Рішення № 86140346, 03.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/7127/19

За позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ"

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України

про відшкодування збитків 26 706 160,13 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Іванченко О.І. на підставі Договору про надання правової допомоги № АСК/-9 від 17.01.2019; Христофоров О.В. на підставі ордеру серії КВ №407863 від 03.07.19

від відповідача: Саніна Г.В. на підставі довіреності № 1261/10-01-01/вих від 03.04.2019, Федоренко М.В. на підставі ордеру серія КВ № 806228 від 16.09.2019

від третьої особи: Новак А.А. на підставі довіреності № 57/15/10 від 03.01.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (позивач, АСК "Укррічфлот") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (відповідач, ДП "АМПУ") про стягнення 26 706 160,13 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист щодо виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2019 о 12:20 год.

08.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого позивач просив суд зупинити провадження у справі №910/7127/19 до вирішення іншої справи №910/17179/18, що розглядається в порядку господарського судочинства та до набрання зазначеним рішенням законної сили.

08.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до позовної заяви про відшкодування збитків.

У підготовче засідання, призначене на 08.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.07.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд розпочав розгляд клопотання позивача, поданого 08.07.2019 через відділ діловодства суду, яким останній просив зупинити провадження у даній справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.07.2019, суд оголосив перерву до 12.08.2019 об 11:00 год.

10.07.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

12.08.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач відхилив доводи відповідача у відзиві та просив суд задовольнити позов.

12.08.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

У підготовче засідання, призначене на 12.08.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.08.2019, суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, подані представниками сторін через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 12.08.2019 суд продовжив вирішення клопотання позивача, поданого 08.07.2019 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у даній справі.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом відхилене як безпідставне та необґрунтоване.

У підготовчому засіданні 12.08.2019 суд прийняв до розгляду письмові доповнення позивача до позовної заяви, подані 08.07.2019 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.08.2019 зазначив про необхідність ознайомлення з поданими представниками позивача доказами 12.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 16.09.2019 о 11:00 год.

13.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 28 776 237,33 грн, що складається зі збитків, заявлених у позовній заяві у розмірі 26 706 1 60,13 грн за період з червня 2016 по березень 2019, та збитків у розмірі 2 070 131,20 грн, понесених позивачем у зв`язку зі сплатою канального збору в період з 01.04.2019 по 12.08.2019 та додатково згідно рахунків Філії "Дельта-Лоцман" МР-00470 від 27.01.2019 та № МР-00738 від 13.02.2019.

16.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо підстав звільнення від сплати канального збору.

16.09.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, якою відповідач просив залучити Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обґрунтування наведеної заяви відповідач зазначив, що саме Міністерство інфраструктури України визначає порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зокрема, канального збору, кошти від сплати якого просить стягнути позивач по даній справі, а тому рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Міністерства інфраструктури України.

У підготовче засідання, призначене на 16.09.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення позивача щодо підстав звільнення від сплати канального збору.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.09.2019, суд оголосив перерву до 23.09.2019 об 14:00 год.

23.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У підготовче засідання, призначене на 23.09.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 23.09.2019 здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та додані до неї документи, суд встановив, що така заява подана позивачем з дотриманням приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і законні інтереси інших осіб, у зв`язку з чим заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, новою ціною позову, виходячи з якої має розглядатися спір є 28 776 237,33 грн.

У підготовчому засіданні 23.09.2019 здійснювався розгляд заяви представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Заява відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом задоволена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 21.10.2019 о 12:40 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України.

15.10.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Суд у підготовчому засіданні долучив до матеріалів справи клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні представник третьої особи підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, подане 15.10.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 21.10.2019, суд оголосив перерву до 11.11.2019 об 14:40 год.

31.10.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

11.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.11.2019, суд долучив до матеріалів справи пояснення третьої особи щодо позовної заяви ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та заперечення позивача на пояснення третьої особи.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019 о 14:00 год.

13.11.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшла заява про розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом господарської справи.

28.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення (додаткові) щодо нормативного обґрунтування позовних вимог позивача від 28.11.2019 № 28-11-19.

28.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо остаточного розміру позовних вимог від 28.11.2019 № 28-11-19, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 28 772 322,79 грн.

02.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення відповідачу та третій особі пояснень щодо нормативного обґрунтування позовних вимог позивача від 28.11.2019, заяви щодо остаточного розміру позовних вимог від 28.11.2019, Договору № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 0312.2018 та декларації про приєднання до цього договору морського агента позивача.

02.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат.

У судове засідання, призначене на 02.12.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 02.12.2019 судом здійснювався розгляд заяви щодо остаточного розміру позовних вимог, поданої представником позивача 28.11.2019 через відділ діловодства суду.

У судовому засіданні 02.12.2019 суд постановив ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот" заяви щодо остаточного розміру позовних вимог від 28.11.2019 № 28-11-19.

У судовому засіданні 02.12.2019 суд не прийняв до розгляду пояснення (додаткові) позивача щодо нормативного обґрунтування позовних вимог з огляду на те, що такі пояснення подані позивачем після початку розгляду справи по суті без обґрунтування причин неподання таких пояснень під час підготовчого провадження. Вказані пояснення судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача підтримав подане ним 02.12.2019 через відділ діловодства суду клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат. Наведене клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 02.12.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги про стягнення збитків, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю.

Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач зазначив, що АСК "Укррічфлот" є власником наступних суден: "Орель-2" (ІМО 8849610); "Орель-3" (ІМО 8853582); "Орель-5" (ІМО 8853594); "Володимир Шарков" (ІМО 8844062); "Олтеница" (ІМО 8888874); "Иван Сергиенко" (ІМО 7942128), "Николай Кузнецов" (ІМО 8036110); "Мартын Лацис" (ІМО 8038223); "Василий Боженко " (ІМО 8223999), "Семен Руднев" (ІМО 8033912); "Олексій Федоров" (ІМО 8866656); "Днепровец-2"; "Днепровец-3"; "Славутич 18", "Валерий Платонов" (ІМО 8888862); "Борислав", "Могучий", "Афанасий Матюшенко" (ІМО 8227783) (далі - судна). Позивач через своїх морських агентів (субагентів) сплатив грошові кошти, нараховані позивачу в якості оплати канального збору за прохід суднами каналів. Не погоджуючись з правомірністю нарахування канального збору, позивач стверджує, що він має всі необхідні ознаки для звільнення від сплати канального збору на підставі п. 3.5 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 "Про портові збори" (далі - Порядок). При цьому позивач зазначив, що здійснив сплату грошових коштів в якості оплати канальних зборів за прохід Бузько-Дністровсько-Лиманським каналом та Херсонським морським каналом під загрозою заборони зі сторони ДП "АМПУ" здійснити вихід з Херсонського та Миколаївського морських портів (або здійснити прохід водними каналами), внаслідок отримання відповідних повідомлень від морських агентів про неможливість виходу вказаних суден з Херсонського та Миколаївського морських торговельних портів у випадку відсутності оплати канального збору. За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач отримав грошові кошти протиправно, всупереч п. 3.5 Порядку, чим завдав позивачу збитків у сумі сплаченого останнім канального збору за період з червня 2016 року по 12.08.2019 року в розмірі 28 776 237,33 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву вважає, що обов`язковою умовою звільнення від сплати канального збору на підставі п. 3.5 Порядку є здійснення плавання судном виключно внутрішніми водними шляхами в межах території України, тобто без виходу за межі держави (для суден, які не здійснюють міжнародні перевезення). На твердження відповідача, вказана норма п. 3.5 Порядку поширюється лише на судна, які здійснюють каботажні перевезення. На судна позивача, які здійснюють перевезення між портами України та іноземними портами, що не відповідає каботажним перевезенням, пільги щодо сплати канального збору не поширюються. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також вини відповідача, що унеможливлює застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків. Крім того, при перевірці розрахунку сплаченого позивачем канального збору, відповідачем виявлені такі розбіжності: рахунок на т/х "Олтеница" № 894 від 12.12.2016 на суму 136316,67 грн, але в бухгалтерському обліку філії відповідача відсутній подібний рахунок; у розрахунку по т/х "Афанасий Матюшенко" зазначено рахунок на оплату № 3861/1829 від 22.11.2017 на суму канального збору 25745,21 грн, а має бути 24432,82 грн; у розрахунку по т/х "Орель-3" зазначено рахунок на оплату № 460/302 від 07.03.2018 на суму канального збору 11122,95 грн, а має бути 9603,32 грн; у розрахунку по т/х "Олтеница" зазначено рахунок на оплату № 878/537 від 22.04.2018 на суму канального збору 31312,46 грн, а має бути 30229,94 грн). Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач згідно відповіді на відзив відхилив доводи відповідача щодо правомірності нарахування ним канального збору. Позивач наголосив, що п. 3.5 Порядку в якості умови для застосування пільги щодо сплати канального збору не зазначено розташування портів відправлення та призначення, водночас, однією з умов для отримання судном такої пільги є здійснення плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України, судна ж позивача відповідають вимогам п. 3.5 Порядку, а тому звільняються від оплати канального збору. Позивач також відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення сум нарахованого канального збору як збитків. Позивач зазначив про наявність чотирьох обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, зокрема вказав, що обумовлені забороною виходу з морського порту (проходу каналом) винні протиправні дії відповідача з нарахування та справляння канального збору призвели до втрати позивачем (позбавлення позивача) грошових коштів, стягнення яких є предметом даного позову. Щодо доводів відповідача у частині розрахунку сплаченого позивачем канального збору, позивач відхилив заперечення відповідача щодо рахунку № 894 від 12.12.2016 на суму 136316,67 грн, водночас визнав заперечення відповідача щодо розрахунку оплати по рахункам № 3861/1829 від 22.11.2017, № 460/302 від 07.03.2018, № 878/537 від 22.04.2018, зазначивши, що помилково включив до позовних вимог якірний на збір на суми 1312,39 грн, 1519,63 грн та 1082,52 грн, просив суд врахувати це при вирішенні спору.

Позивач також зазначив, що 25.06.2019 наказом Міністерства інфраструктури України (набрав чинності 13.08.2019) внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, зокрема, внесені зміни в абзац другий пункту 3.5 розділу III наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 "Про портові збори", яким затверджено Порядок справляння та розмір ставок портових зборів, який викладено в новій редакції. На думку позивача, вказані зміни у законодавчому регулюванні нарахування та справляння портових зборів повністю кореспондуються з позицією позивача по суті спору.

Третя особа згідно наданих пояснень щодо позовної заяви вважає, що норми п. 3.5 Порядку (у редакції станом на час спірних правовідносин) в частині звільнення від сплати канального збору можуть застосовуватись виключно до суден, які здійснюють плавання між пунктами на території України, тобто каботажне плавання. Натомість, судна позивача виконували закордонні рейси, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. 3.5 Порядку. Отже, на думку третьої особи, ДП "АМПУ" правомірно нараховано та стягнуто з позивача канальний збір. Третя особа також вважає, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача (одночасно всіх чотирьох умов), що виключає можливість стягнення з відповідача суми збитків.

У судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача надав усні пояснення щодо поданого ним 02.12.2019 через відділ діловодства клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат, повідомив розмір судових витрат на правову (професійну правничу) допомогу, які позивач поніс та має понести у зв`язку з розглядом справи №910/7127/19 Господарським судом міста Києва.

У судовому засіданні 02.12.2019 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивача, відповідача та третьої особи виступили з промовами (заключним словом).

У судовому засіданні 02.12.2019 судом оголошено перерву до 03.12.2019 о 10:00 год.

У судове засідання 03.12.2019 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 03.12.2019 суд роз`яснив, що учасники справи з дозволу суду можуть обмінюватись репліками.

У судовому засіданні 03.12.2019 представник позивача надав репліку.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.12.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача.

Як свідчать матеріали справи, позивач - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (попередня назва - Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот") є власником наступних суден: "Орель-2" (ІМО 8849610); "Орель-3" (ІМО 8853582); "Орель-5" (ІМО 8853594); "Володимир Шарков" (ІМО 8844062); "Олтеница" (ІМО 8888874); "Иван Сергиенко" (ІМО 7942128), "Николай Кузнецов" (ІМО 8036110); "Мартын Лацис" (ІМО 8038223); " Василий Боженко " (ІМО 8223999), "Семен Руднев" (ІМО 8033912); "Олексій Федоров" (ІМО 8866656); "Днепровец-2"; "Днепровец-3"; "Славутич 18", "Валерий Платонов" (ІМО 8888862); "Борислав", "Могучий", "Афанасий Матюшенко" (ІМО 8227783) (далі - судна), що підтверджується наявними в матеріалах справи класифікаційними свідоцтвами, міжнародними обмірними свідоцтвами, свідоцтвами про право плавання під Державним прапором України стосовно вказаних суден.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що через своїх морських агентів (субагентів), а саме: Приватне підприємство Морське агентство "ФЛОТ-СЕРВІС", Tовариство з обмеженою відповідальністю "CKЛ", Приватне підприємство "Морське агентство - Ніка", Tовариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК МЕРІТАЙМ", Tовариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОРН МЕРІТАЙМ", Tовариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-АГЕНТ", Приватне підприємство "СУДОСЕРВІС", Tовариство з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ", Приватне підприємство "Морське Агентство "ЕВЕРЕСТ", Tовариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ", Tовариство з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" (далі - агенти), на підставі укладених з цими агентами договорів агентування / морського агентування / надання послуг з морського агентування / субагентування (наявні в матеріалах справи), за період з червня 2016 року по 12.08.2019 року сплатив на користь відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (через філії ДП "АМПУ", а саме: Херсонську філію ДП "АМПУ", Миколаївську філію ДП "АМПУ", Філію "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ") грошові кошти у сумі 26 706 160,13 грн (за період з червня 2016 по березень 2019) та 2 070,131,20 грн (за період з 01.04.2019 по 12.08.2019), нараховані в якості оплати канального збору за прохід суднами позивача каналів, що підтверджується здійсненими розрахунками з відповідачем (рахунками, актами (в т.ч. дисбурсменськими рахунками), платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи).

Вважаючи, що він звільнений на підставі п. 3.5 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), від сплати канального збору у вищевказаному розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення завданих йому відповідачем збитків.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в Україні встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори" (далі - Порядок).

Пунктом 1.2 Порядку встановлено, що згідно з частинами третьою-п`ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний (ч. 1). Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ч. 2). Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом (ч. 3). Канальний збір справляється на користь власника каналу (ч. 4).

Відповідно до п. 1.3 Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 1.4 Порядку сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-Лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку (п. 3.2 Порядку).

Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку (п. 3.3 Порядку).

За приписами п. 3.4 Порядку судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3).

Додатком 3 та Додатком 4 до Порядку визначено, що ставки канального збору, як і ставки інших видів портових зборів, залежать від того, знаходиться судно в "каботажному плаванні" чи "закордонному плаванні". Отже, канальний збір нараховується щодо суден, які перебувають як в "каботажному плаванні", так і "закордонному плаванні".

Підставою для нарахування канального збору є саме факт проходження судна каналом або підхідним каналом.

Згідно п. 3.5 Порядку (в редакції, яка діяла з 04.09.2015 по 12.08.2019) судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що від сплати канального збору у спірний період з березня 2016 по 12.08.2019 були звільнені судна, що одночасно відповідали наступним ознакам:

- згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри;

- здійснюють плавання під Державним Прапором України;

- здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України;

- віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання.

При цьому здійснення "каботажного плавання" або "закордонного плавання" судном до переліку підстав згідно п. 3.5 Порядку не віднесено.

Кодекс торгівельного мореплавства України визначає, зокрема, такі види морських перевезень - каботажне та міжнародне.

Так, відповідно до положень ст. 131 Кодексу торгівельного мореплавства України каботажні перевезення - це перевезення між портами України, які здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Статтею 132 Кодексу торгівельного мореплавства України визначено, що міжнародні перевезення - це перевезення між портами України й іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором ( ст. 132 Кодексу торгівельного мореплавства України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу торгівельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Отже, головною ознакою для визначення виду перевезення є саме порт відправлення та порт призначення, які визначаються в договорі морського перевезення та перевізному документі.

Пунктом 3.5 Порядку (в редакції, яка діяла в спірний період) розташування портів відправлення та призначення в якості умови для застосування пільги щодо сплати канального збору не зазначено.

Водночас, однією з умов для отримання судном такої пільги є здійснення плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України.

Канали та підхідні канали згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 64 від 12 червня 1996 року "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" відносяться до судноплавних внутрішніх водних шляхів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" судноплавний канал - це гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Водного кодексу України, річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Таким чином, канали є судноплавними внутрішніми водними шляхами загального користування, що знаходяться в межах території України.

Отже, плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України означає фактичний рух судна судноплавним внутрішнім водним шляхом без будь-якої прив`язки до порту відправлення чи призначення, у свою чергу, поняття "каботажне перевезення" та "плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України" не є тотожними поняттями.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 09.03.2017 у справі № 826/23214/15 (К/800/19989/16) щодо обставин нарахування ДП "АМПУ" канального збору АСК "Укррічфлот" на підставі п. 3.5 Порядку.

Судом встановлено, що судна позивача "Орель-2" (ІМО 8849610); "Орель-3" (ІМО 8853582); "Орель-5" (ІМО 8853594); "Володимир Шарков" (ІМО 8844062); "Олтеница" (ІМО 8888874); "Иван Сергиенко" (ІМО 7942128), "Николай Кузнецов" (ІМО 8036110); "Мартын Лацис" (ІМО 8038223); "Василий Боженко " (ІМО 8223999), "Семен Руднев" (ІМО 8033912); "Олексій Федоров" (ІМО 8866656); "Днепровец-2"; "Днепровец-3"; "Славутич 18", "Валерий Платонов" (ІМО 8888862); "Борислав", "Могучий", "Афанасий Матюшенко" (ІМО 8227783) з повним вантажем мають осадку не більше як 4,0 метри, здійснювали і здійснюють плавання під Державним Прапором України, віднесені до суден внутрішнього або змішаного плавання та в частині закордонного рейсу проходили каналами, тобто внутрішніми водними шляхами в межах території України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що судна позивача відповідали вимогам п. 3.5 Порядку (в редакції, що діяла до 13.08.2019) та підлягали звільненню від сплати канального збору.

Додатково суд відзначає, що наказом Міністерства інфраструктури України від 25.06.2019 року № 459 (набрав чинності 13.08.2019) затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Мінінфраструктури, зокрема, внесені зміни в абзац другий пункту 3.5 розділу III наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 "Про портові збори", яким затверджено Порядок справляння та розмір ставок портових зборів, який викладено в такій редакції: "Судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору."

Позивач кваліфікує пред`явлену ним до стягнення в судовому порядку суму як збитки, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно приписів ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, стаття 1 Першого протоколу захищає право мирно володіти майном. Відтак, вона, по суті, гарантує право на власність. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74, "визначаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, стаття 1 Першого протоколу, по суті гарантує право власності" (пункт 63).

Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Броньовські проти Польщі", заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява № 10972/05).

У рішенні у справі "Кечко проти України" від 8.11.2005, заява № 63134/00 (п. 22) ЄСПЛ також відзначив, що поняття "власність", яке міститься в ч. 1 ст. 1 Першого протоколу, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі й не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", а відтак - як "власність" для цілей указаного положення.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "існуюче майно" або кошти (рішення ЄСПЛ у справах "Прессос компанія Навьєра С.А. " та інші проти Бельгії" від 20.11.1995, заява № 17849/91 (п. 31); "Федоренко проти України" від 1.06.2006, заява N№ 25921/02 (п. 21)).

Зокрема, у п. 21 рішення у справі "Федоренко проти України" ЄСПЛ зазначив, що "відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №48/340 виклала наступне:

"6.20. Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

6.21. ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України" (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

6.22. Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства."

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Отже, згідно норми наведеної статті ЦК України речі, включаючи гроші, інше майно, є видами об`єктів цивільних прав.

Глава 13 ЦК України містить визначення поняття речі, майна, грошей (грошових коштів), а саме:

- річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України);

- майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України);

- законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ч. 1 ст. 192 ЦК України)

Гроші є особливим видом майна.

Гроші є індивідуально визначеним, подільним, споживним майном, що приймається до платежу за номінальною вартістю.

Отже, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та в контексті чинного законодавства України, гроші є особливим видом майна.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Відповідач повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Судом встановлено, що судна позивача відповідали вимогам п. 3.5 Порядку (в редакції, що діяла до 13.08.2019) та підлягали звільненню від сплати канального збору.

В свою чергу, дії відповідача щодо нарахування канального збору на підставі п. 5 Порядку з суден позивача у період з червні 2016 по 12.08.2019 є протиправними.

Судом враховано, що позивач, маючи всі необхідні ознаки та підстави для звільнення від сплати канального збору на підставі п. 3.5 Порядку був змушений (діючи через агента, пов`язаного договірними стосунками з позивачем) сплачувати відповідачу грошові кошти з метою здійснення суднами позивача виходу з морського порту (або проходу водними каналами).

Відтак, обумовлені забороною виходу з морського порту (проходу каналом) винні протиправні дії відповідача з нарахування та справляння канального збору призвели до втрати позивачем (позбавлення позивача) грошових коштів, які є збитками позивача у розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України, враховуючи при цьому, що гроші є особливим видом майна.

Зазначені негативні наслідки перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з наведеною неправомірною поведінкою відповідача щодо нарахування та справляння канального збору з позивача, що відповідає передбаченим законом підставам стягнення збитків.

Щодо розміру збитків судом досліджено наступне.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, поданої представником позивача13.09.2019 через відділ діловодства суду та прийнятої судом до розгляду у підготовчому засіданні 23.09.2019, позивач просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 28 776 237,33 грн, що складається зі збитків, заявлених у позовній заяві у розмірі 26 706 160,13 грн за період з червня 2016 по березень 2019, та збитків у розмірі 2 070 131,20 грн, понесених позивачем у зв`язку зі сплатою канального збору в період з 01.04.2019 по 12.08.2019 та додатково згідно рахунків Філії "Дельта-Лоцман" МР-00470 від 27.01.2019 та № МР-00738 від 13.02.2019.

При цьому позивачем здійснено доплату судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 31 052,00 грн, виходячи з суми у розмірі 2 070 131,20 грн, на яку збільшено позовні вимоги.

Оскільки позивачем збільшено первісно заявлені позовні вимоги (26 706 160,13 грн) на суму 2 070 131,20 грн (які оплачені судовим збором), то суд доходить висновку, що ціною позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог має бути сума 28 776 291,33 грн (26 706 160,13 грн + 2 070 131,20 грн = 28 776 291,33 грн), що свідчить про допущену позивачем описку у заяві про збільшення позовних вимог в загальній сумі збитків до стягнення.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, а саме:

- розрахунку збитків по сплаті канального збору АСК "Укррічфлот" на користь ДП "АМПУ" через Херсонську філію ДП "АМПУ", Миколаївську філію ДП "АМПУ", Філію "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ" у розмірі 26 706 160,13 грн за період з червня 2016 по березень 2019 (додаток № 31 до Додатку № 1 до супровідного листа, поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2019 про усунення недоліків (а.с. 241-298 т. 1));

- розрахунку збитків по сплаті канального збору АСК "Укррічфлот" на користь ДП "АМПУ" через Херсонську філію ДП "АМПУ" у розмірі 925 494,40 грн за період з 01.04.2019 по 12.08.2019 (додаток № 1 до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 148-150 т. 2));

- розрахунку збитків по сплаті канального збору АСК "Укррічфлот" на користь ДП "АМПУ" через Філію "Дельта-Лоцман" за період з 01.04.2019 по 12.08.2019 у розмірі 1 108 509,97 грн та додатково згідно рахунку Філії "Дельта-Лоцман" МР-00470 від 27.01.2019 та МР-00738 від 13.02.2019 у розмірі 26 126,83 грн (додаток № 2 до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 158-160 т. 3)),

які (розрахунки) підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунками, виставленими філіями відповідача на користь агентів позивача, та платіжними дорученнями агентів позивача (про сплату виставлених філіями відповідача рахунків), а також рахунками агентів позивача, виставленими на користь позивача, та платіжними дорученнями позивача (про сплату виставлених агентами рахунків),

врахувавши при цьому помилкове включення позивачем якірного збору на загальну суму 3914,54 грн до розрахунку оплати по рахункам № 3861/1829 від 22.11.2017, № 460/302 від 07.03.2018, № 878/537 від 22.04.2018,

відхиливши як безпідставні заперечення відповідача щодо рахунку № 894 від 12.12.2016 на суму 136313,67 грн,

суд дійшов висновку, що фактично сплачена позивачем сума канального збору, а відповідно збитків позивача, за спірний період з червня 2016 по 12.08.2019 становить 28 772 376,79 грн (26 706 160,13 грн - 3914,54 грн + 2 070 131,20 грн = 28 772 376,79 грн).

Як зазначалось, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено склад всіх елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків. Водночас відповідач не довів відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову АСК "Укррічфлот" про стягнення збитків в сумі 28 772 376,79 грн, тоді як в іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити з підстав, наведених вище.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у супровідному листі на усунення недоліків позовної заяви та у доповненнях до позовної заяви навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого зазначив, що поніс судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у розмірі 400 592,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16567 від 28.05.2019, а також визначив орієнтовну суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 260000,00 грн, при цьому вказав, що документи на підтвердження таких витрат буде надано у встановленому чинним процесуальним законом порядку. За подання заяви про збільшення позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у розмірі 31 052,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24823 від 04.09.2019.

Крім того, до закінчення судових дебатів у справі позивачем подано клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат, згідно якого позивач повідомив, що розмір судових витрат на правову (професійну правничу) допомогу, які позивач поніс та має понести у зв`язку з розглядом справи №910/7127/19 Господарським судом міста Києва, складає 870000,00 грн, на підтвердження відповідних витрат надав суду докази.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що очікує понести витрати на оплату витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25200,00 грн за одну судову інстанцію, що підтверджується Договором на надання послуг № 12-В-АМПУ-19 від 15.02.2019, укладеним між відповідачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Юскутум".

Третя особа у поясненнях до позовної заяви зазначила, що очікує понести у зв`язку з розглядом справи судові витрати у розмірі 60,00 грн, пов`язані з надсиланням копій пояснень учасникам справи. В подальшому, згідно поданої до суду заяви про розподіл судових витрат, третя особа просила судові витрати на загальну суму 46,00 грн, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, які підтверджуються фіскальними чеками, стягнути з позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у сумі 431 585,69 грн покладається на відповідача, а у сумі 58,41 грн - на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 870000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та має понести у зв`язку з розглядом даної справи. Обгрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію Договору №АСК/-30/1104-494 про надання правової допомоги від 26 лютого 2018 року між ПрАТ СК "Укррічфлот" та АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери"; копію Додаткової угоди №1 до Договору №АСК/-30/1104-494 про надання правової допомоги від 26 лютого 2018 року між ПрАТ СК "Укррічфлот" та АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" від 08 липня 2019 року; копію Акту №191 здачі-приймання наданої правової (правничої) допомоги від 29 листопада 2019 року; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1164 від 12 березня 2004 року; копію Наказу АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" за № 03-пр від 12.01.2018 р. про прийняття Христофорова О.В. на посаду адвоката; копію Ордеру на надання правової допомоги Серія КВ № 716996 від 15 липня 2019 року.

Відповідач під час розгляду справи не заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, суд дослідив зазначені докази, співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат.

Так, судом встановлено, що правова (професійна правнича) допомога (серед іншого, щодо представництва інтересів позивача у судах) надавалась Приватному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (позивачу) Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", зокрема, на підставі Договору №АСК/-30/1104-494 про надання правової допомоги від 26.02.2018, укладеного між позивачем та АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери".

08.07.2019 позивачем (клієнт) та АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" (юридична фірма) укладено Додаткову угоду №1 до вказаного вище Договору, якою сторони погодили умови надання правової (правничої) допомоги, яка полягає у представництві клієнта у Господарському суді міста Києва у справі № 910/7127/19.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 Договору №АСК/-30/1104-494 про надання правової допомоги від 26.02.2018 сторони погодили фіксований розмір винагороди (гонорару) за надання юридичною фірмою правової (правничої) допомоги у сумі 900 000 (дев`ятсот тисяч) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ за ставкою 20%.

29.11.2019 уповноваженими представниками АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" та позивача підписано Акт №191 здачі-приймання наданої правової (правничої) допомоги.

Зазначеним Актом, на підставі Договору №АСК/-30/1104-494 про надання правової допомоги від 26.02.2018 та Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до зазначеного Договору, сторони підтвердили надання АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" та прийняття позивачем передбаченої Договором та Додатковою угодою правової (правничої) допомоги.

Зазначений Акт містить детальний опис наданої АО "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" правової (правничої) допомоги щодо представництва позивача у Господарському суді міста Києва у справі № 910/7127/19

Враховуючи, що на день складення Акту судовий розгляд справи триває, сторони погодили вартість наданої правової (правничої) допомоги станом на 29.11.2019 у розмірі 870 000 (вісімсот сімдесят тисяч) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ за ставкою 20%.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на приписи частині 4 статті 129 ГПК України, на часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 869881,65 грн покладається на відповідача, а у сумі 118,35 грн - на позивача.

Відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З огляду на результат вирішення спору, враховуючи, що третя особа заперечувала позовні вимоги, судові витрати у сумі 46,00 грн покладаються на третю особу.

Керуючись ст. 4, 13, 73 - 80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (01135, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 14; ідентифікаційний код 38727770) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 8; ідентифікаційний код 00017733) 28 772 376,79 грн (двадцять вісім мільйонів сімсот сімдесят дві тисячі триста сімдесят шість гривень 79 коп.) збитків, 431 585,69 грн. (чотириста тридцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 69 коп.) судового збору, 869 881,65 грн (вісімсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 65 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України)

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.12.2019.

Суддя О.В. Гумега