Рішення № 86140960, 04.12.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/864/19

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Чернігівської обласної ради, пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000,

код ЄДРПОУ 25618741

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»

вул. Попова, 10-а, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 30648058

про стягнення 43 513,22 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Бакуменко Т.В.;

від відповідача: Замокін С.В.

В судовому засіданні, на підставі ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення ухвалено після перерви, оголошеної 27.11.2019 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Чернігівською обласною радою подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ» про стягнення 43 513,22 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов укладеного 03.08.2018 між Чернігівською обласною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ» договору №1, відповідач провів будівельні роботи щодо капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради на загальну суму 550 420,00 грн, про що були підписані відповідні акти виконаних будівельних робіт. За наслідками проведення Державною аудиторською службою України планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача-Чернігівської обласної ради за період з 01.01.2017 по 31.01.2019, складено Акт ревізії від 08.04.2019 та встановлено порушення виконання робіт за вищезазначеним Договором №1 на загальну суму 43 513,22 грн, а саме: не дотримано вимоги пункту 6.4.3. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.13 №293, пункту 100 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2005 №668, пункту 3.2.1. Договору від 03.08.2018 №1. Таким чином, зазначає позивач, йому були завдані збитки внаслідок проведення зайвих витрат бюджетних коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 справа №927/864/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.10.2019 позовну заяву Чернігівської обласної ради залишено без руху, позивача зобов`язано протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення йому ухвали суду усунути недоліки позовної заяви №02-03/840 від 08.10.2019 шляхом надання до суду: належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; належним чином засвідчених копій документів, доданих в якості додатку до позовної заяви.

28.10.2019 на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист від 24.10.2019 №02-03/912 разом з доданими до нього завіреними копіями документів, доданих в якості додатку до позовної заяви, та докази їх направлення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.11.2019 встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, заперечень тощо.

13.11.2019 до суду надійшов відзив на позов (№68 від 13.11.2019) у якому відповідач зазначає, що за виконані за договором роботи були прийняті позивачем без зауважень у повному обсязі з підписанням сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних робіт, при складанні яких здійснення перевірки фактичних обсягів виконаних робіт та витрат покладається на особу, яка приймає роботи з боку замовника. Прийнявши роботи та підписавши акти приймання замовник погодився з якістю проведених робіт, з кількістю витрачених матеріалів та іншими витратами. За виконану роботу відповідачем отримано оплату у розмірі, передбаченому договором – 550 420,00грн.

Разом з тим, відповідач вважає, що акт ревізії аудиторської служби від 08.04.2019 не є належним доказом завдання збитків, оскільки такий акт не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, а тому позивачем не надано суду жодного належного доказу, яким би підтверджувалась протиправність дій відповідача та наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та наслідками у вигляді збитків.

Посилаючись на вищевикладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на позов з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

25.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (№02-03/1032 від 21.11.2019). У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з огляду на завищення відповідачем вартості робіт, що було встановлено актом ревізії аудиторської служби від 08.04.2019, яка відповідно до пп.23 п.6 положення про Державну аудиторську службу має право визначати розмір збитків, завданих державі чи підприємству.

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

26.11.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач наполягає, що умови договору сторони виконали повністю і без зауважень, з дотриманням п.99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, розрахунки проведено на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, замовником такі документи перевірено та підписано без зауважень.

У випадку виявлення збитків орган державного контролю має відповідне право визначати розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень законодавства з питань збереження та використання активів. При цьому розмір таких збитків відповідно до п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до п. 81 Методики оцінки майна – виключно шляхом проведення незалежної оцінки, а зі змісту акту ревізії Держаудитслужби України від 08.04.2019 не вбачається, що органом фінансового контролю визначено розмір збитків у встановленому порядку та винесення службовим особам приписів щодо усунення виявлених порушень.

Посилаючись на вищевикладене відповідач наполягає на відсутності складу цивільного правопорушення та відповідно не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.11.2019 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 04.12.2019.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

03.08.2018 між Чернігівською обласною радою (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ» (генпідрядник, відповідач у справі) укладено договір №1 за умовами якого відповідач виконує будівельні роботи по об`єкту будівництва (капітальний ремонт тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради) відповідно до проектної документації, здає їх у отримує плату.

Пунктами 4.1-4.2.1. договору визначено вартість робіт по об`єкту будівництва встановлюється відповідно до додатку №1 до договору – договірної ціни і становить 551 214,00грн з ПДВ. Ціна договору є твердою але може уточнюватись у випадку зміни сторонами в процесі будівництва проектних рішень або (і) технічних специфікацій, що викликають зміну видів та обсягів робіт і (або) вартісних показників.

Визначення та уточнення ціни договору оформлюється шляхом укладання додаткових угод або протоколів погодження договірної ціни (п.4.2.4 договору).

Відповідно до положень ст. 844 Цивільного кодексу України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

В той те час, підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.

Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи (ст. 845 Цивільного кодексу України)

Додатком до договору «Договірна ціна» визначено вартість капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради в поточних цінах на 25.07.2018 на суму 551,214 тис.грн.

Додатковою угодою №1 від 27.12.2018 до договору №1 від 03.08.2018 сторони зменшили загальну вартість послуг за договором на 794,00грн, та встановили загальну вартість робіт на рівні 550 420,00грн.

Пунктом 11.1. договору №1 від 03.08.2018 сторони погодили порядок здачі та приймання робіт. Здача-приймання робіт на об`єкті здійснюється щомісячно в період з 20 по 25 числа поточного місяця з оформленням актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-2, КБ-3). Перелік документів, що оформляються при здачі робіт має відповідати державним будівельним нормам і правилам.

Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи по капітальному ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради на загальну суму 550 420,00 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін 26.10.2018, зауважень щодо якості та обсягів виконаних відповідачем робіт вказаний акт не містить.

Крім того, 26.10.2018 складено підписано та скріплено печатками сторін довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 на суму 550,420 тис.грн.

Платіжними дорученнями №551 від 06.08.2018 на суму 165 364,20 грн та №790 від 12.11.2018 на суму 385 055,80 грн за виконані роботи позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 550 420,00грн.

Таким чином договір №1 від 03.08.2018 виконано сторонами у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

При підписанні сторонами 26.10.2018 акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року позивачем не заявлено відповідачу про відступи від умов договору або інші недоліки у виконаній роботі, отже позивач позбавлений права після прийняття роботи посилатись на відступи від умов договору.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

В силу приписів п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16); порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пп. 22); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23).

За змістом пп. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

- порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях тощо.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 116 від 22.01.1996, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 224) затверджено Методику оцінки майна.

Відповідно до п. 81 Методики оцінки майна Положення цього розділу застосовуються для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

Згідно п. 82 Методики оцінки майна визначення розміру збитків переважно здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах.

Державна аудиторська служба України відповідно до пункту 6.15 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 1 квартал 2019 року провела планову ревізію фінансово-господарської діяльності Чернігівської обласної ради за період з 01.01.2017 по 31.01.2019, за результатами якої складено акт ревізії № 08-21/2 від 08.04.2019.

Ревізією відповідності акта виконаних робіт до вимог визначення вартості робіт при співставленні акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 26.10.2018 встановлено, що ТОВ «Чернігівське РСУ» не дотримано вимоги пункту 6.4.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (далі - ДСТУ Б Д 1.1-1:2013), який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, відповідно до якого взаєморозрахунки за твердої договірної ціни провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.

За договірною ціною вартість робіт з улаштування підстильних та вирівнювальних шарів основи з піску складає 29 496,30 грн на 100м3, а в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 26.10.2018 року вартість виконання цих робіт вже складає 35 918,60 грн, що є недотриманням пункту 6.4.3. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і призвело до завищених витрат у розмірі 3 010,26 грн (з урахуванням ПДВ 20%).

При співставленні, умов договору, акта виконаних робіт (форма КБ 2-в) з вимогами норм чинного порядку визначення вартості будівництва Державною аудиторською службою України встановлено, що ТОВ «Чернігівське РСУ» вартість робіт з улаштування бетонної основи під покриття з дрібнорозмірних фігурних елементів мощення визначена за кошторисною нормою ЕН11-2-9 «Улаштування підстилаючих бетонних шарів» (ДСТУ Б Д.2.2-11:2012 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Підлоги (Збірник 11)», який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та .житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 № 668). Відповідно до пункту 1.1 ДСТУ Б Д.2.2-11:2012 цей стандарт містить ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (витрати труда робітників-будівельників та машиністів, норми часу експлуатації будівельних машин і механізмів, норми витрат будівельних матеріалів), необхідні для визначення потреби у ресурсах при виконанні повного комплексу основних, допоміжних і супутніх робіт з улаштування основних видів підлоги. При цьому необхідно застосувати кошторисну норму ЕН6-1-1 «Улаштування бетонної підготовки». Застосування Підрядником зазначених кошторисних норм призвело до включення до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 26.10.2018 завищених витрат на суму 21 312,10 грн, що є недотриманням вимог пункту 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005.

Також, перевіркою встановлено: за договірною ціною вартість плит бетонних тротуарних фігурних складає 292,38 грн без ПДВ за 1м2, а в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт вартість цих плит вже складає 336,25 грн без ПДВ за 1м2, що є недотриманням пункту 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013 і призвело до завищених витрат у розмірі 19 394,05 грн (з урахуванням ПДВ 20%).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до акта приймання виконаних будівельних робіт включено витрати на електроенергію в кількості 17,4372 кВт-год на суму 44,15 грн, в той час як забезпечення енергоресурсами здійснювалось за рахунок Чернігівської обласної ради відповідно до пункту 3.2.5 договору № 1.

Підсумовючи, Державна аудиторська службою України зазначає, що при проведенні робіт з капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради за договором № 1 від 03.08.2018 ТОВ «Чернігівське РСУ» завищило вартість виконаних робіт на загальну суму 43 760,56 грн (з урахуванням ПДВ 20%), що є недотриманням вимог пункту 6.4.3. ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293; пункту 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668; пункту 3.2.5 договору від 03.08.2018 № 1.

Під час ревізії Державною аудиторською службою України проведено контрольні обміри виконаних робіт з капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради в присутності представників обласної ради - начальник господарського відділу Чернігівської обласної ради Алійник В. О., головного спеціаліста господарського відділу Чернігівської обласної ради Огієнка В.В. та представника Підрядника ТОВ «Чернігівське РСУ» - виконавця робіт Жук О.В.

За результатами контрольних обмірів ремонтно-будівельних робіт, виконаних ТОВ «Чернігівське РСУ» від 06.03.2018, здійснених під час проведення ревізії, при виконанні робіт з капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради (договір від 03.08.2018 № 1) встановлено, розбіжність між фактичною кількістю закладених виробів (камінь бортовий сірий (БР 100.30.15) - 143 шт., камінь бортовий червоний (БР 100.20.6) - 129 шт.) та кількістю закладених матеріалів в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 26.10.2018 року на виконання договору № 1 (камінь бортовий сірий (БР— 129 шт. камінь бортовий червоний (БР 100.20.6)- 143 шт.)

Внаслідок встановленої розбіжності між фактичною кількістю закладених виробів та кількістю відображених виробів в акті приймання виконаних будівельних робіт, встановлено заниження вартості виробів за даними акта на суму 185,64 грн (без ПДВ).

За результатами контрольних обмірів Державною аудиторською службою України робіт з капітального ремонту тротуарного плиткового покриття перед центральним входом до адмінбудинку Чернігівської обласної ради внаслідок оплати ТОВ «Чернігівське РСУ» завищеної вартості ремонтних робіт, обласній раді завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 43 513,22 грн, які позивач і просить стягнути на його користь з відповідача.

Розрахунок завданих збитків Державною аудиторською службою України здійснено методом обрахунку та співставлення фактичних робіт даним, зазначеним у кошторисі та акті виконаних робіт. Зазначення у п. 82 Методики оцінки майна як переважного способу визначення розміру збитків шляхом проведення незалежної оцінки не позбавляє права контролючий орган здійснити обрахунок розміру збитків іншим методом, в тому числі і методом обрахунку фактично виконаних робіт і співставленням обсягів, вартості таких робіт, вартості матеріалів, відповідно до зазначених даних у кошторисі та акті прийняття виконаних підрядником робіт.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

При цьому, кошти, які Чернігівська обласна рада просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ», отримано останнім як оплату за договором №1 від 03.08.2018, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави і не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

Посилання позивача на акт ревізії Державної аудиторської служби України № 08-21/2 від 08.04.2019 як на беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Таким чином, акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23357/17 і в силу положень ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України його має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним нормам інших доказів завдання відповідачем збитків, їх обґрунтованого розрахунку суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог Чернігівської обласної ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ» 43 513,22 грн збитків відсутні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2019 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/