визнання факту порушення прав людини, захист прав недоторканості, встановлення факту порушення права приватності та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02 червня 2017 року вищезазначені позовні вимоги було роз`єднано та відкрито провадження лише в частині стягнення моральної шкоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02.06.2017 року по цивільній справі № 214/7252/16-ц було залишена без змін.

З тексту даної постанови вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій протиправними, про визнання факту порушення прав людини, захист прав недоторканості, встановлення факту порушення права приватності не підлягають розгляду в цивільному судочинстві, оскільки з них вбачається публічно-правовий спір та відсутній спір про право цивільне.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначені обставини ні позивачем, ні представником відповідача не оспорювались та в належний спосіб не спростовані.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суд розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, які здійснюються в порядку іншого судочинства.

Однак, суд не вправі позбавити позивачів права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської Конвенції прав людини.

Тому, саме на суд, який розглядає справу, а не на особу, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права, цивільно-процесуальне законодавство покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог матеріальний закон, що їх регулює і яким належить керуватись при вирішені спору, суд вважає за необхідним повторно роз`яснити позивачам наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для цивільно-правових відносин характерні специфічні ознаки, які відрізняють їх від інших правових відносин, що виникають у суспільстві. Зокрема, слід визначити, такі особливості: цивільні правовідносини – це майнові та особисті немайнові відносини; учасники цих відносин характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; юридичні права та обов`язки суб`єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або п припиняються на підставі юридичних фактів.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема порах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення ( нормативно-правих актів чи індивідуальних актів), дії чи бездіяльності, крім випадків коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа,інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб`єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляю ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що предметом даного спору є дії працівників поліції, як суб`єктів владних повноважень, суд вважає, за необхідне закрити провадження у справу в зв`язку з тим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а віднесена до юрисдикції адміністративного судочинства.

Керуючись ст.255,260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі: прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Кондратова Володимира Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дії правоохоронців по спробі їй вручити повістку чи інший документ, встановлення факту порушення її прав людини, встановлення факту порушення права на приватність та захист прав недоторканості закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2019 року.

Суддя А.В. Ткаченко