Рішення № 86132230, 03.12.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1333/19

Провадження № 2/480/696/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

за участю секретаря Куртась К.В.,

розглянувши 03 грудня 2019 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

23.07.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповіда), про зміну способу стягнення аліментів, що стягуються на підставі Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.06.2013 року, справа № 480/544/13-ц - з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 800 гривень щомісячно - на 1/4 частину всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області, справа № 480/544/13-ц - ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень щомісяця.

За домовленістю сторін Виконавчий лист до державної виконавчої служби щодо стягнення аліментів не пред`являвся. Позивачка зазначає, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини регулярно в розмірі 850- 1000 грн. щомісяця.

Однак сплата Відповідачем аліментів у розмірі 850-1000 гривень порушує гарантоване ст. 182 СК України право на мінімальний гарантований розмір аліментів у сумі не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На сьогоднішній день прожитковий мінімум для дитини від 6-18 років становить - 2118 гривень, з яких мінімальний гарантований розмір аліментів є - 1059 гривень щомісяця.

Також ОСОБА_1 вказує, що Відповідач у додаткових витратах не приймає участі, що передбачено ст. 185 СК України.

Аліменти у розмірі 850-1000 гривень, що сплачує Відповідач на утримання 10-річної дитини - ледь вистачає на харчування, а крім того дитину необхідно забезпечити кожен сезон - одягом, забезпечити шкільним приладдям та канцелярськими товарами, ліки, кошти на шкільні фонди, проїзд, кишенькові кошти, та багато іншого...

Тому змушена звернутися до суду з даним позовом про зміну способу стягнення аліментів.

Представник відповідача надав відзив на позов, у якому він зазначає наступне, відповідно до позовної заяви, позивачка вважає, що має право на зміну(збільшення) розміру стягуваних аліментів, який визначений попереднім рішенням Миколаївського районного суду районного суду. Разом з тим, у супереч вимог статей 12, 81 ЦК України позивачка не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України - зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів чи покращення матеріального стану платника аліментів(відповідача).

Також зазначено, що з твердженням позивача про невідповідність аліментів у розмірі 800 гривень мінімальному гарантованому розміру аліментів (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) відповідач погоджується.

Водночас відповідач звертає увагу суду, на те, що він завжди добросовісно сплачував аліменти у розмірах, що перевищували присуджений рішенням суду розмір у 800 гривень. Так, відповідач щомісячно перераховував на карту позивачки аліменти у сумі 950-1000 гривень, а інколи і більші суми. Про існування мінімального гарантованого розміру аліментів на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідачу відомо не було. Виплачувані відповідачем аліменти до 2019 року перевищували гарантований мінімальний розмір. Про підвищення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в 2019 та невідповідність сплачуваних ним аліментів, відповідачу стало відомо з позовної заяви позивачки, після чого він відразу погасив усю різницю.

Крім того, з часу прийняття судом рішення про присудження аліментів, матеріальне становище відповідача змінилося, оскільки в нього збільшилися витрати. В 2015 році ОСОБА_2 одружився на ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син ОСОБА_5 . Дружина, яка перебуває у декретній відпустці та малолітній син відповідача перебувають на його утриманні. Родина проживає у найманій квартирі та власного житла не має. Вказівка позивачки про те, що відповідач придбав нову квартиру - не відповідає дійсності.

Також у відзиві зазначено, що відповідач продовжуватиме добровільно щомісячного виплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі, що не буде меншим від 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, визначених рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.06.2013 року.

06.11.2019 року представник позивачки надав суду заяву в якій він просить позов ОСОБА_1 До ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів розглядати без їх участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав письмову заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів та не заперечує проти збільшення розміру аліментів до 2000,00 грн., на місяць.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі, суд дійшов наступного.

Відповідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 батьками якої є позивачка та відповідач. (а.с. 8)

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.12.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.

Рішенням даного суду від 06.06.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Нечаяне, Миколаївського району Миколаївської області, на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи з 06 березня 2013 року і до повноліття дитини. (а.с. 9-11)

Відповідно копії наданого позивачкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та не перебуває в процесі припинення. (а.с. 12-13)

З копії наданої позивачкою виписки по надходженням по картці/рахунку вбачається, що відповідач переказує дочці різну суму коштів. (а.с. 14,15

Відповідно копії свідоцтва про шлюб відповідачка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 отримала прізвище ОСОБА_9 (а.с. 17)

Також позивачкою надано копії чеків про придбання різних товарів. (а.с. 18-22)

Відповідачем також надано підтвердження про зміну сімейного стану, а саме: копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . (а.с. 43,44)

Відповідно копії акту про проживання без реєстрації і довідки від 19.11.2019 року ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 і сином ОСОБА_5 проживають в квартирі АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_11 житлового бідинку 2 АДРЕСА_2 без реєстрації. (а.с. 45,46)

Також відповідачем надано копії чеків про придбання різних товарів. (а.с. 48-50)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Ст. 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України (далі — СК України) батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частина 3 ст.181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК, а й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 5.02.2014 №6-143цс13.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів — це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них, також з даної постанови вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Обставини, які б унеможливлювали виконання обов`язку відповідачем по утриманню дитини за станом здоров`я або за іншими обставинами відсутні.

Крім того суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів навчання дити в школі, та зростання щорічних потреб дитини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, вважає що є підстави для задоволення позовних вимог та зміну способу та розміру стягнення визначених раніше судом аліментів, а саме до 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Отже, відповідач як батько дитини зобов`язаний надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір в розмірі 704,80 грн. необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 89, 141, 258,259, 263-265, ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.06.2013 року, справа № 480/544/13-ц - з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 800 гривень щомісячно - на 1/4 частину всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно,але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г. В. Терентьєв