Рішення № 86129088, 29.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2019 р. Справа № 120/3459/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.

представника позивача: адвоката Берегового В.Є.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відповідача № 93230-53 від 25.09.2019 року про сплату податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 52790,81 грн., в тому числі основний платіж 52656,25 грн. та пеня - 134,56 грн.

Подані позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутній податковий борг як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позаяк оскаржувана податкова вимога винесена на підставі податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.06.2019 року №0082912-5306-0208, яке скасовано в судовому порядку. Відтак, визначена у ньому сума податкового зобов`язання є неузгодженою, що виключає можливість винесення податкової вимоги на відповідну суму. За таких обставин, з метою відновлення порушених прав та інтересів, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

19.11.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 54128), в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, зазначив про те, що позивачу визначене податкове зобов`язання відповідно до п.п. 266.3.1 та п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України на підставі даних реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по об`єктах оподаткування, що належить позивачу. Просив відмовити у задоволенні даного позову, вказавши, що нарахування податкового зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, винесене на підставі та у спосіб, що передбачене чинним законодавством.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

22.11.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, в судовому засіданні оголошена перерва до 29.11.2019 року.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на продовженні розгляду даної справи по суті незважаючи на відкликання контролюючим органом оскаржуваної податкової вимоги. Вказав, що відкликання податкової вимоги не відновлює того попереднього становища позивача, яке існувало на момент її винесення.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені письмово у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.09.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області в адресу ОСОБА_1 винесено та направлено податкову вимогу № 93230-53 про сплату боргу за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 52790,81 грн., в тому числі основний платіж 52656,25 грн. та пеня 134,56 грн.

Суд встановив, що суми податкового зобов`язання у вказаній податковій вимозі визначені відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 року за № 0082912-5306-0208 про визначення суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 52656,25 грн.

Позивач вважає, що контролюючим органом передчасно сформовано оскаржену податкову вимогу, оскільки на момент її прийняття податкові зобов`язання не були узгоджені, з огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, на підставі чого він і звернувся до суду із вказаним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керувався такими мотивами.

Так, відповідно до п.п. 14.1.154. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За вимогами п. 59.3 ст. ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Водночас, за приписами п. 56.18 ст. ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 вказаного Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 95.3 ст.95 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, за вимогами п.п. 14.1.154. п. 14.1 ст.14 лише узгоджене грошове зобов`язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги залежить від факту узгодження грошових зобов`язань, що, в свою чергу, пов`язано із днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов`язань.

Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, суд зазначає, що податкові зобов`язання платника податків, визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Суд встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року по справі № 120/2353/19-а задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.06.2019 року за № 0082912-5306-0208.

Наразі, вказане судове рішення законної сили не набуло.

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначає Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

- узгодженого грошового зобов`язання;

- непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана податкова вимога №93230-53 винесена відповідачем 23.09.2019 року, тобто в період, коли грошові зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 року за № 0082912-5306-0208 на суму 52656,25 грн. оскаржувалися в судовому порядку, а тому не вважалися податковим боргом платника.

Відповідно, у відповідача не було жодних правових підстав для винесення та направлення на адресу позивача податкової вимоги №93230-53 від 25.09.2019 року.

Наведене вказує на те, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про те, що станом на 18.11.2019 року за позивачем відсутня заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52790,81 грн. (52656,25 грн. основний платіж та 134,56 грн. пеня) з підстав самостійного погашення її податковим органом, у зв`язку з чим податкова вимога з 18.11.2019 року є такою, що втратила чинність та вважається відкликаною, то із цього приводу суд враховує правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі N 818/1331/17 (адміністративне провадження N К/9901/10708/18), від 29.03.2018 року у справі N 804/2719/17 (адміністративне провадження N К/9901/39456/18), за змістом якої обставини відкликання податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги на підставі п. п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України не є перешкодою для його скасування, позаяк не відновлюють становище позивача, яке існувало до моменту прийняття такого рішення.

Як зазначено у частині другій статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваної податкової вимоги від 25.09.2019 року за № 93230-53. Натомість, наявні у матеріалах справи докази підтверджують обґрунтованість доводів позивача. Відповідно, заявлений позивачем адміністративний позов належить задовольнити.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 25 вересня 2019 року № 93230-53.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04.12.19.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович