Рішення № 86140920, 02.12.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 926/2251/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу

за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Томояги Іллі Федоровича, с. Яблуниця, Путильського району

про стягнення заборгованості у сумі 184585,74 грн

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи- підприємця Томояги Іллі Федоровича про стягнення заборгованості у сумі 184585,74 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.03.2018 року відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщенні в мережі інтернет, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 22.03.2018 року та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Однак, у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів у відповідача станом на 20.09.2019 року рахується заборгованість за кредитом у сумі 184585,74 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 27293,96 грн, пеня - 4237,71 грн.

Далі позивач вказує, що відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищевказане, позивач просить стягнути з відповідача тільки суму основного боргу (заборгованість за кредитом), а саме - 184585,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 04.10.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.10.2019 року.

24.10.2019 року надійшла на електронну адресу суду заява акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про відкладення розгляду справи (вх. № 2380 від 24.10.2019) без ЕЦП.

11.11.2019 року на електронну адресу суду надійшла заява акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про відкладення розгляду справи (вх № 2521) без ЕЦП.

12.11.2019 року на електронну адресу суду надійшла заява акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про відкладення розгляду справи (вх № 2524) без ЕЦП.

Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2019 року та 12.11.2019 року розгляд справи відкладався з огляду на неявку представників сторін, востаннє на 02.12.2019 року. Вищевказані заяви (вх № 2380, № 2521, № 2524) були залишені судом без розгляду.

21.11.2019 року на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 31439,22 грн основної заборгованості за договором від 22.03.2018 року у зв`язку зі сплатою відповідачем 18.10.2019 року 153146,52 грн основної заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . При цьому, також просить стягнути 1425,24 грн заборгованості за процентами, 922,93 грн заборгованості з комісії, 684,10 грн пені.

25.11.2019 року від позивача надійшло клопотання, в якому остатній просить розглядати справу без їх участі.

Сторони у судове засідання 02.12.2019 року не з`явилися, явку представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відзив на позов не надав.

Щодо заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із зазначеною вище заявою з порушенням строків, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме після початку першого судового засідання у справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, позивач не звертався до суду з заявою про поновлення та продовження процесуальних строків.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог після закінчення встановленого законом строку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх № 2649) без розгляду.

Крім того, суд роз`яснює позивачу, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 184585,74 грн заборгованості за кредитом (тіло кредиту), тобто основну заборгованість за договором від 22.03.2018 року, а в заяві (вх № 2649), також просить стягнути з відповідача 1425,24 грн заборгованості за процентами, 922,93 грн заборгованості з комісії, 684,10 грн пені за договором від 22.03.2018 року, що фактично є зміною предмету позову. Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено: до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень частини 1 та частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено судом, 22.03.2018 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Даною заявою відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank. ua.

Отже, 22.03.2018 року між відповідачем та позивачем було укладено договір банківського обслуговування № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із зазначених вище заяви та Умов.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За таких обставин, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статтей 173, 174 Господарського кодексу України та статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог статті 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 22.03.2018 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта.

Згідно з пункту 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.8 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходження грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" ( або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт банк або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Позивач на виконання умов договору б/н від 22.03.2018 року встановив відповідачу кредитний ліміт в розмірах: 23.03.2018 - 0 грн, 03.09.2018 - 70000 грн, 06.09.2018 - 110000 грн, 16.10.2018 - 200000 грн, 29.12.2018 - 190000 грн, 30.01.2019 - 180000 грн, 19.03.2019 - 0 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/190923073500 від 23.09.2019 року.

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 року, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 року у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку Позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у частинах 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за договором № б/н від 22.03.2018 року станом на 20.09.2019 року згідно якого за відповідачем рахується: заборгованість за кредитом у сумі 184585,74 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 27293,96 грн, пеня - 4237,71 грн, вважає його вірним.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача тільки суму основного боргу (заборгованість за кредитом), яка на день порушення провадження у справі становила 184585,74 грн.

Проте, позивачем наданий, а судом долучений до матеріалів справи, оригінал розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.03.2018 року сформований станом на 11.11.2019 року, згідно якого за відповідачем рахується: заборгованість за кредитом у сумі 31439,22 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 1425,24 грн, заборгованість з комісії - 922,93 грн, пеня - 684,10 грн, суд перевіривши даний розрахунок, вважає його вірним (а.с. 64).

Оскільки, згідно виписки з 22.03.2018 року по 11.11.2019 року за рахунком № 20636051501645 відповідачем 18.10.2019 року погашено заборгованість згідно договору банківського обслуговування № б/н від 22.03.2018 року на суму 153146,52 грн, то вихідний залишок заборгованості за кредитом (основної заборгованості) становить - 31439,22 грн (а.с. 65).

Отже, відповідачем в добровільному порядку погашено частину основного борг (заборгованість за кредитом) перед позивачем в сумі 153146,52 грн після звернення останнього з позовом до суду, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення основного боргу (заборгованість за кредитом) в сумі 153146,52 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, в порушення вимог статтей 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем за договором № б/н від 22.03.2018 року.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вище викладені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31439,22 грн основного боргу (заборгованості за кредитом) підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2768,79 грн покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 14, 123, 129, 220, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Томояги Іллі Федоровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.03.2018 року в розмірі 31439,22 грн та судовий збір у сумі 2768,79 грн.

3. У частині стягнення заборгованості в сумі 153146,52 грн - закрити провадження у справі.

4. Заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2649) залишити без розгляду.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено та підписано 05.12.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О. Гурин