Рішення № 86134693, 05.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року справа № 580/3026/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області щодо прийняття до виконання виконавчого листа Христинівського районного суду Черкаської області № 706/1016/19 від 09.09.2019 року викладену у листі № 13-12-03-10/4955 від 18.09.2019 р.;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області прийняти до виконання виконавчий лист Христинівського районного суду Черкаської області № 706/1016/19 від 09.09.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що позивач 10.09.2019 р. направив до відповідача виконавчий лист для виконання рішення суду. 18.09.2019 р. листом №13-12- 03-10/4955 позивачеві повернуто виконавчий документ на підставі абз. 1 п.п. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 №845 (далі – Порядок № 845). Позивач вважає, що підстави для відмови, викладені у листі є необґрунтованими, а відмова – протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушених, на думку позивача, прав.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

11.11.2019 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що відповідач відмовляючи позивачу у прийнятті до виконання виконавчого документа від 12.11.2001 № 2-324/2001 про стягнення з УМВС України в Черкаській області щомісячно втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати з 01.03.2001 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені законами України. У відзиві зазначено, що виконання рішень про стягнення періодичних платежів, у тому числі з державного органу належить до компетенції органів державної виконавчої служби. Відповідач не має повноважень щодо визначення конкретної суми, що належить до стягнення, здійснювати стягнення на підставі інших документів, окрім рішення суду, самостійно здійснювати розрахунок суми, що належить стягнути на виконання рішення суду. З урахуванням зазначеного, представник відповідача зазначив про необґрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області за ч. 2 ст. 6 Закону України № 1404 є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на виконання рішення судів.

Судом встановлено, що 12.11.2001 р. на виконання рішення суду Христинівського районного суду видано виконавчий лист (а.с.11).

На виконанні в управлінні державної виконавчої служби до 13.05.2019 перебувало ВП № 54327614 та державним виконавцем вчинялись виконавчі дії, що підтверджується листами управління державної виконавчої служби від 19.07.2016 (а.с.14), 20.06.2017 (а.с.15), 26.07.2019 (а.с.16), 07.03.2018 (а.с.17), 19.11.2018 (а.с.18).

26.09.2017 р. виконавче провадження прийнято державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком Максимом Анатолійовичем (а.с.17).

13.05.2019 р. постановою державного виконавця Лисенка М.А. ВП № 54327614 виконавчий документ повернуто стягувачу. Підставою для повернення зазначено пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі – Закон № 1404), відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. У постанові також зазначено, що питання щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів урегульовано Порядком № 845 (а.с.20).

27.05.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області із заявою про виконання судового рішення, до якої було додано, зокрема оригінал виконавчого листа від 26.04.2001р. № 2-324-2001 (а.с.21).

Листом відповідача від 03.06.2019 р. № 13-12-03-10/2108 повернуто без виконання оригінал виконавчого листа від 26.04.2001 р. № 2-324-2001 на підставі пункту 9 Порядку № 845 (орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»), оскільки у порушення п. 3 та п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 1404 не зазначено код ЄДРПОУ боржника та ідентифікаційний номер стягувача (а.с.22). У листі від 03.06.2019 р. № 13-12-03-10/2108 зазначено, що до повноважень органів казначейства не належить нарахування та перевірка правильності нарахування стягувачем суми коштів, належної до стягнення за періодичними платежами.

26.07.2019 р. Христинівським районним судом Черкаської області прийнято ухвалу про виправлення описки, якою внесено виправлення до виконавчого листа від 12.11.2001 № 2-324-2001, виданого Христинівським районним судом Черкаської області, зазначивши ідентифікаційний номер стягувача ОСОБА_1 – НОМЕР_1 , код юридичної особи боржника Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області – 08592537 (а.с.23).

09.09.2019 р. Христинівським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 706/1016/19. У виконавчому листі зазначено реквізити сторін, та встановлено: «стягувати з Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 щомісячно втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати з 01.03.2001 року» (а.с.25).

10.09.2019 р. позивачем виконавчий лист виконавчий лист № 706/1016/19 засобами поштового зв`язку направлено відповідачу (а.с.24).

18.09.2019 р. відповідач листом №13-12- 03-10/4955 повернув виконавчий документ стягувачу на підставі абз.1 п.п. 1 п.9 Порядку №845 – орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства (а.с.26). У листі зазначено про неможливість виконання органами казначейства виконавчих документів про стягнення періодичних платежів та роз`яснено право позивача на звернення за примусовим виконанням до органів державної виконавчої служби.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі – Порядок №845).

Відповідно до п. 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом № 1404. Стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Пунктом 6 Порядку №845 визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

За виконавчим листом від 09.09.2019 р. № 706/1016/19 вирішено стягувати з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 щомісячно втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати з 01.03.2001 р. – тобто виконавчий лист видано про стягнення періодичних платежів.

Статтею 7 Закону № 1404 встановлено порядок добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1404 виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Згідно частини 2 статті 7 Закону № 1404 одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються: реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти; прізвище, ім`я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу. Частиною 3 статті 7 Закону № 1404 встановлено, що у разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Пунктом 1 статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі – Закон № 1403).

Пунктом 3 статті 12 Закону № 1404 встановлено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до статті 6 Закону № 1403 систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Згідно статті 7 Закону № 1403 відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону № 1404).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 1404, а є встановленою Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 905/2087/17 (ЄДРСР 77801410).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що примусове виконання рішення про стягнення періодичних платежів (заборгованості з виплати періодичних платежів) належить до компетенції органів державної виконавчої служби, а не до компетенції відповідача.

Окрім того, відповідно до пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів: для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету; що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії; що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами; що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти; що надійшли в інший установлений законодавством спосіб; з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку. Тобто такої підстави, як стягнення періодичних платежів Положенням № 845 не визначено.

Таким чином, суд зазначає, що у органів казначейської служби відсутні повноваження на обчислення сум, що підлягають стягненню, натомість такі органи здійснюють списання чітко визначених виконавчими документами сум коштів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у виконавчому листі від 09.09.2019 р. № 706/1016/19 не визначено суми, належної до стягнення, що унеможливлює його виконання органами Казначейської служби.

Відповідно до абз.1 п.п. 1 п.9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час повернення виконавчого листа від 09.09.2019 р. № 706/1016/19 діяв відповідно до критеріїв частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законами України у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко