Рішення № 86142442, 23.10.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5808/19

2/357/3003/19

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з цивільним позовом до ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, мотивуючи тим, що вона у період з 05.07.2013 року по 29.12.2017 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг». При звільненні позивачці не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 37 579,35 грн., яка вона просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, позивачка просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 192 785,78 грн..

Представник відповідача, т.в.о. директора ДП МОУ «Білоцерківський військ торг» Карпенко Л.О. подав відзив на позовну заяву в якому визнав позов в частині права позивачки на компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як матері, яка виховує дитину без батька у розмірі 26 700,60 грн.. В інші частині вважає позов необгрунтованим.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для справи, на основі оцінки наданих сторонами доказів, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.07.2013 року на ОСОБА_1 покладено обов`язки директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» до укладення контракту з новим керівником, що підтверджується Наказом Міністерства оборони України №27-ДП.

Відповідно до Наказу №14-К ДП МОУ «Білоцерківський військторг» від 06.09.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора з 06.09.2017 року.

Наказом №22-К від 29.12.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та виплачено їй компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 133 дні, період з 05.07.2013 по 29.12.2017.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За змістом ст.2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки», жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст.24 КЗпП України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється одинокою матір`ю, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.13 СК України №00010650882 від 19.06.2012 року.

За час роботи у ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» ОСОБА_1 правом на додаткову відпустку, як матір, яка виховую дитину без батька, не користувалась.

При звільненні, ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку.

У період з грудня 2016 року по грудень 2017 року ОСОБА_1 відпрацювала 354 дні із середнім заробітком 445,01 грн., що підтверджується розрахунком. При цьому, кількість днів невикористаної додаткової відпустки за період 01.01.2014 року по 29.12.2017 року складає 60. Тому, сума компенсації за невикористану додаткову відпустку складає 26 700,60 грн. (445,01*60). Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації за невикористану додаткову відпустку підлягає задоволенню частково у розмірі 26 700,60 грн..

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. (ст.117 КЗпП України).

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положення ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.117,2371 КЗпП України роз`яснив, що згідно ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивачка зазначає, що в січні 2019 року та квітні 2019 року зверталась до відповідача із заявами про виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, які останнім залишені поза увагою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження факту звернення до відповідача із заявами про виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 надає заяву від 08 січня 2019 року без підтвердження надсилання її відповідачу. Сама заява не містить вхідного номеру ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» чи іншого доказу на підтвердження позивачем чи отримання підприємством зазначеної заяви.

ОСОБА_1 додала до заяви від 04 квітня 2019 року, адресованій ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», докази її прийняття відділенням поштового зв`язку. Однак, ОСОБА_1 визначила отримувачем листа фізичну особу ОСОБА_3 , а не ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача із відповідною заявою за правилами ст.116 КЗпП України. Оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», а не директором підприємства, подавати відповідну заяву необхідно було саме до підприємства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не подавала до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» заяви про виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за правилами ст.116 КЗпП України, то у діях підприємства відсутня вина в невиплаті позивачці компенсації за невикористану додаткову відпустку, а відтак, у відповідача не виник обов`язок виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст.117 КЗпП України. І тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вимоги закону, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (Код ЄДРПОУ: 08358735) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 суму компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки у розмірі 26 700,60 грн..

В іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Повне рішення складено 23.10.2019 р.

СуддяЛ. М. Кошель