Рішення № 86130397, 28.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003723

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представника позивача Чупи І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.01.2019 №UA204000/2019/000129/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.01.2019 №UA204000/2019/00129.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним підприємством «Мотолайк» в інтересах декларанта ОСОБА_1 подано до Рівненської митниці ДФС митну декларацію №204010/2019/200850 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме легкового автомобіля, призначеного для перевезення людей, що був у використанні та має ознаки аварійного пошкодження марка: Jeep, модель: Patriot, номер кузова: 1 НОМЕР_1 , 2014 року випуску, робочий об`єм циліндрів двигуна: 2 360 куб. см, який придбано ОСОБА_1 в компанії із США «Baltic Auto Shipping» відповідно до інвойсу від 22.11.2018 №B-910892 за ціною 1 480 доларів США. Декларантом ОСОБА_1 у митній декларації визначено митну вартість автомобіля на рівні 1 980 доларів США, яка складається із вартості транспортного засобу 1 480 доларів США та витрат на транспортування автомобіля 500 доларів США. Під час здійснення митного оформлення позивачем подано усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують митну вартість товару. Натомість Рівненською митницею ДФС в порушення норм Митного кодексу України безпідставно прийнято оскаржуване рішення та неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості автомобіля, імпортованого позивачем.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації у Рівненської митниці ДФС виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. Тому у відповідності до вимог Митного кодексу України декларанту направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. У зв`язку із ненаданням декларантом запитуваних документів, Рівненська митниця ДФС 18.01.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) транспортного засобу за вказаною декларантом ціною, про що прийняла картку відмови №UA204000/2019/00129 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000129/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6 225 євро. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою від 23.07.2019 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 07.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Відповідачем через канцелярію суду 21.08.2019 (вх.№30049) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем через канцелярію суду подано 06.09.2019 (вх.№32062) відповідь на відзив, 21.10.2019 (вх.№38189) та 28.11.2019 (вх.№44825) письмові пояснення.

Ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 22.11.2018 придбала у нерезидента BALTIC AUTO SHIPPING (США) легковий автомобіль марки «Jeep Patriot» 2014 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2360 см куб.

Відповідно до інвойсу від 22.11.2018 №B-910892 автомобіль придбано за ціною 1 480 доларів США.

Приватним підприємством «Мотолайк» в інтересах ОСОБА_1 подано до Рівненської митниця ДФС митну декларацію від 10.01.2019 №204010/2019/200850 для здійснення митного оформлення транспортного засобу. Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість автомобіля за ціною договору - 1 980 доларів США, яка складається із вартості транспортного засобу (1 480 доларів США) та витрат на транспортування автомобіля (500 доларів США).

Для проведення митного оформлення транспортного засобу та на підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи: інвойс від 22.11.2018 №B-910892; довідку про витрати на транспортування автомобіля від 10.01.2019; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.12.2018; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .

З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості легкового автомобіля відповідачем направлено ОСОБА_1 електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

ОСОБА_1 листом від 17.01.2019 просила відповідача прийняти відповідно до статті 53 Митного кодексу України. Додаткові документи позивачем не подавалися.

Відповідачем 18.01.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000129/2, відповідно до якого митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 6 225 доларів США та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/000129.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2019 №UA204000/2019/000129/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/000129 містить відомості про те, що митна вартість автомобіля визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку із ненаданням документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Другий – п`ятий методи визначення митної вартості (статті 59 – 63 Митного кодексу України) не застосовані у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами чотири та п`ять (статті 62 та 63 Митного кодексу України).

Джерело інформації: витяг з електронного довідника https://www.nadaguides.com/Cars/2014/Jeep/Patriot-4-Cyl/Utility-4D-Sport-4WD/Values та згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2, валюта – долари США, вартість – 6 225.

Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені та Главою 4 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 21.01.2019 подано нову митну декларацію №UA204010/2019/201838, на підставі якої придбаний нею автомобіль випущений у вільний обіг відповідно до статті 55 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 18.03.2019 подано до Рівненської митниці ДФС звернення про розгляд додаткових документів та скасування прийнятого рішення від 18.01.2019.

Рівненською митницею ДФС за результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2019 №UA204000/2019/000129/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/000129 залишено без змін.

Вважаючи протиправними рішення відповідача від 18.01.2019 №UA204000/2019/000129/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/000129 позивач звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері визначення митної вартості товару при митному оформленні, регулюються Митним кодексом України (далі — МК України).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу;

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, пунктом 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як зазначалось вище, позивачем заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 1 980 доларів США, з яких вартість автомобіля - 1 480 доларів США та понесені позивачем витрати на транспортування транспортного засобу з Литви до України в розмірі 500 доларів США.

Позивач стверджує про достатність поданих для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля в розмірі 1 980 доларів США документів, долучених до митної декларації.

Вказує, що такими документами є інвойс від 22.11.2018 №B-910892, в якому вказана ціна транспортного засобу марки Jeep, модель Patriot, номер кузова НОМЕР_2 , 2014 року випуску - 1 480 доларів США і складена ОСОБА_1 довідка від 10.01.2019 за власним підписом про вартість транспортування автомобіля з Литви в Україну - 500 доларів США.

З інвойсу від 22.11.2018 №B-910892 видно, що поставка автомобіля з США відбувалася на умовах CFR Klaipede Lithuania, що передбачає включення вартості товару та його фрахту. Однак у інвойсі відсутні відокремлені складові фрахту.

На думку відповідача, поставка автомобіля на умовах CFR передбачає віднесення витрат на транспортування автомобіля на продавця. Тому подання ОСОБА_1 довідки від 10.01.2019 про понесені нею транспортні витрати у розмірі 500 доларів США суперечить вказаним умовам.

Судом встановлено, що задекларовані позивачем витрати у розмірі 500 доларів США стосуються транспортування транспортного засобу не з США до Литви, а з порту Клайпеди в державі Литва до держави Україна.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Оцінюючи довідку від 10.01.2019 за підписом ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про невідповідність такої довідки вимогам транспортних (перевізних) документів, передбачених пунктом 6 частини другої статті 53 МК України.

Зазначена у довідці сума транспортних витрат (500 доларів США) не підтверджена жодними документами, що позбавило митний орган перевірити правильність визначення задекларованої митної вартості автомобіля.

Вказане свідчить про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Неподання ОСОБА_1 на вимогу митного органу інших документів призвели до прийняття оскаржуваного рішення.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на висновок №6916 експертного товарознавчого дослідження, складений 12.12.2019 судовим експертом по заяві ОСОБА_1 , та не дається оцінка такому по причині відсутності цього висновку при поданні до Рівненської митниця ДФС митної декларації від 10.01.2019 №204010/2019/200850 для здійснення митного оформлення транспортного засобу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішеннь виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що такі рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Враховуючи наведене та те, що позивачем не доведено вірність складової митної вартості, а саме нарахування до ціни вартості автомобіля коштів на транспортування транспортних засобів у розмірі 500 доларів США, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.

Суддя О.П. Хома