Рішення № 86130576, 05.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6028/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Завальнюка І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019 (вх. № 31-Ко-642/5) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_1 та 31 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в наданні дозволу; зобов`язати Одеську міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019 про надання вищезазначеного дозволу та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31.07.2019 вона звернулась із клопотанням до ОМР про прийняття на сесії рішення щодо надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатної у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (вільна земельна ділянка) або відмову в наданні дозволу. Листом від 13.08.2019 ОМР повідомила позивача, що клопотання зареєстроване та буде розглянуто на черговій комісії ОМР з питань землеустрою та земельних відносин. Департаментом комунальної власності ОМР підготовлено проект рішення ОМР та включено ОСОБА_1 до переліку громадян, яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 між будинками по АДРЕСА_3 та 31. Згідно листа від 27.09.2019 № 01-17/281-ДПІ проект рішення був внесений постійною комісією ОМР з питань землеустрою та земельних правовідносин на розгляд сесії ОМР 18.09.2019, але не набрав достатньої кількості голосів, а тому рішення не прийнято. Позивач вважає, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, так як ч. 7 ст. 118 ЗК передбачає обов`язок ради за результатами розгляду клопотання прийняти одне з рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою чи мотивовано відмовити у наданні такого дозволу, що зумовило її звернутися за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою від 15.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.11.2019 до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що неприйняття ОМР на пленарному засіданні ради рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 31.07.2019 № 37-Ко-642/5 у зв`язку з не набранням проектом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної не може розглядатися як неправомірна бездіяльність органу місцевого самоврядування, оскільки це є вираження депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах дискреційних повноважень. При цьому в разі ненадання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні не перешкоджає розробці проекту, оскільки особа має прав замовити його розробку самостійно. Рішенням ж про надання дозволу не є тим рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Закон також не забороняє діяти в такий спосіб в разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу.

04.11.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 13.11.2019 в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ № 420/6028/19 та № 420/6027/19 відмовлено.

15.11.2019, 25.11.2019 від представника ОМР надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 31.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Одеської міської ради із клопотанням (вх. № 31-Ко-642/5) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_1 та 31 (вільна земельна ділянка).

Листом від 13.08.2019 № Ко-127/3-мр від 13.08.2019 Одеська міська рада повідомила представнику позивачки, що вищевказане клопотання буде розглянуто на черговій комісії Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин.

На засіданні постійної комісії з питання землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради 04.09.2019 прийнято рішення рекомендувати розглянути порушенні у зверненні ОСОБА_1 питання на пленарному засіданні сесії ОМР та рекомендовано департаменту комунальної власності ОМР підготувати відповідний проект рішення ОМР.

На запит представника позивача від 23.09.2019 № ЗПІ-692 Одеська міська рада листом від 26.09.2019 № ЗПІ-117/мр повідомила про те, що проект рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами голосування не набрав необхідної кількості голосів та рішення з цього питання не прийнято.

Також на запит представника позивача від 23.09.2019 № ЗПІ-692 Департамент комунальної власності ОМР листом від 27.09.2019 № 01-17/281-ЗПІ надав аналогічну за змістом відповідь щодо не набрання, внесеного постійно діючою комісією ОМР з питань землеустрою та земельних правовідносин на розгляд сесії ОМР 18.09.2019 проекту (6.1.1.) (а.с. 23) рішення достатньої кількості голосів, у зв`язку із чим рішення не прийнято.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що вирішення питань про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК).

З огляду на матеріали справи, на засіданні Одеської міської ради клопотання позивачки було розглянуто, проте рішення по її заяві щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято не було, оскільки за прийняття такого рішення не проголосувало більшість присутніх депутатів.

Зокрема, згідно відомостей поіменного голосування на пленарному засіданні Одеської міської ради 18.09.2019, які розміщені на офіційному веб-порталі за посиланням: https://deputat.odessa.ua/session/18-sentyabrya-2019-goda/, за проект № 6.1.1 «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» проголосували «за» : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; проголосували «проти»: ОСОБА_16 . Всього голосів «ЗА» -14; «ПРОТИ» - 1; «УТРИМАЛОСЬ» - 1; «НЕ ГОЛОСУВАЛО» - 44, у зв`язку із чим рішення не прийнято.

На переконання представника позивача, вищевказаний результат голосування свідчить про допущення органом місцевого самоврядування бездіяльності, так як відносно порушеного позивачкою в клопотанні питанні не прийнято жодного конкретного рішення: ні позитивного про надання дозволу; ні негативного про відмову у видачі такого дозволу, у зв`язку із чим на його думку порушені права підлягають судовому захисту в заявлений у позові спосіб шляхом зобов`язання Одеської міської ради повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019 про надання вищезазначеного дозволу та прийняти відповідне рішення.

Згідно з п.1,4,10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії.

Із протоколу засідання від 04.09.2019 (витяг) (а.с. 21) вбачається, що за заявою ОСОБА_1 комісією було прийнято рішення про винесення на розгляд сесії міської ради рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Проте таке рішення не є остаточним, оскільки питання прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається у даному випадку виключно на сесії міської ради шляхом персонального голосування кожного із депутатів ради.

Таким чином, висновки і рекомендації постійних комісій ради не носять обов`язкового характеру, а отже попередній розгляд питання на засіданні попередньої комісії для надання попереднього висновку чи рекомендацій не є обов`язковим у розумінні вимог Закону.

Суд зазначає, що процедура розгляду клопотань щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою регламентується у першу чергу Земельним кодексом України та здійснюється згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування України», які не встановлюють обов`язку ради попередньо розглядати проект рішення щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою на постійній комісії. У зв`язку з наведеним, до спірних правовідносин належить застосовувати саме вказані закони, як акти вищої юридичної сили.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до п.11 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 13 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням Одеської міської ради № 1-VII від 11.11.2015 затверджено Регламент Одеської міської ради VII скликання.

Згідно з ст. 26 Регламенту рішення ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування картками за допомогою електронної системи підрахунку голосів. Відкрите поіменне голосування за допомогою електронної системи підрахунку голосів дозволяє здійснювати фіксацію (в тому числі друкування) персональних результатів голосування кожного депутата.

При використанні електронної системи підрахунку голосів роботу цієї системи забезпечує адміністративно-господарський департамент Одеської міської ради.

Результати поіменного голосування оприлюднюються на офіційному сайті міської ради www.omr.gov.ua не пізніше 10-ти денного строку.

При голосуванні кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї або утримується при голосуванні. Депутат особисто здійснює своє право на голосування. Депутат, відсутній під час голосування, не має права подати свій голос пізніше.

У разі, якщо зареєстрований на пленарному засіданні депутат покидає засідання, він не має права брати участь в голосуванні, передавати свій голос.

Відкрите поіменне голосування проводиться за допомогою електронної системи голосування або у разі відсутності такої технічної можливості – підняттям картки для голосування, що видається при реєстрації депутата.

Відкрите поіменне голосування проводиться за списком депутатів, що зареєструвалися.

Відкрите голосування з процедурного питання може бути проведено без підрахунку голосів "проти" і "утримався", за явною більшістю від присутніх депутатів, якщо від депутатів не надійшло заперечень.

Рішення по порядку розгляду питань і по інших процедурних питаннях приймаються більшістю голосів від кількості присутніх депутатів.

Результати відкритого поіменного голосування, проведеного за допомогою електронної системи голосування, відображаються на інформаційному табло електронної системи у залі засідань в загальному вигляді із зазначенням загальної кількості депутатів, присутніх в залі, числа депутатів, які взяли участь у голосуванні, числа депутатів, які подали свій голос за прийняття рішення, проти прийняття рішення і тих, хто утримався.

Як встановлено судом, до порядку денного сесії міської ради було внесено на розгляд питання по заяві позивачки, яке було поставлено на голосування депутатами та за результатами голосування відповідне рішення не прийнято, так як більшість депутатів утримались від голосування.

В той же час, у частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Положення Регламенту ОМР визначають саме процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів рішень, але його приписи не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта розпорядження землями від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16.

Таким чином, вирішуючи питання про правомірність результаті розгляду Одеською міською радою клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, що полягає у пасивній поведінці депутатів під час голосування, що має наслідком не прийняття жодного рішення.

За своєю правовою природою бездіяльність – це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи. В даному випадку від голосування по проекту № 6.1.1 утрималося 44 депутати міської ради, що характеризує вказану форму повідки як свідому та вольову, направлену на не досягнення жодного з визначених законодавством результату.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

Відповідач в межах даної справи протиправно не прийняв жодного з визначених законодавством рішень на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, а тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання та прийняти відповідне рішення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Предметом даної адміністративної справи є результат розгляду клопотання позивачки, який полягає у неприйнятті жодного з визначених законодавством рішень та складається із констатації суб`єктом владних повноважень того, що рішення за клопотанням позивачки «не прийнято», проте зазначена обставина не перешкоджає їй замовити проект без отримання такого дозволу.

Відповідач посилається на те, що наявність проекту рішення не свідчить, що за результати його розгляду на пленарному засіданні ради в обов`язковому порядку має бути прийняте позитивне рішення. Крім того, міська рада наголошує на тому, що ні суд, ні будь-який інший орган не може зобов`язати такий колегіальний орган, як депутатський орган міської ради, вчинити конкретні дії чи прийняти певне рішення з посиланням на дискреційність їх повноважень.

У цілому, суть правової позиції представника відповідача, який заперечує проти адміністративного позову, зводиться до того, що ненадання відповідного дозволу або вмотивованої відмови у його наданні не заважає позивачці замовити розроблення проекту землеустрою самостійно.

Суд враховує, що у справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Механізм застосування правових гарантій, встановлених на випадок бездіяльності відповідного органу, який має повноваження надавати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою, є однаковий. З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду у справі № 509/4156/15-а (постанова від 17.12.2018) є релевантними і можуть застосовуватися у справі, що розглядається.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що неприйняття одного з рішень у місячний строк, визначений статтею 123 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є протиправною бездіяльністю з боку Одеської міської ради.

Вирішуючи спір, суд враховує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Оскільки за клопотанням позивача ОМР не прийняла рішення, передбаченого нормами ЗК України, чим допустила протиправну бездіяльність, вимога позивача про зобов`язання відповідача щодо розгляду клопотання позивача повторно з прийняттям рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про надання такого дозволу або відмову у цьому – ґрунтуються на вимогах законодавством та підлягає задоволенню. При цьому суд звертає увагу, що порядок розгляду такого клопотання та вичерпний перелік підстав для відмови передбачено ст. 123 ЗК України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 5 600 грн в рахунку № 13 від 01.11.2019 до договору про надання правової допомоги № 011/08 від 10.06.2019 зазначено наступне: підготовка / складання позову – 2 600 грн; підготовка / складання відповіді на відзив – 2 000 грн; підготовка / складання заяви (клопотання) про вирішення питання щодо розподілу судових витрат – 250 грн.

Відповідач проти заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу заперечував, подавши відповідну заяву, згідно якої розмір витрат в сумі 5 600 грн є безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, яка є справою незначної складності та не потребувала з боку представника позивача додаткового моніторингу судової практики чи норм матеріального права, витрачання зусиль та часу.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи представників сторін, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову, який є позовом немайнового характеру, і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2 000 грн.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019 (вх. № 31-Ко-642/5) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_1 та 31 (вільна земельна ділянка) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в наданні дозволу.

Зобов`язати Одеську міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019 (вх. № 31-Ко-642/5) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): м. Одеса, Малиновський район, орієнтовно межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами: АДРЕСА_1 та 31 (вільна земельна ділянка) та прийняти відповідне рішення згідно ст. 123 Земельного кодексу України.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 000 грн (дві тисячі грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк