Рішення № 86140772, 02.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р.Справа № 922/2561/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) – не з"явився

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – Шафоростов В.О. ордер серія АХ № 1002895 від 30.09.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5289 від 17.12.2018 року.

розглянувши заяву позивача за первісним позовом (вх. № 28472 від 25 листопада 2019 року) щодо розподілу судових витрат у справі

за первіснимпозовом Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", м. Зміїв, про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів у розмірі 151 055,53 грн. Товари Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, стягнення 144 255,23 грн. заборгованості,-здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2561/19

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа за первісним позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" про стягнення заборгованості у розмірі 151 055,53 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, про стягнення 144 255,23 грн. заборгованості.

В засіданні 19 листопада 2019 року, до закінчення судових дебатів у справі, представником позивача за первісним позовом зроблена усна заява про понесення позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу внаслідок розгляду даної справи (тотожна заява зареєстрована в канцелярії суду 19 листопада 2019 р). Представник позивача за первісним позовом зазначив, що на підставі ст. 129 ГПК України докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та інші докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2019 року задоволено первісний позов повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" суму заборгованості згідно договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування № 27/01-17-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року в розмірі 151 055,53 грн. та 2 265,83 грн. судового збору за подання позовної заяви. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

25 листопада 2019 року судом зареєстровано заяву позивача за первісним позовом, за якою останній просить суд стягнути з відповідача з первісним позовом вартість послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 15 000,00 грн. В підтвердження вартості послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, позивач надав суду рахунок-фактуру № 22/11/19 від 21 листопада 2019 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 21 листопада 2019 року на підставі договору № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року та додаткової угоди б/н від 06 серпня 2019 року до вище вказаного договору по справі № 922/2561/19; платіжне доручення про сплату вартості наданих послуг № 39261 від 21 листопада 2019 року; детальний опис робіт (надання послуг) виконаних в рамках надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2019 року; додаткову угоду б/н від 06 серпня 2019 року до договору № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" простроченої заборгованості по договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування № 27/01-17-ТУ(Р) від 27 лютого 2017 року у загальному розмірі 151055,53 грн.; договір № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року. Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року заяву призначено до розгляду в засіданні суду на 02 грудня 2019 року.

02 грудня 2019 року, до канцелярії господарського суду Харківської області, надійшло клопотання відповідача за первісним позовом (вх. № 29162) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатом.

Дослідивши заяву позивача за первісним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши клопотання відповідача за первісним позовом щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заслухавши пояснення відповідача за первісним позовом, суд вважає, що вказану заяву позивача за первісним позовом необхідно задовольнити частково з таких підстав.

У відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та у такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України (ч. 2, ч. 3 ст. 221 ГПК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. За приписами частин 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2019 року задоволено первісний позов повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" суму заборгованості згідно договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування № 27/01-17-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року в розмірі 151 055,53 грн. та 2 265,83 грн. судового збору за подання позовної заяви. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на професійну правничу допомогу), у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що при прийнятті рішення у даній справі не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (частина 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частина 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2019 року між Приватним підприємством "Транс Логістик" (клієнт, первісний позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням "Альянс" в особі керуючого партнера Мацюка А.І. (об`єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/2, з урахуванням додаткової угоди від 06 серпня 2019 року, за умовами якого об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) на умовах та в порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану об`єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та в порядку, зазначених у цьому договорі.

Для надання правової допомоги клієнту, об`єднання призначає Денисенко В.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП № 3986 від 23 листопада 2018 року.

В підтвердження вартості послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги об`єднанням, позивач надав суду рахунок-фактуру № 22/11/19 від 21 листопада 2019 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 21 листопада 2019 року на підставі договору № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року та додаткової угоди б/н від 06 серпня 2019 року до вище вказаного договору по справі № 922/2561/19; платіжне доручення про сплату вартості наданих послуг № 39261 від 21 листопада 2019 року; детальний опис робіт (надання послуг) виконаних в рамках надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2019 року; додаткову угоду б/н від 06 серпня 2019 року до договору № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" простроченої заборгованості по договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування № 27/01-17-ТУ(Р) від 27 лютого 2017 року у загальному розмірі 151055,53 грн.; договір № 08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2019 року.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом об`єднання була підготовлена та подана позовна заява, підготовлений і поданий відзив на зустрічну позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності, також цей адвокат об`єднання брав участь у судових засіданнях, про що свідчить протоколи судових засідань господарського суду Харківської області.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому вказаних послуг об`єднанням/адвокатом об`єднання у суді першої інстанції.

Однак, суд зазначає, що витрати, понесені позивачем за первісним позовом в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 Кодексу)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Відповідачем за первісним позовом заперечив проти розрахунку витрат на правничу допомогу, яка надана позивачем за первісним позовом, зазначає про неспівмірність розрахунку витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування ст. 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), наявність заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням встановлених обставин, на думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. стосовно якої подано заяву про розподіл не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також їх стягнення з відповідача за первісним позовом становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, через, що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Господарський суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 500,00 грн. як вартості здійснених підготовчих дій спрямованих на подання позовної заяви в суд, оскільки вони не стосуються підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції.

З урахуванням, зокрема, складності справи (справа є малозначною з огляду на предмет спору та через наявність зустрічного позову було здійснений перехід до загального позовного провадження), обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 3 000,00 грн. як вартості щодо здійснення підготовки та подання позовної заяви, оскільки дана сума (3 000,00 грн.) не відповідає критерію реальності таких витрат у цій справі, у зв`язку з чим компенсації вартості виконаної роботи підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом лише у сумі 1 000,00 грн.

Стосовно підготовки адвокатом процесуальних документів по справі, щодо зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій, вартість якої визначено у сумі 1 000,00 грн., суд вважає їх реальними у цій справі, та здійснює компенсацію вартості виконаної роботи у вказаній сумі.

Щодо вартості представництва інтересів товариства в судовому засіданні - 10 000,00 грн. суд зазначає, що зазначена сума адвокатських витрат не відповідає критерію реальності таких витрат, їх пропорційності, зважаючи предмет позову у даній справі, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції, у зв`язку з чим реальною вважає компенсацію у сумі 5 000,00 грн.

За приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, суд частково відмовляє позивачу за первісним позовом у відшкодуванні понесених ним на правову допомогу витрат, та відповідно частково не покладає такі витрати на сторону, не на користь якої ухвалено рішення (відповідача за первісним позовом).

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства "Транс Логістик" (вх. № 28472 від 25 листопада 2019 року) щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 25466691) на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27-С, ідентифікаційний код юридичної особи 34307753) вартість послуг пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 7 000, 00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В іншій частині у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст додаткового рішення складено "06" грудня 2019 року.

Суддя Н.В. Калініченко