Рішення № 86129201, 05.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2983/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 22 квітня 2019 року №UA205110/2019/000432/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 18.04.2019 року Гонтар ОСОБА_2 на підставі нотаріально завіреної довіреності здійснив від його імені та в його інтересах митне оформлення в режимі імпорту товару - легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель - V250, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 51500,00 євро.

З метою митного оформлення даного автомобіля декларантом позивача було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205100/2019/007190 від 18.04.2019 року, в якій було визначено митну вартість даного товару за першим методом, тобто за ціною контракту в сумі 51500,00 євро. Проте митниця не погодилася із вищенаведеною митною вартістю та прийняла рішення від 22 квітня 2019 року №UA205110/2019/000432/2 про коригування митної вартості товарів, в якому визначила митну вартість товару у сумі 64200,00 євро. В результаті цього декларантом подано 24.04.2019 року нову митну декларацію №UA205100/2019/007437, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг із сплатою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України (далі – МК України).

Позивач вважає рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, зазначив, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, що на думку відповідача слугувало підставою для звернення із вимогою до декларанта про надання додаткових підтверджуючих документів, а саме: договорів (угод, контрактів) із третіми особами, які пов`язані з поставкою товару; банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за товар, якщо рахунок сплачено; транспортних (перевізних) та страхових документів; копії митної декларації країни відправлення; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Дані висновки відповідача позивач вважає безпідставними, оскільки при здійсненні митного оформлення товару надано усі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, з яких однозначно вбачається, що ним придбано згаданий автомобіль за ціною 51500,00 євро.

Щодо посилання Волинської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості як на підставу у прийнятті оскаржуваного рішення на цінову інформацію ЄАІС ДФС, як на джерело інформації, що використовувалась відповідачем для визначення митної вартості товару, позивач зазначає, що при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач спирався не на документи, подані до митного оформлення, а на вже наявну у цій базі цінову інформацію. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого автомобіля від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та метод її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

На підставі наведеного просить рішення про коригування митної вартості товарів від 22 квітня 2019 року №UA205110/2019/000432/2 визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позов від 22.10.2019 року вих. №1903/03-70-10/14 (а.с.48-56) представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Вказує на те, що під час опрацювання поданих разом з митною декларацією №UA205100/2019/007190 від 18.04.2019 року документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику встановлено, що “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN- кодами: WDF44781513570097, валюта - EUR, вартість - 64200,00 євро”.

За опрацюванням документів встановлено, що в технічному паспорті №FC814053 від 19.03.2019 року зазначена третя особа власник транспортного засобу - LANDRATSAMT KELHEIM, а в рахунку-фактурі №20122227 від 18.02.2019 вказаний - MH-VIP-DESIGN GMBH.

Декларантом митну вартість т/з згідно гр.43 МД заявлено за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 1 553 220,89 грн., що дорівнює 51500 євро. При цьому, фактурна вартість даного транспортного засобу згідно рахунка-фактури від 18.02.2019 року також дорівнює 51500 євро.

Представник відповідача вважає, що вказане свідчить про те, що при визначенні числового значення заявленої митної вартості товару декларантом не було додано жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України, зокрема, витрат на транспортування та страхування.

Доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявленні такої митної вартості за першим методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено ч.10 ст.58 МК України.

Окрім того, поданий звіт про оцінку транспортного засобу містить інформацію щодо вартості авто на рівні 49700 євро, хоча, при цьому, жодних підтверджуючих документів до звіту надано не було.

З огляду на вказане, а також із врахування згенерованих АСАУР ризиків, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару

Однак декларантом не було надано жодних витребуваних митницею документів, про що повідомлено відповідача листом від 18.04.2019 року. При цьому, декларант просив вирішити питання щодо прийняття рішення про коригування митної вартості без врахування строку, передбаченого ч.3 ст.53 МК України.

Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000432/2 від 22.04.2019 року, яким митну вартість визначено на рівні 64200 євро.

Крім того, представник відповідача вважає, що до предмету доказування у вказаній справі входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.

Вказує на ту обставину, що строк дії гарантійних зобов`язань для позивача згідно графи 48 МД №UA205100/2019/007437 “Відстрочення платежів” визначено по 22.07.2019 року, проте протягом вказаного строку позивач до митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не звертався, рішення про коригування митної вартості не оскаржував, що свідчить про те, що він погодився з митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом. Позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подав лише 03.10.2019 року, тобто поза межами строку дії гарантійних зобов`язань, в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої ним митної вартості товару. При цьому, вказана фінансова гарантія реалізована до державного бюджету ще 22.07.2019 року.

Вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на вищевикладене представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача разом з відзивом подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 29.10.2019 року суд відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.57-58).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2019 року декларантом ОСОБА_3 . в інтересах ОСОБА_1 подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію №UA205100/2019/007190 (а.с.65-66) з метою декларування товару “Легковий автомобіль марки - MERCEDES-BENZ, моделі - V250, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна – невизначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2143 смЗ, потужність - 140 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019…”. Декларантом в графі 42 митної декларації вказано ціну товару в сумі 51500,00 євро та зазначено в графі 12 митну вартість в сумі 1553220,89 грн., що еквівалентно 51500,00 євро за курсом валют станом на 18.04.2019 року (вартість 1 євро - 30,15962900 грн.). Митну вартість визначено за першим основним методом (за ціною контракту) (графа 43 МД).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: інвойс № 20122227 від 18.02.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/23859 від 09.04.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.03.2019 року №FC814053; звіт про оцінку транспортного засобу №1033/19 від 17.04.2019 року; витяг з каталогу SUPERSCHWAKE 04/2019 від 17.04.2019 року; довіреність ННТ491745 від 04.04.2019 року; фото від 17.04.2019; платіжне доручення ПН782869 від 04.04.2019 року; платіжне доручення ПН3430 від 04.04.2019 року; платіжне доручення 0.01316317514.1 від 04.04.2019 року; паспорт ER648008; паспорт АС283094; паспорт 000430703 (а.с.20-38, 67-74).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA205100/2019/007190 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ризик, а саме: контроль правильності визначення митної вартості товарів. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN- кодами: WDF44781513570097, валюта - EUR, вартість - 64200,00 Євро”.

Зважаючи на це, декларанту було направлено повідомлення, в якому запропоновано в десятиденний термін надати наступні документи: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір з третіми особами, зазначеними в графі С технічного паспорта № НОМЕР_2 ; рахунки про здійснення платежів третім особам чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; митну декларацію країни відправлення в режимі експорт; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення.

Декларант не надав документально підтверджених транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення та страхові документи. Листом б/н від 18.04.2019 року повідомив про неможливість надання додаткових документів.

22.04.2019 року відповідач прийняв рішення №UА205110/2019/000432/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.14-15, 61-62). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантам заявлено митну вартість на рівні 51500 євро. Також встановлено, що в технічному паспорті №FC814053 від 19.03.2019 року зазначена третя особа володіння транспортного засобу - LANDRATSAMT KELHEIM, в рахунку-фактурі №20122227 від 18.02.2019 вказаний - MH-VIP-DESIGN GMBH. Згідно даної фактури вартість становить 51500 євро. Згідно ст. 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В обґрунтування рішення відповідач вказав, що згідно ст.54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: WDF44781513570097, валюта - EUR, вартість - 64200,00”. Декларант не надав документально підтверджених транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення та страхові документи, надіслав лист б/н від 18.04.2019 року щодо неможливості надання додаткових документів. В наданому звіті про оцінку транспортного засобу №1033/19 від 17.04.2019 року міститься інформація про вартість транспортного засобу - 49700 євро, при цьому жодних підтверджуючих документів не надано, вказаний числовий розрахунок з використання даних електронного каталогу SCHWACKE відсутній.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару 1 відповідачем визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 року “Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку”, та спрацюванням системи ризиків АСАУР “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: WDF44781513570097, валюта - EUR, вартість - 64200,00” митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень Митної вартості становить 64200 євро. Декларанта повідомлено про те, що він має право на звернення до митного органу з проханням відпустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України, а також про право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205110/2019/00432 (а.с.12-13). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визнання митної вартості від 22.04.2019 року №UA205110/2019/000432/2.

З метою випуску товару у вільний обіг декларантом було подано нову МД від 24.04.2019 року №UA205100/2019/007437 (а.с.18-19, 48), у якій митну вартість визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості та вказано у графі 48 МД “Відстрочення платежів” строк дії гарантійних зобов`язань по 22.07.2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування складових митної вартості декларант надав: інвойс №20122227 від 18.02.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/23859 від 09.04.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.03.2019 року №FC814053; звіт про оцінку транспортного засобу №1033/19 від 17.04.2019 року; витяг з каталогу SUPERSCHWAKE 04/2019 від 17.04.2019 року; довіреність ННТ491745 від 04.04.2019 року; фото від 17.04.2019; платіжне доручення ПН782869 від 04.04.2019 року; платіжне доручення ПН3430 від 04.04.2019 року; платіжне доручення 0.01316317514.1 від 04.04.2019 року; паспорт ER648008; паспорт АС283094; паспорт 000430703 (а.с.20-38, 67-74).

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару “Легковий автомобіль марки - MERCEDES-BENZ, моделі - V250, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 …”. у розмірі 51500 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів наявності усіх документів, що підтверджують заявлену митну вартість, яка становить 51500 євро та є ідентичною вартості автомобіля згідно інвойсу №20122227 від 18.02.2019 року. Крім того, вказав на наявні розбіжності в поданих документах, оскільки в технічному паспорті №FC814053 від 19.03.2019 року зазначена третя особа володіння транспортного засобу - LANDRATSAMT KELHEIM, а в рахунку-фактурі №20122227 від 18.02.2019 вказаний - MH-VIP-DESIGN GMBH.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач серед іншого посилається на те, що позивач повинен довести витрати на страхування та транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, а також, що декларантом не подано жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, незважаючи на обов`язковість подання такого документа. Відтак, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 64200,00 євро.

Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем товару є фірма MH-VIP-DESIGN GMBH. Щодо зазначення в технічному паспорті №FC814053 від 19.03.2019 року третьої особи володіння транспортним засобом - LANDRATSAMT KELHEIM, то суд вказує на те, що зазначене не є розбіжностями у поданих документах, оскільки у даному технічному паспорті власником вказано фірму MH-VIP-DESIGN GMBH, у якої позивач придбав транспортний засіб. Крім того, визначення власника товару не впливає на його митну вартість, до того ж продавець товару не позбавлений права здійснювати продаж товару за дорученням його власника.

З наведених підстав суд не вбачає підстав у митного органу для витребування у позивача договору з третіми особами, зазначеними в графі С технічного паспорта № НОМЕР_2 , рахунків про здійснення платежів третім особам чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, оскільки транспортний засіб був придбаний саме у фірми MH-VIP-DESIGN GMBH.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного автомобіля в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, зазначеного у інвойсі №20122227 від 18.02.2019 року, не вступав, страхування автомобіля не здійснював, договорів щодо транспортування товару з третіми особами не укладав. При цьому, Митний кодекс України не визначає види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Крім того, позивачем надано митниці звіт №1033/19 про оцінку транспортного засобу від 17.04.2019 року, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності згідно сертифіката №285/18 приватним підприємцем ОСОБА_4 , відповідно до якого ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ, модель - V250, 2019 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , що ввозився на митну територію України на дату оцінки складає 49700,00 євро (а.с.34-37), та підтверджується відповідним розрахунком у звіті та витягом з каталогу SCHWACKE від 17.04.2019 року (а.с.26-29). Відтак, оціночна вартість автомобіля є нижчою за заявлену декларантом митну вартість у митній декларації.

Отже, на думку суду, позивачем надано митному органу усі документи, що підтверджують числові значення задекларованої митної вартості, які не містять розбіжностей. При цьому, митним законодавством не передбачено заборон у декларуванні митної вартості на рівні ціни товару за відсутності понесених витрат на інші складові такої вартості.

Щодо визначення відповідачем в оскаржуваному рішення митної вартості на рівні 64200,00 євро, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2019 року №UA205110/2019/000432/2, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: WDF44781513570097, валюта - EUR, вартість - 64200,00”.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. При цьому, обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Суд також зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Вищенаведене не дає підстав вважати таке рішення відповідача обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 64200,00 євро внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 22.04.2019 року №UA205110/2019/000432/2, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подав лише 03.10.2019 року, тобто поза межами строку дії гарантійних зобов`язань (до 22.07.2019 року), в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої митної вартості товару.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин третьої і четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина перша статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом “б” пунктом 5 частини другої статті 55 МК України.

Відтак, у спірних правовідносинах законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З наведеного суд дійшов висновку, що правовідносин, які виникають із приписів частини сьомої статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу частина перша статті 29 і підпункт “б” пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) залежно від того, закінчився строк дії гарантійних зобов`язань чи ні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп по справі №1-25/2010, відповідно до якого: “одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки”.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 64200,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом в оскаржуваному рішенні. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22 квітня 2019 року №UA205110/2019/000432/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1220,00 грн., що підтверджуються квитанцією від 27 вересня 2019 року №1965 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) від 22 квітня 2019 року №UA205110/2019/000432/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 5115 30.03.2017 року) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) судовий збір у сумі 1220,00 грн. (одна тисяча двісті двадцять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук