Рішення № 86130823, 27.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 р. справа № 520/6561/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача – Кривошеєнко О.Ю., представника відповідача - Лук`янцев С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправними дій, наказу та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного Управління Державної Фіскальної служби у Харківській області від 08 січня 2019 року № 00000251305, № 00000261305, № 00000271305 та визнати протиправним наказ ГУ ДФС у Харківській області від 03.10.2018 року № 7321 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 » та протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області з її проведення.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що відповідно до норм п. 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. В даному випадку копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки разом із повідомленням про таку перевірку не були вручені чи надіслані позивачу належним чином, до проведення перевірки. Також позивач вказала, що сума анульованої заборгованості, не є додатковим благом, так як відповідно до положень Податкового кодексу України таким благом є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. З огляду на зазначене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень було встановлення контролюючим органом факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 723789,83 грн., отриманого від АТ «ОТП Банк» внаслідок анулювання (прощення) заборгованості та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб. За невиконання позивачем вказаного обов`язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф. Також, представник відповідача вказав, що саме лише порушення процедури направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки не може слугувати підставою для визнання такого наказу та документальної позапланової невиїзної перевірки незаконними.

У судовому засіданні 27.11.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з неподанням платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 в установлений законодавством строк податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області сформовано наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 » від 03.10.2018 року № 7321 (а.с. 222).

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Харківській області від 03.10.2018 року № 7321, контролюючим органом сформовано повідомлення від 04.10.2018 року № 970, яким ОСОБА_1 поставлено до відома про проведення з 12.11.2018 року по 16.11.2018 року документальної позапланової перевірки (а.с. 224).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 03.10.2018 року № 7321, повідомлення від 04.10.2018 року № 970, в період з 12.11.2017 року по 16.12.2017 року (п`ять робочих днів) відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої оформлено акт від 23.11.2018 року № 4870/20-40-13-05-08/2706212391.

У вказаному акті контролюючим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення, а саме:

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПКУ у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 130282, 17 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. 176.1 «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті занижено військовий збір за 2016 рік у сумі 10856,85 грн.

Також, ГУ ДФС у Харківській області на адресу ОСОБА_1 сформовано повідомлення № 10005/П/20-40-13-05-07 від 04.10.2018 року, в якому позивача запрошено на 23.11.2018 року об 12 00 год. до ГУ ДФС у Харківській області для ознайомлення та підписання матеріалів перевірки повно вати нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року (а.с. 223).

На підставі вказаного акту перевірки від 23.11.2018 року № 4870/20-40-13-05-08/2706212391, ГУ ДФС у Харківській області сформовано податкові повідомлення - рішення від 08 січня 2019 року № 00000251305, № 00000261305, № 00000271305.

Листом від 15.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФМ у Харківській області із запитом про надання інформації щодо проведення стосовно нього перевірки та прийняття рішень (а.с. 8-9).

Листом віл 24.06.2019 року № 443/ЗП/20-40-13-05-14 ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь на звернення позивача (а.с. 10), в якому повідомлено про проведення стосовно ОСОБА_1 документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої оформлено акт від 23.11.2018 року № 4870/20-40-13-05-08/2706212391 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 08 січня 2019 року № 00000251305, № 00000261305, № 00000271305.

Позивач, посилаючись на недотримання контролюючим органом процедури і порядку проведення перевірки та неправомірність прийнятих податкових повідомлень – рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до підпункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України унормовано, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

За приписами пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п.п. 79.1, 79.2 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, згідно пункту 79.3 статті 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Водночас, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень представника відповідача, контролюючим органом 05.10.2018 року скеровано на адресу місця проживання платника податків ( АДРЕСА_2 ) рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с. 225) з наказом про проведення перевірки від 03.10.2018 року № 7321.

При цьому, як вбачається з поштової відмітки, конвент повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" 08.11.2018 року, тобто до початку проведення перевірки позивача, що, в свою чергу, вказує на дотримання контролюючим органом процедури повідомлення платника податків про проведення перевірки.

Вковуючи вищезазначене, з огляду на те, що контролюючим органом вчинено дії з метою повідомлення платника податків про проведення перевірки до початку її проведення, то суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Харківській області дотримано процедуру проведення перевірки ОСОБА_1 , а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 .

Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним наказу ГУ ДФС у Харківській області від 03.10.2018 року № 7321 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 », оскільки вказаний акт контролюючого органу є актом одноразової дії та вичерпав свою дію в часі фактом уже проведеної перевірки платника податків.

Стосовно правомірності та обґрунтованості прийняття контролюючим органом податкових повідомлень - рішень від 08 січня 2019 року № 00000251305, № 00000261305, № 00000271305, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «ОТП Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № ML-702/1077/2008 від 07.08.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 92500,00 доларів США та зазначив остаточну дату повернення кредиту – 05.08.2033 року (а.с. 109).

Відповідно до умов договору іпотеки № PML-702/1077/2008від 07.08.2008 року у забезпечення виконання позивачем умов договору кредиту було оформлено та передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 118-123).

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів, платник податків – фізична особа ОСОБА_1 у 2016 році отримав дохід за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкруцтва у розмірі 723789, 83 грн. (а.с. 46-47).

Як вбачається з відзиву на адміністративний позов, у відповідь на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 06.07.2017 року АТ «ОПТ Банк» листом від 04.08.2017 року № 01-05-19-6/2653-БТ повідомив, що банком підтверджено інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1 –ДФ про дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого п.п. «д» п.п. 164.2.17 ст .164 та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкруцтва, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог догорів про прощення боргу, Банк повідомляв платників податку про обов`язок сплати податків та зборів з доходів сум прощеного боргу.

За приписами пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України унормовано, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Фізичні особи - за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, є підставою для сплати військового збору з такої суми.

Згідно із п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 179.2 вказаної статті Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу України платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув`язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених цим розділом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07травня 2015 року, редакція пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналіз наведених норм права з урахуванням змін, дає підстави для висновку, що анульовані кредитором суми процентів, пені, комісії тощо, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10 травня 2018 року, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Відповідно до положень абз. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПКУ, базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благ у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №820/710/16, та у справі №826/14782/15 від 14 листопада 2018 року.

Так, як вбачається з листа АТ "ОТП Банк" від 21.11.2019 року № 703/306, банківською установою повідомлено, що між клієнтом ( ОСОБА_1 ) та банком ( АТ "ОТП Банк") було укладено додатковий договір від 30.09.2015 року до кредитного договору № ML-702/1077/2008 від 07.08.2008 року, відповідно до якого банком було прощено (анульовано) основну суму боргу (суму кредиту) у розмірі 33621,57 доларів США (евівалент 723789,83 грн.), що зафіксовано в п. 2.1.2 додаткового договору.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги позицію позивача щодо нерозуміння обставин того, яку саме суму боргу було прощено банком, оскільки зазначене спростовано п. 3.7 додаткового договору відвід 30.09.2015 року, який був особисто підписаний клієнтом ( ОСОБА_1 ).

Також, у вказаному листі від 21.11.2019 року № 703/306 АТ "ОТП Банк" повідомив суд, що банк ставив до відома клієнта ( ОСОБА_1 ) та контролюючий орган про суму прощеного (анульованого) боргу, відображення його банком за ознакою "126" у формі № 1 ДФ.

Водночас, у підпункті 2.1.2 додаткового договору від 30.09.2015 року міститься застереження стосовно того, що позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу, у випадках, передбачених законодавством України.

Також, в п. 3.7 додаткового договору від 30.09.2015 року зафіксовано те, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що Банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що шляхом підписання додаткової угоди від 30.09.2015 року до кредитного договору № ML-702/1077/2008 від 07.08.2008 року (на якій міститься особистий підпис ОСОБА_1 ), банком належним чином повідомив клієнта ( ОСОБА_1 ) про факт конкретно визначеної суми прощеного боргу, необхідність сплати клієнтом в самостійному порядку податків і зборів із такої суми прощеного боргу та відображення суми прощеного боргу у річній декларації.

Натомість, ОСОБА_1 , всупереч вищезазначених норм права, не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та не задекларовано дохід у розмірі 723789,83 грн., не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Щодо послання позивача на Закон України від 09 квітня 2015 року №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань", який набрав чинності 07.05.2015 були внесені зміни до Податкового Кодексу України в частині звільнення від оподаткування операцій з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та зобов`язанням за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, згідно з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансові кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Тобто не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділуXX Податкового кодексу України.

Разом з тим згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового кодексу України), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не є додатковим благом та не підлягають оподаткуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення” Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. ”д” п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи Фізичних осіб.

Крім того, аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прошена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком бору та відображення такої суми прощеного бору у річній декларації, що, однак, не було вчинено позивачем в порушення вимог чинного законодавства, а відтак суд приходить до висновку, що контролюючим органом були дотримані вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та правомірно прийнято оскаржувані рішення від 08 січня 2019 року № 00000251305, № 00000261305, № 00000271305, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, наказу та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.