Рішення № 86130215, 04.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6338/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про скасування рішення, визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу, викладене в листах Відповідача від 28.05.2019 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати в подальшому ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.05.2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, проживаючи за кордоном, через свого представника звернувся до відповідача з особистою відповідною заявою про призначення пенсії, додавши всі необхідні для призначення пенсії документи.

Позивач зазначає, що відповідач 28.05.2019 року відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що позивачем не була дотримана вимога особистого звернення про призначення пенсії, а представники позивача не мають законних повноважень подати до УПФУ його особисту заяву про призначення пенсії, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням Відповідача, що документ, що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, що позивачем не надано належним чином завірені копії документів.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 04.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування підстав ля відмови в задоволенні позову відповідач зазначає. що 10.05.2019 року на адресу Пенсійного фонду України надійшло звернення ОСОБА_2 щодо передачі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії уповноваженому управлінню для розгляду по суті.

Пенсійним фондом України розглянуто отримане звернення та відповіддю від 16.05.2019 повідомлено ОСОБА_2 що управлінням, визначеним для розгляду заяви Позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Також в даній відповіді зазначено що отримані поштою документи направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Головне управління Пенсійного фонду України у своїй відповіді ОСОБА_3 від 27.05.2019 за вих. № 1123/Ж-11, повідомило про направлення для розгляду звернення та заяви Позивача про призначення пенсії з копіями документів до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Окрім того, 27.05.2019 за вх. № 192/Ж-5 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від представника позивача Яцкевич О.О. надійшло звернення з заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019. В свою чергу представником знову було порушено порядок звернення щодо призначення пенсії, оскільки відповідно до Порядку № 22-1 представник позивача Яцкевич О.О. повинна була надати безпосередньо документи не до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України.

Оскільки Позивач до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживав за адресою: АДРЕСА_3 , Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 27.05.2019 звернення ОСОБА_2 від 02.05.2019 та заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії з копіями документів направило на адресу Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

28.05.2019 року Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі у порядку Закону України „Про звернення громадян”, було розглянуто заяви представників позивача Меламеда В ОСОБА_4 та Яцкевич О.О., та за вих. № 192/04-5, № 194/04-6 надані обґрунтовані та вмотивовані відповіді на звернення з зазначенням, що ними під час подання вказаних заяв було не дотримано порядок їх подання та не надано необхідних документів для призначення пенсій які передбачені Порядком № 22-1, а саме:

п. 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючими особами подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації);

п. 1.7 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії поштою не пересилається;

п. 2.22 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) у тому числі органів місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі листами-відповідями на звернення від 28.05.2019 за вих. № 192/04-5, № 194/04-6. були надані роз`яснення стосовно порядку та умов звернення до відповідного органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації) з заявою встановленого зразка про призначення пенсії та перелік необхідних документів які необхідно додати.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що позовна вимога позивача, щодо визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу є безпідставною та необґрунтованою, оскільки лист-відповідь на звернення не є актом індивідуальної дії

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон РU НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 22.03.2018 року.

10.05.2019 року на адресу Пенсійного фонду України надійшло звернення ОСОБА_2 (разом з заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії та документами для призначення пенсії, засвідченими, нотаріально посвідченими та апостильованими) щодо визначення уповноваженого територіального органу, що має розглядати заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 по суті та направити її за належністю.

Пенсійним фондом України розглянуто отримане звернення та відповіддю від 16.05.2019 повідомлено ОСОБА_2 що управлінням, визначеним для розгляду заяви Позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Також в даній відповіді зазначено що отримані документи направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Крім цього, 27.05.2019 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від представника позивача Яцкевич О.О. надійшло звернення з заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 27.05.2019 звернення ОСОБА_2 від 02.05.2019 та заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії з копіями документів направило на адресу Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

28.05.2019 року Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі було розглянуто заяви представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та за вих. № 192/04-5, № 194/04-6 надані відповіді в яких процитовано окремі положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме зазначено:

п. 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючими особами подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації);

п. 1.7 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії поштою не пересилається;

п. 2.22 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) у тому числі органів місцевого самоврядування.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно п.2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п.2.2 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність особистого подання позивачем заяви про призначення пенсії, оскільки пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Крім того, відповідно до ст.5 Закону України “Про громадянство України” документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Як вбачається з заяви про призначення/перерахунок пенсії позивача, він звернувся на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон РU НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 22.03.2018 року, згідно з яким позивач є громадянином України.

Таким чином, позивач, у розумінні Закону України “Про громадянство України”, є громадянином України, що підтверджується документом, визначеним у ст.5 цього Закону.

При цьому позивачем було надано всі необхідні документи для призначення пенсії, передбачені п. 2.1. Порядку №22-1.

Стосовно місця реєстрації позивача суд зазначає, що частиною 2 ст.2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зазначені положення ч.2 ст.2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” відповідають принципу верховенства права, яким відповідно до ст.6 КАС України керується суд при вирішенні справи.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 6 КАС України і ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачу неправомірно відмовлено у розгляді його заяви про призначення пенсії, оскільки відповідачем не проводився аналіз наданих представником позивача документів щодо стажу роботи позивача, відповідності критеріям для набуття права на пенсію, не визначався розмір пенсії позивача, тобто по суті заява ОСОБА_1 не була розглянута.

З огляду на зазначене, враховуючи, що по суті заява позивача не розглядалась, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу, викладене в листах Відповідача від 28.05.2019 року належить до часткового задоволення шляхом визнання протиправними відмов Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області у розгляді заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії, викладених в листах від 28.05.2019 року № 192/04-5 та № 194/04-6.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати вимоги ч.4 ст.245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати в подальшому ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.05.2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів – не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу. Саме тому, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про скасування рішення, визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області у розгляді заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії, викладені в листах від 28.05.2019 року № 192/04-5 та № 194/04-6

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.