Ухвала суду № 86144306, 04.12.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13356/19

Провадження № 2-з/201/334/2018

УХВАЛА

04 грудня 2019 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна, ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І.А., ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року по цій справі відкрито провадження.

03.12.2019р. позивач разом з позовною заявою подала до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить заборонити АТ КБ «ПриватБанк» та будь-яким іншим особам відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 до ухвалення рішення по справі та набрання ним законної сили.

В обґрунтування зазначеної заяви вказує, що 20 грудня 2005 року між нею та банком укладено договір іпотеки № ПКЄ0ЄА00005658, предметом якого є надання ОСОБА_1 в іпотеку майна та земельної ділянки в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором.

29 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І.А. зареєстровано право приватної власності банку на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 263,7 кв.м, житлова площа 130,2 кв.м.

Підставою виникнення права власності у довідці з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено договір іпотеки № DNG0GA00005658, серія та номер: 7499, виданий приватний нотаріусом Дніпропетровського міського округу Дніпропетровської області Зайченко ІА., укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач вважає, що у відповідача відсутні будь-які майнові права на вищевказане нерухоме майно, адже на правовідносини, що виникли між позивачем та банком розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, а тому реєстрація права власності на домоволодіння за банком неможлива.

На думку позивача, рішення приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І.А. про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 263,7 кв.м, житлова площа 130,2 кв.м. за АТ КБ «ПриватБанк» прийняте з численним порушенням норм законодавства, є незаконним та таким, що суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

У поданому до суду позові, в рамках якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності, індексний номер 32123653, зареєстроване приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І.А. на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 263,7 кв.м.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17175444 про державну реєстрацію права власності АТ КБ «ПриватБанк» на зазначене нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявниці про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявниця просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивачки, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення заборони АТ КБ «ПриватБанк» та будь-яким іншим особам відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 є обґрунтованими та співмірними заявленим позовним вимогам.

Вимоги щодо заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору чи виконувати щодо нього інші зобов`язання є неконкретизованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна, ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/13356/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірини Анатоліївни, ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання – три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Адреси сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);

Треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірини Анатоліївни (м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 20/155);

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 );

Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради (ЄДРПОУ 23929260, м. Дніпро, пл. Шевченка, буд. 7).

Суддя О.С. Наумова