Рішення № 86130688, 03.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.12.2019 р. справа №520/12031/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Репеті В.О.,

представника відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, платник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.03.2018р. №60493-1309-2038 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2018р. у розмірі 74.194,59грн.; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.04.2017р. №8616-1303 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2017 р. у розмірі 74.194,59 грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що розрахунки контролюючого органу є неправильними та безпідставними.

У порядку ст. 52 КАС України та з огляду на положення постанови КМУ №537 від 19.06.2019 р. судом проведено процесуальне правонаступництво, унаслідок якого відповідачем є Головне управління ДПС у Харківській області.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом – контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що платник є власником об`єкту нерухомого майна, а тому повинен сплачувати земельний податок за ділянку під нерухомими майном.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За договором від 31.10.2009 р. заявник набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва літ. «Б-3» про вул. Державінській ріг 3-тього Зміївського в`їзду у м. Харкові готовністю 37% (далі за текстом - Об`єкт).

Відповідно до даних довідки про показники Об`єкта площа незавершеного будівництва складає - 657,5 кв.м.

Ініціатива заявника про оформлення права користування земельною під Об`єктом із кадастровим номером 6310136900:01:036:0003 площею 0,2175 га залишилась без реалізації з боку Харківської міської ради.

Відомостей про реєстрацію за заявником будь-яких речових прав на указану земельну ділянку матеріали справи не містять.

26.04.2017 р. контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є відповідач по справі), без проведення будь-яких перевірок видав відносно заявника податкове повідомлення-рішення №8616-1303 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2017р. у розмірі 74.194,59 грн. за користування земельною ділянкою під Об`єктом.

21.03.2018 р. контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області, без проведення будь-яких перевірок видав відносно заявника податкове повідомлення - рішення №60493-1309-2038 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2018р. у розмірі 74.194,59грн. за користування земельною ділянкою від Об`єктом.

15.03.2019р. контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області без проведення будь-яких перевірок видав відносно заявника податкове повідомлення - рішення №39130-5806-2038 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2019р. у розмірі 267.100,51грн. за користування земельною ділянкою від Об`єктом.

Рішенням ДПС України від 19.09.2019 року №234316/99-00-08-05-04 за скаргою заявника податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС у Харківській області від 15.03.2019р. №39130-5806-2038 було скасовано у зв`язку з відсутністю правових підстав для справляння земельного податку під об`єктом нерухомого майна до дати державної реєстрації прав на земельну ділянку під будівлями та спорудами (їх частинами).

Не погодившись із правомірністю визначення контролюючим органом аналогічних грошових зобов`язань за земельну ділянку під Об`єктом за 2017-2018 р.р., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким законом відносно земельного податку є положення ст. 269 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Як з`ясовано судом, площа Об`єкту складає усього - 657,5 кв.м., а площа земельної ділянки, за користування якою контролюючий орган здійснив самостійне визначення грошового зобов`язання з земельної податку дорівнює - 2.175 кв.м.

Ані під час прийняття оскаржених рішень, ані у ході розгляду справи контролюючий орган не зібрав доказів використання заявником корисних властивостей земельної ділянки площею 2.175 кв.м.

Таким чином, слід визнати недоведеною підставу для оплати заявником земельного податку за земельну ділянку саме такої площі.

Окрім того, рішенням ДПС України від 15.03.2019р. №39130-5806-2038 установлені обставини відсутності у заявника податкового обов`язку із земельного податку за земельну ділянку під Об`єктом.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Тому, з огляду практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), а також на положення ст.8 Конституції України, ч.1 ст.7 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд вважає за необхідне керуватись при вирішенні даного спору приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і не знаходить аргументів для відхилення доводу платника про відсутність податкового обов`язку із земельного податку за використання земельної ділянки площею 2.175 кв.м. під об`єктом незавершеного будівництва площею 657,5 кв.м.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Між тим, у спірних правовідносинах такі порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування рішень контролюючого органу.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат за надання правової допомоги у сумі 20000,00 грн. суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.

Частиною 4 ст. 132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16».

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатом Репетєю Володимиром Олеговичем (адвокатське об`єднання "Арткейс", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2018 р. №2410) на підставі ордеру серії ХВ №1875-000034.

Як зазначено в позові, загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 25 годин, загальна вартість наданих послуг - 20000 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується випискою по рахунку АО "Арткейс" за 11.11.2019 р.

Між тим, суд бере до уваги, що по справі заявлено дві вимоги про скасування податкових повідомлень–рішень за одним і тим же платежем – земельний податок, визначеним контролюючим органом за однією і тією ж підставою – знаходження на земельній ділянці кадастровим номером 6310136900:01:036:0003 площею 0,2175га належного заявникові об`єкту незавершеного будівництва.

Отже, як підстави для винесення податкових повідомлень–рішень контролюючим органом, так і підстави для визнання цих рішень протиправними є однаковими, а тому не потребують додаткового повторного дослідження.

Таким чином, вивчення юридичної природи спірних правовідносин та обставин фактичної дійсності здійснювалось представником заявника з приводу одного і того ж податкового обов`язку за 2017 р. та 2018 р.

З урахуванням змісту рішення ДПС України від 19.09.2019 р. №234316/9900-8-05-04, де зазначено про відсутність цього ж самого податкового обов`язку за 2019р. до настання події реєстрації за заявником речового права на земельну ділянку, об`єктивної потреби у вивченні будь-яких інших доказів по справі не існувало.

Відтак, суд вважає, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 2.500,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення–рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області від 21.03.2018р. №60493-1309-2038 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2018 р. у розмірі 74.194,59грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення–рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області від 26.04.2017р. №8616-1303 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку за 2017 р. у розмірі 74.194,59грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження – 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46; ідентифікаційний код – 43143704) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код - НОМЕР_1 ) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження – 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46; ідентифікаційний код – 43143704) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Роз`яснити, що рішення виготовлено в повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 4 грудня 2019 року; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.