Ухвала суду № 86129133, 05.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

05 грудня 2019 р. Справа № 120/2054/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

представника позивача: Чоловського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку особливого провадження матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря"

до: Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання постанови державного виконавця протиправною та скасування

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2019 року позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбедєвича В.В. від 11.06.2019 ВП № 58981061 про накладення штрафу на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" у розмірі 10200 грн у зв`язку з повторним невиконанням рішення суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду Господарським судом Вінницької області за правилами господарського судочинства.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року адміністративну справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами визначеними ст. 287 КАС України. Судове засідання призначено на 05 грудня 2019 року.

05 грудня 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача за вх. № 56572/19 про самовідвід судді. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що після направлення справи до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи, визначено головуючого суддю у справі Мультян Марину Бондівну, яка брала участь у вирішенні адміністративної справи № 120/2054/19-а. Разом із тим, у відповідності статті 36 КАС України суддя не може брати участі у розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України.

На підставі вище зазначеного вважає, що суддя Мультян Марина Бондівна зобов`язана заявити самовідвід.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що повністю довіряє суду і не впевнений що є підстави для відводу чи самовідводу суду, однак звертає увагу на обставини справи, та, аби у іншої сторони (відповідача), не було формальних підстав для скасування в майбутньому законного рішення, тому пропонує суду вирішити питання про самовідвід.

Представник відповідача у судове засідання не завився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись статтею 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутності представника відповідача.

Оцінюючи подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні та необхідності зупинення провадження у справі, виходячи з наступних міркувань.

В силу положень частин 1, 2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Тобто обов`язок заявити самовідвід належить виключно відповідному судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу, разом із тим учасники справи мають право заявити відвід судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу з підстав, зазначених у статтях 36-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, представником позивача було подано заяву про самовідвід та запропоновано суду вирішити питання самовідводу, що суперечить вимога КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Керуючись частиною 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Підставою для задоволення заяви про самовідвід судді, представником позивача зазначено порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. З цього приводу суд зазначає наступне.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року адміністративну справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 37 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, скасування за результатами апеляційного/касаційного перегляду ухвали судді першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі не перешкоджає продовженню розгляду справи тим самим суддею. Більше того, процесуальним законом не передбачено проведення автоматизованого розподілу справи між суддями відповідного суду у випадку скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Тобто сам законодавець визначив, що після скасування такої ухвали розгляд справи продовжує той самий склад суду.

Тому факт скасування ухвали судді про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, незалежно від підстав скасування, не може свідчити про підстави для відводу (самовідводу) судді та сам по собі не є тією обставиною, яка викликає сумнів в його неупередженості або об`єктивності.

Наведений висновок додатково підтверджується частиною 4 статті 36 КАС України, згідно з якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями суду під час судового розгляду справи є підставою для їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку і саме суди вищих інстанцій можуть надавати оцінку процесуальним рішенням суду. Окрім того, жодним Законом чи іншим

Відтак, доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України.

Вирішуючи справу «Газета Україна-Центр проти України», № 16695/04, пп. 28, 31, 32, рішення від 15 липня 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:

- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);

- у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 42).

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Натомість представник позивача, заявляючи відвід (самовідвід) судді, не обґрунтував належним чином підстав та мотивів заявленого клопотання та не надав доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у пункті 4 частини 1 статті 36 КАС України, а сам відвід (самовідвід) пов`язується виключно з суб`єктивним сприйняттям позивачем рішень та дій судді під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За змістом пункту 8 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

Враховуючи наведене та беручи до уваги необґрунтованість поданої заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеним в порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 236, 248, 256, 268, 287, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про самовідвід судді.

Провадження у справі № 120/2054/19-а зупинити та передати для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати 05.12.2019 року

Суддя Мультян Марина Бондівна