Рішення № 86134967, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року №640/12335/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Зарицького Д.В., представника відповідача - Ткачука О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Південна винокурня"до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Південна винокурня" (75100, Херсонська обл., вул. Горького, 28-А, код ЄДРПОУ 00413558) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 року №0003314915 та №0003324915.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0003314915 а №0003324915 від 14.06.2019, як і висновки Акта перевірки щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по відносинам позивача з ТОВ «АРІЛ ГРУП» , ТОВ «ВЕСТХЕМ АГРОІНКОРП» та ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП» не відповідають чинному законодавству України, посягають на право власності позивача та підлягають скасуванню, позаяк, висновок відповідача про нездійснення поставки на підстав одних лише припущень про імовірні порушення в діяльності контрагентів позивача, або навіть якихось третіх осіб, з якими у позивача не встановлено договірних відносин, і матеріалів незавершених кримінальних проваджень є надуманими та спростовуються реальними фактами, а в діях ПрАТ «Південна Винокурня» відсутні будь-які ознаки порушень податкового законодавства, зазначені відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, або складу витрат, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Офіс великих платників податків вважає, що позивач не надав жодного спростування доводів та доказів контролюючого органу, які спростовують дійсність та повноту даних поданої платником податків податкової звітності та не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що твердження відповідача щодо документального оформлення придбання ТМЦ невідомого походження з його легалізацією за рахунок використання документів контрагентів, що фактично не могли не здійснювали постачання є лише власними припущеннями відповідача та не підтверджено належними та допустимими доказами відповідно до вимог КАСУ.

Крім того, позивачем було надано додаткові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких наголошено на доводах позивача, викладених в позовній заяві та наведено практику Верховного Суду щодо спірних питань.

В підготовчому судовому засіданні 27.11.2019 суд ухвалив закінчити підготовче провадження у справі та продовжити розгляд справи по суті відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 27 листопада 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27 листопада 2019 року проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 27 листопада 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Південна Винокурня».

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 28.05.2019 №40/28-10-49-15/00413558, яким встановлено порушення ПрАТ «Південна Винокурня» наступних вимог податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірявся на загальну суму 9 000 004 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 000 004 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 28.05.2019 №40/28-10-49-15/00413558 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019:

- податкове повідомлення - рішення №0003314915, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг» на загальну суму 15 000 006 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням - 10 000 004 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) - 5 000 002 грн;

- податкове повідомлення - рішення №0003324915 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 13 500 006 грн, у тому числі 9 000 004 грн - за податковим зобов`язанням та 4 500 002 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу..

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, про порушення ПрАТ "Південна винокурня" приписів податкового законодавства, а саме заниження суми податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, виходячи з того, що на думку відповідача у взаємовідносинах між позивачем та контрагентами в особі: ТОВ «АРІЛ ГРУП» , ТОВ «ВЕСТХЕМ АГРОІНКОРП» та ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП» був відсутній фактичний рух активів. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, на переконання відповідача, виписані контрагентами, які не мажи можливості фактично здійснювати господарській операції у зв`язку з відсутністю джерела походження ідентифікованого товару, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому первинні документи, оформлені з контрагентами не є документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "Південна винокурня" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріл Груп» було укладено договір поставки від 12.12.2017 №12/12 за умовами якого постачальник (ТОВ «Аріл Груп») зобов`язується передати у власність покупця (ПрАТ «Південна Винокурня), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити с/г продукцію українського походження (надалі - Товар) на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, умови та місце постачання Товару визначаються додатками до даного Договору, які є невід`ємними його частинами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку у строк вказаний в додатку, що є невід`ємною частиною Договору.

Додатком №1 до Договору поставки №12/12 від 12.12.2017 встановлено, що постачальник продає, а покупець купує наступний товар: кукурудза, українського походження, насипом, кількість товару: 2 666, 673 т +/- 10%, ціна за тону складає 4 500 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 750 грн, загальна вартість Товару складає 2 000 004, 75 грн.

Пунктом 6 вказаного додатку встановлено, що пункт поставки - DAP зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» / Одеський морський торгівельний порт за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Додатковою угодою від 13.12.2017 до Договору поставки від 12.12.2017 визначено додаткові умови оплати Товару.

Додатковою угодою від 14.12.2017 до Договору поставки від 12.12.2017 викладено пункт 2.7 Договору в наступній редакції: «Транспортування Товару до місця приймання-передачі Товару (терміналу) здійснюється Постачальником або третіми особами за рахунок Постачальника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного вище договору поставки від 12.12.2017 №12/12, додаткових угод до договору, додатку до договору №1, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень про сплату за товар згідно договору поставки №12/12 від 12.12.2017.

Також, матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестхем Агроінкорп» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Південна винокурня" (покупець) було укладено Договір поставки від 14.12.2017 №ВВ-14/17, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити с/г продукцію українського походження (надалі - Товар) на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, умови та місце постачання Товару визначаються додатками до даного Договору, які є невід`ємними його частинами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку у строк вказаний в додатку, що є невід`ємною частиною Договору.

Додатком №1 до Договору поставки №ВВ-14/17 від 14.12.2017 встановлено, що постачальник продає, а покупець купує наступний товар: кукурудза, українського походження, насипом, кількість товару: 5 333, 333 т +/- 10%, ціна за тону складає 4 500 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 750 грн, загальна вартість Товару складає 23 999 998, 50 грн.

Пунктом 6 вказаного додатку встановлено, що пункт поставки - DAP зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» / Одеський морський торгівельний порт за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Додатковою угодою від 15.12.2017 до Договору поставки №ВВ-14/17 від 14.12.2017 визначено додаткові умови оплати Товару.

Додатковою угодою від 18.12.2017 до Договору поставки №ВВ-14/17 від 14.12.2017 викладено пункт 2.7 Договору в наступній редакції: «Транспортування Товару до місця приймання-передачі Товару (терміналу) здійснюється Постачальником або третіми особами за рахунок Постачальника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного вище договору поставки №ВВ-14/17 від 14.12.2017, додаткових угод до договору, додатку до договору №1, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень про сплату за товар згідно договору поставки №ВВ-14/17 від 14.12.2017.

Крім того, між Приватним акціонерним товариством "Південна винокурня" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Престиж Груп» (постачальник) було укладеного договір поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити с/г продукцію українського походження (надалі - Товар) на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, умови та місце постачання Товару визначаються додатками до даного Договору, які є невід`ємними його частинами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку у строк вказаний в додатку, що є невід`ємною частиною Договору.

Додатком №1 до Договору поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12 встановлено, що постачальник продає, а покупець купує наступний товар: кукурудза, українського походження, насипом, кількість товару: 5 333, 333 т +/- 10%, ціна за тону складає 4 500 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 750 грн, загальна вартість Товару складає 23 999 998, 50 грн.

Пунктом 6 вказаного додатку встановлено, що пункт поставки - DAP зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» / Одеський морський торгівельний порт за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Додатковою угодою від 12.12.2017 до Договору поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12 визначено додаткові умови оплати Товару.

Додатковою угодою від 14.12.2017 до Договору поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12 викладено пункт 2.7 Договору в наступній редакції: «Транспортування Товару до місця приймання-передачі Товару (терміналу) здійснюється Постачальником або третіми особами за рахунок Постачальника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного вище договору поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12, додаткових угод до договору, додатку до договору №1, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень про сплату за товар згідно договору поставки від 11.12.2017 №АВ-08/12.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару, позивач надав суду копію договору комісії, укладеного з ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», Акти прийому-передачі товару, копію звіту про відвантаження на експорт товару, акт надання послуг до договору комісії, платіжні доручення, а також копію контракту, укладеного між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» та «Black Sea Commodities Limited» предметом якого є купівля кукурудзи 3 класу, врожаю 2017 року, рахунки - фактури.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевіри на стор. 62 зазначено про наявність факту реалізації кукурудзи на експорт, що є свідченням набуття Товару у власність, проте, зазначено про відсутність підтверджуючих первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Тобто, контролюючим органом не заперечується факт отримання товару (кукурудзи) у власність та її подальша реалізація на експорт, однак, відповідач наголошує на відсутності первинних документів, які підтверджують отримання товару та відсутність можливостей у контрагентів позивача для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що на підтвердження виконання зобов`язань за договорами, укладеними з контрагентами позивачем надано суду відповідні первинні документи, які перелічено вище та, які відповідають вимогам оформлення первинних документів, що містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання контролюючого органу на неможливість здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв`язку з відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності суд сприймає критично, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18.

Щодо транспортування товару, суд наголошує, що додатковими угодами до договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами було визначено, що транспортування товару до місяця приймання-передачі товару здійснюється постачальником, або третіми особами за рахунок постачали, а тому суд бере до уваги твердження позивача про відсутність у нього відповідних документів на підтвердження транспортування товару, оскільки позивач не здійснював такого транспортування, а відтак не може нести відповідальність за відсутність відповідних документів.

Крім того, під час підготовчого судового засідання представником позивача було звернуто увагу на ті обставини, що позивач вже не вперше співпрацює з ТОВ «Альянс Престиж Груп» та до цього у контролюючого органу не виникало питань та сумнівів щодо реальності господарських операцій між позивачем та даним контрагентом, що представником відповідача не заперечувалось.

Необхідно зазначити, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях стосовно контрагентів позивача (придбання ними товару у їх контрагентів, тобто мова йде про ланцюг постачання), однак, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Матеріали справи містять докази придбання товару (кукурудзи) від контрагентів позивача та сплату коштів за відповідний товар, сертифікати якості відповідної с/г продукції, також, матеріали справи містять докази подальшої реалізації придбаного у контрагентів позивача товару.

В акті перевірки на стор. 62 контролюючим органом також зазначено про наявність факту реалізації кукурудзи на експорт, що є свідченням її первинного набуття, при цьому, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що постачання такого товару позивачеві здійснювалось саме ТОВ «АРІЛ ГРУП», ТОВ «ВЕСТХЕМ АГРОІНКОРП» та ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП», зворотного відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, вироків суду відносно ТОВ «АРІЛ ГРУП», ТОВ «ВЕСТХЕМ АГРОІНКОРП» та ТОВ «АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ ГРУП» відповідачем суду надано не було.

Також, суд зазначає, що контролюючим органом під час судового розгляду справи не було надано жодних доказів щодо порушення Приватним акціонерним товариством "Південна винокурня" фіскальних інтересів держави чи доказів того, що позивач ухилявся від оподаткування, належної сплати податків, тощо.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях щодо контрагента позивача.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №0003314915 та №0003324915 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Південна винокурня" (75100, Херсонська обл., вул. Горького, 28-А, код ЄДРПОУ 00413558) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.06.2019 року №0003314915 та №0003324915.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства "Південна винокурня" (75100, Херсонська обл., вул. Горького, 28-А, код ЄДРПОУ 00413558) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 210, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 грудня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа