Рішення № 86130839, 27.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р. № 520/6162/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

за участю:

представника позивача - Гордейчука В.В.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна установа "Олексіївська виправна колонія (№25)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення рішень № 0003701316 від 18.09.2017 р., № 0003711316 від 18.09.2017 р., № 0003721316 від 18.09.2017 р., № 0003731316 від 18.09.2017 р. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ю» №70631-17 від 21.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державна установа «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Засуджені особи, які відбувають покарання в Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)» залучаються до праці на підставі договорів про співпрацю. Зазначає, що нарахування заробітної плати за період з 01.04.2014 року по 31.03.2017 року здійснювалося Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№25)». Вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а отже відсутні також підстави для застосування штрафних санкцій відносно позивача, передбачених абзацом "а" пункту 176.2 статті П6 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Вважає, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу: № 0003701316 від 18.09.2017 р., № 0003711316 від 18.09.2017 р., № 0003721316 від 18.09.2017 р„ №0003731316 від 18.09.2017 р. та вимога форми «Ю» №70631-17 від 21.11.2017 року прийняті всупереч нормам чинного законодавства, та є такими, що порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 04 липня 2019 року відкрито провадження по справі.

Представником відповідача був поданий відзив на позов, в якому контролюючий орган проти заявлених позовних вимог заперечував (т. 3 а.с. 216-218)

В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що за результатами перевірки позивача ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2017 року, якими цілком правомірно донараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки актом перевірки зафіксовано, що у періоді, який перевірявся, Державною установою «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» виплачувались доходи фізичним особам, з яких сплачувався податок на доходи фізичних осіб (заробітна плата вільнонайманим працівникам, військовозобов`язаним, грошового забезпечення атестованим працівникам, доходи за виконані роботи засудженим). Вважає, що доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) фізичним особам - засудженим до позбавлення волі, оподатковуються податковим агентом податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. Зазначає, що у разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Податкового Кодексу.

Відповідач вважає доводи заявленого позову безпідставними та помилковими, а позов до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2017 р. та вимоги від 21.11.2017 р. такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що порушення, встановлені в ході перевірки установи, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних рішень та вимоги. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Державна установа «Олексіївська виправна колонія (№25)» зареєстрована як юридична особа 22.03.2000 року в Виконавчому комітеті Харківської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.03.2000 року №14801020000053070, є державною установою, органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України.

Позивач перебуває на обліку в податковому органі. На облік в контролюючих органах юридична особа взята 06.06.2012 р. за № 70993, станом на час складання акту перевірки 03.08.2017 р. перебувала на обліку в Центральній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова (т. 1 а.с. 18).

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» (податковий номер 08564541) з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.03.2017, за результатами якої був складений акт від 03.08.2017 №9072/20-40-13-16-07/08564541 (т. 1 а.с. 18-28).

Висновками проведеної перевірки фахівцями податкового органу зафіксовані порушення ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» вимог діючого законодавства України, а саме:

- пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № І ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», а саме: не повідомлено податкову інспекцію про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товарно - матеріальні цінності у 1-4кв. 2014 року; не повідомлено податкову інспекцію про доходи у вигляді заробітної плати, виплаченої засудженим у 2-4кв. 2014 року, 1-4кв. 2015 року, 1-4кв. 2016 року. 1 кв.2017 року;

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755- УІ від 02.12.2010 р.:

податок з доходів фізичних осіб у сумі 314918,95 грн., утриманий з грошового забезпечення атестованих за квітень-грудень 2014 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу атестованим перераховано до бюджету несвоєчасно;

податок на доходи фізичних осіб у сумі 369779,26 грн., утриманий з доходів вільнонайманих працівників за квітень-грудень 2014 року, січень-листопад 2015 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно;

податок з доходів фізичних осіб у сумі 2297702,30 грн. утриманий з заробітної плати засуджених, установою від час виплати оподатковуваного доходу станом на 31.03.2017 р. до бюджету не перераховано;

- п. 2 ст. 6. п. 7.1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установою занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 522041,84 грн., у тому числі у жовтні 2016 року на суму 64061,66 грн., у листопаді 2016 року у сумі 78319,53 грн., у грудні 2016 року на суму 66145,94 грн., у січні 2017 року у сумі 94652,40 грн., у лютому 2017 року у сумі 121956,25 грн., у березні 2017 року у сумі 84827,91 грн.; у січні 2015 року на суму 767,94 грн., у червні 2015р. на суму 2129,20 грн., у липні 2015р. на суму 2069,03 грн., у серпні 2015р. на суму 2189,39 грн., у вересні 2015р. на суму 3309,62 грн., у грудні 2016р. на суму 994,79 грн., у березні 2017р. на суму 618,18 грн.;

- п. 2 ст. 6. ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: установою занижено суму заробітної плати, з якої утримується єдиний внесок на 10465,18грн., у тому числі у січні 2015 року на суму 767,94 грн., у червні 2015р. на суму 2129,20 грн., у липні 2015р. на суму 2069,03 грн., у серпні 2015р. на суму 2189,39 грн., у вересні 2015р. на суму 3309,62 грн.;

- п.2 ст.6, ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: у квітні 2016 року установою занижено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок на суму 34145,24 грн.;

- п.2 ст.6, ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: у листопаді 2015 року занижено суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, на які нараховується єдиний внесок на суму 6906,09 грн.;

- п.2 ст.6, ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску, який нараховується на суму заробітної плати, на 116345,74 грн., у тому числі: у жовтні 2016 року на суму 14093,57 грн., у листопаді 2016 року у сумі 17230,30 грн., у грудні 2016 року на суму 14552.11 грн., у січні 2017 року у сумі 20823,53 грн., у лютому 2017 року у сумі 26830,38 грн., у березні 2017 року у сумі 18662,14 грн.; у січні 2015 року на суму 278,76 грн., у червні 2015р. на суму 772,90 грн., у липні 2015р. на суму 751,06 грн., у серпні 2015р. на суму 794,75 грн., у вересні 2015р. на суму 1201,39 грн., у грудні 2016 р. на суму 218,85 грн., у березні 2017р. на суму 136,00 грн.

- п.2 ст.6, п.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму утриманого єдиного внеску, який утримується з заробітної плати, всього на 376,76 грн., у тому числі: у січні 2015 року на суму 27,65 грн., у червні 2015р. на суму 76,65 грн., у липні 2015р. на суму 74,49 грн., у серпні 2015р. на суму 78,82 грн., у вересні 2015р. на суму 119,15 грн.;

- п.2 ст.6, ст.8, ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: у квітні 2016 року установою занижено суму єдиного внеску, який нараховується на грошове забезпечення на 7511,95 грн.;

- п.2 ст.6, ст.8, ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»: у листопаді 2015 року занижено суму єдиного внеску, який нараховується на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності на 2292,82 грн. та суму єдиного внеску, яка утримується з допомоги по тимчасовій непрацездатності на 138,12 грн.;

- пп. 162.1 ст. 162, ст. 163, пп. 168.1.1., 168.1.2 п. 168.1 ст. 168. ст. 171, п.п. 176 «а», «б» п. 176.2 ст. 176, п 16і підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2735-У1 зі змінами та доповненнями військовий збір за серпень 2014 р. - лютий 2017 р. у сумі 35650,84 грн. перераховано установою до бюджету несвоєчасно, військовий збір за березень 2017 р. у сумі 1272, 40 грн. станом на 31.03.2017 р. до бюджету не перераховано.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 9072/20-40-13-16-07/08564541 від 03.08.2017 р., контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення- рішення:

- № 0003701316 від 18.09.2017 р., яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 297 702,30 грн. за податковим зобов`язанням, у сумі 505 593.51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та нарахована відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму 124320,98 грн.;

- № 0003711316 від 18.09.2017 р., яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у сумі 1272,40 грн., у сумі 25 397,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та нарахована відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму - 3484,65 грн.;

- № 0003721316 від 18.09.2017 р., яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 30 153, 31 грн. та нарахована відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму – 508,79 грн.;

- № 0003731316 від 18.09.2017 р., яким нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п.

Крім того, контролюючим органом було складено та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми «Ю» №70631-17 від 21.11.2017 року, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 20.11.2017 року становила 2 988 921,41 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення № 0003701316 від 18.09.2017 р., № 0003711316 від 18.09.2017 р„ №0003721316 від 18.09.2017, № 0003731316 від 18.09.2017 р. та вимогу є такими, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства, не погоджуючись із діями контролюючого органу Державна установа «Олексіївська виправна колонія (№25)» звернулось до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Положеннями частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Для осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, який становить 40 годин. (ч. 1 ст. 119 Кримінально-виконавчого кодексу України). Право на відпочинок (ст. 45 Конституції України) забезпечується в місцях позбавлення волі звільненням засуджених від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю, але права на щорічну відпустку в період відбування покарання засуджені не мають.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Міністерством юстиції України за №396/5 від 07.03.2013 року виданий наказ "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі", який зареєстрований 11 березня 2013 року за №387/22919 (далі Інструкція №396/5).

Пунктами 2.1. та 2.2 Інструкції №396/5 передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Вимогами пунктів 5.2. та 5.3. цієї Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку. Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці. При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу. При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

Згідно пункту 5.4. Інструкції №396/5 погодинна система оплати праці для засуджених застосовується лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

Суд зазначає, що трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України. Статтею 22 КЗпП України встановлено гарантії щодо укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженої органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу згідно з кваліфікацією і підлягає правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи. За трудовим договором громадянин набуває статусу "працівник", його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством". Засудженим до позбавлення волі, відповідно до ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України - не передбачено надання і щорічної відпустки.

Стосовно податкового повідомлення- рішення № 0003701316 від 18.09.2017 р. (т.1 а.с. 29), яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2297702,30 грн. за податковим зобов`язанням, 505 593,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та нарахована відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму 124320,98 грн., суд зазначає наступне:

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, пп. 168.1.1 п. 168.1 якої передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (в редакції, станом на час перевіряємого періоду)

Відповідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України податкові агенти зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Під час розгляду справи судом встановлено, що також підтверджується наданими розрахунками, які містяться в матеріалах справи (т. 4 а.с. 9-27), установою позивача в порушення вимог пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, податок з доходів фізичних осіб у сумі 335348,33 грн., утриманий з заробітної плати засуджених, під час виплати оподатковуваного доходу - перераховано до бюджету несвоєчасно.

Крім того, податок з доходів фізичних осіб у сумі 2297702,30 грн., утриманий з заробітної плати засуджених, установою під час виплати оподатковуваного доходу станом на 31.03.2017 року до бюджету взагалі не перераховано (т. 4 а.с. 9- 20)..

Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення атестованих у сумі 314918,95 грн. за квітень-грудень 2014 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу атестованим перераховано до бюджету несвоєчасно .

Судом встановлено, що в порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів вільнонайманих працівників у сумі 369779,26 грн. за квітень-грудень 2014 року, січень - листопад 2015 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно (т.4 а.с. 21-27).

Проте, за результатами розгляду справи ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» не надано достатніх доказів на спростування доводів податкового органу.

Щодо нарахування штрафних санкцій за неперерахування позивачем військового збору та прийнятті у зв`язку із цим порушенням податкового повідомлення - рішення №0003711316 від 18.09.2017 р. (т.1 а.с. 30), яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у сумі 1272,40 грн., у сумі 25397,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та нарахована відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму - 3484,65 грн., судом встановлені наступні обставини:

Як встановлено в ході розгляду справи перевіркою питань щодо дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) та повноти сплати військового збору з засуджених встановлено порушення пп.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 «а», «б» п.176.2 ст.176, п.161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями військовий збір за серпень 2014р. – лютий 2017р. у сумі 35650,84 грн. перераховано установою до бюджету несвоєчасно, військовий збір за березень 2017р. у сумі 1272,40 грн. станом на 31.03.2017 року до бюджету не перераховано.

Зазначені порушення вбачаються також з розрахунку сум військового збору, які установою перераховано до бюджету несвоєчасно та не перераховано, копія якого міститься в матеріалах справи ( т. 4 а.с. 28-33).

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктами 1.1. – 1.7. підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України передбачено наступне: Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (п.п.1.1.). Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.п. 1.2). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п.п. 1.3). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.п. 1.4). Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (п.п. 1.5). Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (п.п. 1.6). Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (п.п. 1.7).

Судом встановлено, що фахівцями податкового органу під час перевірки питань щодо дотримання встановлених термінів (перерахування) та повноти сплати військового збору з засуджених встановлені порушення пп. 162.1 ст. 162, ст.163, пп. 168.1.1. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168. ст. 171. п.п. «а», «б» п.176.2 ст.176, п.161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України військовий збір за серпень 2014 - лютий 2017 у сумі 35650,84 грн. перераховано установою до Державного бюджету несвоєчасно, військовий збір за березень 2017 у сумі 1272,40 грн. станом на 31.03.2017 року до Державного бюджету не перераховано.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0003721316 від 18.09.2017 р., яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 30153, 31 грн. та нарахована відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня на суму – 508,79 грн. (т. 1. а.с. 31) суд зазначає наступне:

Як встановлено в ході розгляду справи та фахівцями контролюючого органу в ході перевірки було встановлено, що в порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, податок на доходи фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення атестованих (військовозобов`язаних) у сумі 314918,95 грн. за квітень-грудень 2014 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу атестованим перераховано до бюджету несвоєчасно.

Також з матеріалів справи вбачається, що податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів вільнонайманих працівників у сумі 369779,26 грн. за квітень-грудень 2014 року, січень-листопад 2015 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно (т.4 а.с. 34-35а).

Суд зазначає, що відповідальність за порушення правил своєчасності сплати (перерахування) податків встановлена ст. 126 ПК України, відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати передбачена ст. 127 ПК України.

Згідно пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У той же час, п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вченні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 813/6793/13-а та від 22 березня 2016 року у справі №813/6774/13-а.

Порушення, передбачене ст. 127 Податкового кодексу є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податків або ж такі дії були вчинені сукупно. В подальшому, під час проведення інших виплат, таке не нарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки податкового правопорушення, передбаченого ст. 127 Кодексу.

Із змісту приписів статті 127 Податково України можна дійти висновку про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій (ненарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) протягом 1095 днів.

Отже, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, судом зазначається, що, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції та збільшуючи суму грошового зобов`язання ДУ за податком з доходів фізичних осіб, контролюючий орган діяв на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Щодо № 0003731316 від 18.09.2017 р. (т.1 а.с. 32), яким нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, судом встановлені наступні обставини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», а саме: не повідомлено податкову інспекцію про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товарно - матеріальні цінності у 1-4кв.2014 року. Крім того в ході розгляду справи судом встановлено, що установа позивача не повідомляла податкову інспекцію про доходи у вигляді заробітної плати, виплачені засудженим у 2-4кв.2014 року, 1-4кв.2015 року, 1-4кв.2016 року, 1кв.2017 року.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) форми «Ю» №70631-17 від 21.11.2017 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення таких правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб податковим агентом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на 31.03.2017 р. заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб, утриманого з заробітної плати засуджених, складає 2231838,54 грн., в тому числі термін сплати по якому настав – у сумі 2297702,30 грн.

За результатами розгляду справи судом також встановлено, що станом на 01.04.2014 р. «Олексіївська виправна колонія (№25)» самостійно узгоджено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, утриманого з заробітної плати засуджених, у сумі 2231838,54 грн. За період, що перевірявся, нараховано податку на доходи фізичних осіб 453619,64 грн. та перераховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 335348,33 грн.

З розглянутих судом обставин суд приходить до висновку, що ДУ «Олексіівська виправна колонія (№ 25 )» у періоді, що перевірявся, проводив виплату заробітної плати, при цьому податок на доходи фізичних осіб утримувався, але до бюджету не перераховувався або перераховувся несвоєчасно, а саме: податок з доходів фізичних осіб у сумі 2297702,30 грн. утриманий з заробітної плати засуджених, установою від час виплати оподатковуваного доходу станом на 31.03.2017 р. до бюджету не перераховано; податок з доходів фізичних осіб у сумі 314918,95 грн., утриманий з грошового забезпечення атестованих за квітень-грудень 2014 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу атестованим перераховано до бюджету несвоєчасно; податок на доходи фізичних осіб у сумі 369779,26 грн., утриманий з доходів вільнонайманих працівників за квітень-грудень 2014 року, січень-листопад 2015 року, установою під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно.

Зазначені обставини не заперечувались і представниками сторін під час розгляду справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не доведено конкретних порушень його прав у відносинах, з приводу яких подано позов.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи та враховуючи факт не надання позивачем доказів, спростовуючих доводи відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" (вул. Кюї Цезаря, 44, м. Харків, 61051) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05 грудня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.