Рішення № 86138130, 12.11.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 570/3006/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Смолій Д.Л.

з участю секретаря судового засідання Хлуд І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Рівному в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежною відповідальністю «Бімер» в особі Омельчука Сергія Борисовича про скасування договору комісії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до товариства з обмежною відповідальністю «Бімер» в особі Омельчука Сергія Борисовича про скасування договору комісії.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вона на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 є власником транспортного засобу MAZDA CX-7 з д.н.з. НОМЕР_2 . Вказує, що деякий час її автомобілем користувалась невістка ОСОБА_2 , яка транспортний засіб на її прохання не повернула. Після звернення до правоохоронних органів їй стало відомо, що власником її автомобіля на даний час є ОСОБА_3 . Підставою набуття останньою права власності на автомобіль став договір комісії № 009203 від 22.05.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бімер» в особі ОСОБА_4 та договір купівлі-продажу між ТзОВ «Бімер» та ОСОБА_3 . Зазначає, що жодних договорів із ТзОВ «Бімер» не підписувала. Просить скасувати договір комісії № 009203 від 22.05.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ «Бімер» в судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що згідно Договору комісії №009203 від 22 травня 2018 року, ТзОВ "Бімер", в подальшому Комісіонер, в особі директора Омельчука Сергія Борисовича та ОСОБА_1 в подальшому Комітент, укладено договір, предметом якого, згідно п.1.1 комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 статті 189 Податкового кодексу України) модель MAZDA CX-7, 2006 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова(шасі, рами) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 07.09.2017 року (надалі - Транспортний засіб або ТЗ) за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 49100 гривень. (а.с. 57).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки "MAZDA» модель CX-7, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , чорного кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата першої реєстрації 17.02.2009 року (а.с. 65).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу між ТОВ «Бімер» , який діє як комісіонер на підставі договору комісії № 009203 від 22 травня 2018 року та ОСОБА_3 , яка діє як покупець, продавець передав у власність покупцеві транспортний засіб "MAZDA», 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 . Ціна транспортного засобу складає 49100 гривень. (а.с. 51)

Відповідно до заяви ОСОБА_3 № 142196958 від 22 травня 2018 року про перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу було перереєстровано автомобіль "MAZDA CX-7», 2006 року випуску, чорного кольору (дата першої реєстрації 17.02.2009) та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 53,9)

Як вбачається із витягу з ЄРДР №12019180010000091, підставою для внесення відомостей до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366 КК України, були матеріали УЗЕ в Рівненській області про те, що службові особи ТОВ «Бімер» внесли не достовірні відомості до договору комісії № 009203 укладеного з ОСОБА_1 внаслідок чого незаконно відчужили її автомобіль марки MAZDA CX-7 д.н.з. НОМЕР_5 (а.с. 56).

Згідно висновку експерта №1.1-181/19 від 26.06.2019 року, призначеної на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Ореховської К.Е. у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019180010000091 від 04.01.2019 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Комітент» (прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи) в двох примірниках договору комісії №009203 від 22.05.2018 року укладеного між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 34-48).

Оцінюючи висновок експерта №1.1-181/19 від 26.06.2019 проведений в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12019180010000091 від 04 січня 2019 року, суд зазначає, що він відповідає положенням ст.102 ЦПК України, містить інформацію щодо предмета доказування, підстав вважати, що копія висновку отримана з порушенням порядку немає, тому такий доказ є належним та допустимим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у ст. 16 ЦК України. Так, статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи ефективність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, слід враховувати, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Встановлені у справі обставини та зміст позовної заяви вказують на те, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду обравши спосіб захисту своїх прав, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки ст. 16 ЦК встановлено спосіб захисту права ОСОБА_1 шляхом визнання правочину недійсним, суд застосовує саме такий спосіб захисту, оскільки він відповідає вимогам закону та є таким який захистить порушене право позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов"язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії за своєю юридичною природою є договором про надання послуг: комісіонер надає комітенту послугу, здійснюючи певні дії в інтересах останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Частиною 2 ст.202 ЦК України визначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.4 ст.202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Таким чином договір комісії на продаж транспортного засобу № 009203 від 22.05.2018 року, укладений між ТзОВ "Бімер" ОСОБА_6 , є двостороннім правочином.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено ч.3 ст.12, ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що оскільки договір комісії з ТзОВ "Бімер" від 22 травня 2018 року на продаж автомобіля позивач не укладала, її волевиявлення на продаж автомобіля було відсутнє, даний договір комісії № 009203, укладений між позивачем та ТзОВ "Бімер" є недійсним, оскільки волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202-205, 207, 215, 1011 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмежною відповідальністю «Бімер» в особі Омельчука Сергія Борисовича про скасування договору комісії - задовольнити.

Визнати недійсним договір комісії, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Бімер» та ОСОБА_1 від 22 травня 2019 року № 009203.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рівненській міський суд Рівненської області.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бімер», м.Рівне, вул.Енергетиків, 4.

Суддя -