Рішення № 86129277, 26.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 160/9267/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного ГУ ПФУ управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи з 30.05.1995 року по 01.11.1995 року в шахті “Комсомолець Донбасу”; з 03.11.1995 року по 07.03.1996 року в “Жовтеньвугілля”; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП “6 Гірничо - рятувальний загін” до загального та пільгового стажу роботи протиправною;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській зарахувати до загального та пільгового стажу період роботи 30.05.1995 року по 01.11.1995 року в шахті “Комсомолець Донбасу”; з 03.11.1995 року по 07.03.1996 року в “Жовтеньвугілля”; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП “6 Гірничо - рятувальний загін”, та зробити відповідний перерахунок пенсії з 13.05.2019 року, дорахувати та виплатити недоплачену суму пенсії.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що при обчисленні пільгового стажу роботи, пенсійним органом не було враховано період роботи (пільговий стаж) позивача з 30.05.1995 по 01.11.1995 в шахті «Комсомолець Донбасу»; з 03.11.1995 по 07.03.1996 року в «Жовтеньвугілля»; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП «6 Гірничо-рятувальний загін». Позивачем були надані довідки, видані організаціями, які розташовані на тимчасово окупованій території та відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування інформації по підприємству ДП «6 Гірничо-рятувальний загін» за період з 01.01.1999 року по 08.04.2001 рік, а також відсутність будь-якої підтверджуючої довідки з підприємства «Жовтеньвугілля», отримати яку на разі є неможливим через проведення на території де розташоване підприємство операції об`єднаних сил. 07.08.2019 року, позивач звернувся з заявою на перерахунок його пільгового стажу з врахуванням вищезазначених довідок з підприємств, що знаходяться на тимчасово окупованій території, та запису в трудової книжці за період роботи з 03.11.1995 по 07.03.1996 року в «Жовтеньвугілля» до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Листом № 5899/А-09 від 16.08.2019 року позивачу фактично відмовили у перерахуванні стажу роботи та роз`яснили що довідки, видані організаціями, розташованими на тимчасово окупованій території до уваги при призначені пенсії не приймаються. Вказані підстави й слугували підставою звернення позивача до суду із позовною заявою.

17.10.2019 від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 в спірний період працював повний робочий день в м. Донецьк. Так, на шахті «Комсомолець Донбасу» з 30.05.1995 по 01.11.1995 - гірничим майстром підземним. В Шахтобудівному управлінні «Жовтеньвугілля» з 03.11.1995 по 07.03.1996 - гірничим майстром підземним. В ДП «6 Гірничо-рятувальний загін» з 11.03.1996 по 08.04.2001 на посаді командира взводу, помічником командира загону. В трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, про те що позивач безпосередньо був зайнятий повний робочий день на робота к передбачених Списками (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи); відсутні записи про підтвердження пільгового періоду роботи за результатами атестації робочих місць. У такому випадку підтвердження трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 відповідно до якого при відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що застосовуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана зазначена довідка. Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Отже, здійснити перевірку підстав видачі пільгових довідок (№08/34 від 27.03.2019 та №03-2249 від 15.05.2019) за період роботи позивача в шахті «Комсомолець Донбасу» з 30.05.1995 по 01.11.1995 та в ДП «6 Гірничо рятувальний загін» з 11.03.1996 по 08.04.2001 в межах повноважень визначених ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не можливо. За таких обставин, для зарахування періодів роботи з 30.05.1995 по 01.11.1995, з 03.11.1995 по 07.03.1996 та з 11.03.1996 по 08.04.2001 до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 немає підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Загальний стаж складає 32 роки 02 місяці 07 днів, у тому числі пільговий стаж по Списку №1 – 15 років 00 місяців 00 днів.

З матеріалів справи убачається, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 в спірний період працював повний робочий день в м. Донецьк. Так, на шахті «Комсомолець Донбасу» з 30.05.1995 по 01.11.1995 - гірничим майстром підземним. В Шахтобудівному управлінні «Жовтеньвугілля» з 03.11.1995 по 07.03.1996 - гірничим майстром підземним. В ДП «6 Гірничо-рятувальний загін» з 11.03.1996 по 08.04.2001 на посаді командира взводу, помічником командира загону.

07.08.2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив пенсійний орган розглянути заяву щодо врахування стажу та скасувати рішення управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 від 26.06.2019 року за №209/0310-26/6 щодо неврахування до пільгового стажу періодів роботи з 30.05.1995 по 01.11.1995, з 03.11.1995 по 07.03.1996 та з 11.03.1996 по 08.04.2001.

Однак, листом від 16.08.2019 року за №5899/А-09 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у врахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 30.05.1995 по 01.11.1995 в шахті «Комсомолець Донбасу»; 03.11.1995 по 07.03.1996 в «Жовтеньвугілля»; 11.03.1996 по 08.04.2001 в ДП «№6 Гірничо-рятувальний загін», так як в трудовій книжці не зазначені умови передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, для підтвердження стажу за спеціальністю приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій встановленої форми. Також відповідач зазначив, що інформація в реєстрі застрахованих осіб з 01.01.1999 по 08.04.2001 по підприємству ДП «№6Гірничо-рятувальний загін» відсутня. Довідки, видані організаціями, розташованими на тимчасово окупованій території до уваги при призначенні пенсії не приймаються.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 114 Закону України № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Аналогічні норми містяться у п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон України № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі та раніше за текстом Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (п.23 Порядку № 637).

Згідно п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 5В (далі Інструкція), у графі З розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З трудової книжки позивача вбачається, що останній працював, зокрема, на шахті імені О. Ф. Засядька підземним гірничим робітником з 30.05.1995 року по 01.11.1995 року в шахті «Комсомолець Донбасу» гірничим майстром підземним; з 03.11.1995 року по 07.03.1996 року в «Жовтеньвугілля» гірничим майстром підземним; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП «6 Гірничо-рятувальний загін» на посаді командира взводу, помічником командира загону.

Таким чином, робота, пов`язана з шкідливими умовами праці позивача охоплювала період, коли були чинні Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем на підтвердження трудового стажу надано, зокрема, довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії - довідка від 27.03.2019 за №08/34 (період роботи з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року), довідка від 15.05.2019 за №03-2249 (період роботи з 30.05.1995 по 01.11.1995, з 03.11.1995 по 07.03.1996 та з 11.03.1996 по 08.04.2001) проведена атестація робочих місць.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» від 15ю04ю2014 року № 1207-VII (далі Закон України № 1207), тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України № 1207, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України № 1207 передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території (ст. 18 Закону України № 1207).

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України № 1207.

Згідно із ч. 1 3 ст. 9 Закону України № 1207, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). А саме: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Те, що ГУ ПФУ через проведення АТО позбавлене можливості провести перевірку відповідності запису довідки первинним документам, не повинно покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка містить усі необхідні відомості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 року у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 року у справі №360/1628/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, періоди та характер роботи позивача, зазначені у довідках кореспондується із записами в трудовій книжці позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачу.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, про обґрунтованість та правомірність доводів, викладених позивачем в позовній заяві, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією MP_AB210495PLA_9844059 від 19.09.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 30.05.1995 року по 01.11.1995 року в шахті “Комсомолець Донбасу”; з 03.11.1995 року по 07.03.1996 року в “Жовтеньвугілля”; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП “6 Гірничо - рятувальний загін” до загального та пільгового стажу роботи протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи 30.05.1995 року по 01.11.1995 року в шахті “Комсомолець Донбасу”; з 03.11.1995 року по 07.03.1996 року в “Жовтеньвугілля”; з 11.03.1996 року по 08.04.2001 року в ДП “6 Гірничо - рятувальний загін”, та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 13.05.2019 року, дорахувати та виплатити недоплачену суму пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплачені згідно квитанції № MP_AB210495PLA_9844059 від 19.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник