Ухвала суду № 86130160, 05.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"05" грудня 2019 р. Справа № 813/3608/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання - Ткачука І.М.,

представника позивача - Шнир О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом Підприємства "Науково-творча майстерня "Архітрав" Прикарпатського центру української академії архітектури до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, директора департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області Желиха Романа Степановича, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Хар Марти Іванівни, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Максима Андрія Михайловича, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Ліщинського Володимира Богдановича про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Підприємства "Науково-творча майстерня "Архітрав" Прикарпатського центру української академії архітектури до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, директора департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області Желиха Романа Степановича, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Хар Марти Іванівни, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Максима Андрія Михайловича, Головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Ліщинського Володимира Богдановича про визнання неправомірними дій щодо видання припису №07/05-щ/2 від 22.05.2015 за результатами позапланової перевірки, оформленої актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №07/05-щ/2 від 22.05.2015 та накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності згідно Постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1ш/13пз/1013-6/3425-15 від 20.07.2015; визнання протиправним та скасування Припису № 07/05ш/2 від 22.05.2015 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1ш/13пз/1013-6/3425-15 від 20.07.2015.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідачів щодо винесення оскаржуваних Припису та Постанови.

Представник позивача стосовно закриття провадження у справі в зазначені частині не заперечив.

Відповідачі належним чином повідомлені про судовий розгляд, однак вони та їхні представники в судове засідання не з`явились.

Судом встановлено, що крім Припису за №07/05-щ/2 від 22.05.2015 та Постанови №1ш/13пз/1013-6/3425-15 від 20.07.2015, позивач оскаржує дії головних державних інспекторів інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Хар Марти Іванівни, Максим Андрія Михайловича та Ліщинського Володимира Богдановича щодо винесення оскаржуваного Припису № 07/05-щ/2 від 22.05.2015 та Постанови №1ш/13пз/1013-6/3425-15 від 20.07.2015.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року).

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).

Отже, суд констатує, що у спірних правовідносинах дії посадових осіб щодо видання припису та постанови не мають самостійного правового значення без відповідного рішення (припису, постанови) відповідача, а тому їх оскарження не призводить до правового результату, а отже не може захистити порушені права та інтереси позивача.

При цьому, розглядаючи ці вимоги суд не може реалізувати завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наданого в справі №820/583/16 (К/9901/7053/18), провадження 11-247апп18 поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідачів щодо винесення оскаржуваних Припису та Постанови, слід закрити, як таке, що не підлягає оскарженню в суді.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання неправомірними дій директора департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області Желиха Романа Степановича, головних державних інспекторів інспекційного відділу у місті Львові Державної архітектурно-будівельної інспекції України Хар Марти Іванівни, Максим Андрія Михайловича та Ліщинського Володимира Богдановича щодо винесення припису №07/05-щ/2 від 22.05.2015 за результатами позапланової перевірки, оформленої актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №07/05-щ/2 від 22.05.2015 та накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності згідно Постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1ш/13пз/1013-6/3425-15 від 20.07.2015 - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя Грицюк П.П.