Рішення № 86140468, 03.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/12396/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистанс»

про стягнення 272 225 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Нудненко М.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» про стягнення 272 225,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг за договором про медичне обслуговування №63-18 від 01.06.2018р., у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 272 225 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишено без руху.

30.09.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2019р.

Ухвалою від 01.10.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.11.2019р.

06.11.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 20.11.2019р.

20.11.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні 03.12.2019р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача відзиву на позов так і не подав, у судове засідання 03.12.2019р., як і в попередні засідання суду, не з`явився, поважних причин неявки не повідомив, проте, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистанс» судової кореспонденції. До того ж, судом прийнято до уваги, що відповідачем 04.11.2019р., 19.11.2019р. та 03.12.2019р. подавались клопотання про відкладення судового засідання, що додаткового вказує на обізнаність вказаного учасника судового процесу про розгляд спору.

У судовому засіданні 03.12.2019р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, судом було враховано, що ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Проте, наявності поважних та достатніх підстав для відкладення розгляду справи представником відповідача наведено не було. При цьому, суд звертає увагу,що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, суд повторно зауважує, що представником відповідача вже втретє було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, задоволення яого фактично могло призвести до затягування строків розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 03.12.2019р.

В судовому засіданні 03.12.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» (змовник) було укладено договір №63-18 про медичне обслуговування, відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню медичних послуг, зазначених в п.2.3 договору, клієнтам замовника за вартістю відповідно до прейскуранта виконавця (додаток №3).

Згідно п.2.2 договору №63-18 від 01.06.2018р. виконавець зобов`язується надати медичні послуги клієнтам замовника відповідно до укладених договорів страхування, а замовник зобов`язується здійснити оплату виконавцеві за отримані клієнтами замовника медичні послуги відповідно до умов цього договору.

Під медичними послугами розуміються наступні види медичної допомоги: амбулаторно-поліклінічна, стаціонарна, невідкладна, та інші види медичних послуг, що зазначені в відповідній дозвільній документації виконавця та згідно діючих локальних протоколів (п.2.3 договору №63-18 від 01.06.2018р.).

У п.1.4 договору №63-18 від 01.06.2018р. вказано, що клієнтом є фізична особа, про страхування якої укладений договір, яка потребує отримання медичних послуг та яка на момент звернення має право користуватися послугами замовника і має при собі страхову картку.

Пунктами 4.1, 4.2 договору №63-18 від 01.06.2018р. визначено, що виконавець приймає клієнтів тільки на підставі замовлення, що надходить за визначеними контактами (додаток №1). Під час оформлення замовлення, представники замовника повинні забезпечити надання наступної інформації: прізвище, ім`я, по-батькові клієнта; номер страхової картки та термін її дії; обсяг і перелік медичних послуг, що мають бути надані; ліміти або франшизу (якщо такі обумовлені відповідною програмою страхування); загальну вартість медичної допомоги, що надається у даному випадку (в разі необхідності, а при стаціонарному лікуванні - обов`язково); прізвище уповноваженої особи, яка узгодила надання медичної допомоги. На вимогу виконавця замовник надсилає факсом або електронною поштою замовлення та гарантійний лист, в якості забезпечення оплати медичних послуг, які буде надано виконавцем застрахованій особі, із зазначенням суми страхової виплати, яка буде здійснена виконавцю за надання застрахованій особі медичних послуг.

За умовами п.5.1 договору №63-18 від 01.06.2018р. оплата послуг виконавця здійснюється за фактом надання попередньо погоджених медичних послуг клієнтам замовника. Підставою для оплати послуг є акти виконаних робіт та рахунок виконавця виставлений замовнику.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що щомісячно виконавець по. факту надання медичних послуг клієнтам в звітному періоді (календарний місяць) виставляє рахунок і складає акт виконаних робіт, який містить прізвище, ім`я, по-батькові клієнта, номери полісів, діагнози, перелік і дату наданих послуг, їх кількість та вартість, а також оригінали чи копії висновків лікарів.

Відповідно до п.5.5 договору замовник протягом 7 банківських днів з дати отримання оригіналів документів розглядає акт виконаних робіт, проводить ідентифікацію клієнтів, враховує відповідність наданих послуг покритих замовником. У разі погодження акту виконаних робіт, наданого виконавцем, замовник у вказаний строк здійснює оплату рахунку.

У разі відсутності зауважень щодо надання послуг клієнтам сторони підписують акт виконаних робіт (надання послуг). Датою акту виконаних робіт вважається дата останнього дня звітного періоду (п.5.6 договору №63-18 від 01.06.2018р.).

У п.п.6.1, 6.2 договору №63-18 від 01.06.2018р. вказано, що вартість конкретних видів медичних послуг визначається прейскурантом виконавця, узгодженим із замовником. Ціна цього договору складається із сукупності всіх сум, сплачених замовником згідно умов цього договору протягом строку дії договору.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання. Договір діє один календарний рік з дати його підписання сторонами (п.п.13.1, 13.2 договору №63-18 від 01.06.2018р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №63-18 від 01.06.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

За твердженнями позивача, у лютому-квітні 2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» було надано клієнтам Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» медичні послуги на загальну суму 345 525 грн., про що складено відповідні акти приймання-передачі. На підтвердження направлення вказаних актів позивачем представлено до матеріалів справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.02.2019р., від 04.04.2019р., що містять відомості про отримання кореспонденції адресатом. Разом з актами на адресу замовника також скеровувались рахунки на оплату.

Означені послуги надавались на підставі гарантійних листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс», які також додано до матеріалів справи.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано, проте, проведено лише часткову оплату послуг, наданих у лютому-квітні 2019р., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» утворилась заборгованість на суму 272 225 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, за умовами п.5.1 договору №63-18 від 01.06.2018р. оплата послуг виконавця здійснюється за фактом надання попередньо погоджених медичних послуг клієнтам замовника. Підставою для оплати послуг є акти виконаних робіт та рахунок виконавця виставлений замовнику.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що щомісячно виконавець пл. факту надання медичних послуг клієнтам в звітному періоді (календарний місяць) виставляє рахунок і складає акт виконаних робіт, який містить прізвище, ім`я, по-батькові клієнта, номери полісів, діагнози, перелік і дату наданих послуг, їх кількість та вартість, а також оригінали чи копії висновків лікарів.

Відповідно до п.5.5 договору замовник протягом 7 банківських днів з дати отримання оригіналів документів розглядає акт виконаних робіт, проводить ідентифікацію клієнтів, враховує відповідність наданих послуг покритих замовником. У разі погодження акту виконаних робіт, наданого виконавцем, замовник у вказаний строк здійснює оплату рахунку.

У разі відсутності зауважень щодо надання послуг клієнтам сторони підписують акт виконаних робіт (надання послуг). Датою акту виконаних робіт вважається дата останнього дня звітного періоду (п.5.6 договору №63-18 від 01.06.2018р.).

Судом було встановлено, що у лютому-квітні 2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» було надано клієнтам Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» медичні послуги на загальну суму 345 525 грн., про що складено акти. На підтвердження направлення вказаних актів позивачем представлено до матеріалів справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.02.2019р., від 04.04.2019р., що містять відомості про отримання кореспонденції адресатом. Разом з актами на адресу замовника також скеровувались рахунки на оплату.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором №63-18 від 01.06.2018р. заперечено не було, висловлення виконавцю ґрунтовних заперечень з приводу підписання актів приймання-передачі наданих послуг на суму 345 525 грн. за період з лютого по квітень 2019р. доказово не обґрунтовано.

До того ж, судом враховано наявну в матеріалах справи банківську виписку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», зі змісту якої вбачається, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за спірний період з посилання на рахунок, який було скеровано заявником.

Крім того, в матеріалах справи також наявний лист №17-07/19 від 23.07.2019р., в якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистанс» фактично було підтверджено обставини наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» та запевнено про наявність наміру до її погашення.

Проте, як вказувалось судом, позивачем наголошено на відсутності перерахувань грошових коштів з боку відповідача та погашення заборгованості в розмірі 272 225 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №63-18 від 01.06.2018р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистантс» про стягнення 272 225,00 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл Асистанс» (01133, м.Київ, вул..Леоніда Первомайського, будинок 11, літера А, офіс 22, ЄДРПОУ 39790906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (04075, м.Київ, Оболонський район, вул.Квітки Цісик, буд.56, ЄДРПОУ 39155132) заборгованість в розмірі 272 225 грн. та судовий збір в сумі 4083,39 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 06.12.2019р.

Суддя Спичак О.М.