Рішення № 86128848, 27.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 листопада 2019 р. Справа № 120/2612/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-8479-17 від 17.12.2018 року та №Ф-8479-17 від 20.06.2019 року, відповідно до яких у позивача виявлено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Однак, ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що 17.01.2005 року він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. У подальшому, 12.12.2007 року позивач прийнятий до Тульчинського міжрайонного управління водного господарства, де і працює по даний час. У зв`язку з працевлаштуванням, зважаючи на повну зайнятість на робочому місці, починаючи з листопада 2006 року, він підприємницькою діяльністю не займався та доходів від такої не отримував. Крім того, звернув увагу суду на те, що з 2007 року єдиний соціальний внесок за нього сплачувало Тульчинське міжрайонне управління водного господарства. Відтак, вважає зазначені вимоги протиправними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду, або вказати інші підстави для поновлення строку.

Дану ухвалу позивач отримав 21.08.2019 року.

29.08.2019 року на адресу суду надійшла заява про усунення виявлених недоліків.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) 17.12.2018 року № Ф-8479-17 в сумі 15819,54 грн. позивачем отримана поштою не була. 20.06.2019 року через соціальну мережу Facebook з позивачем зв`язався головний державний виконавець Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Макушинський Ю.І. та повідомив, що у його провадженні перебуває вимога ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 17.12.2018 року № Ф-8479-17 в сумі 15819,54 грн. Скориставшись своїми правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», 20.06.2019 року, позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №58971966, яке містило вимогу від 17.12.2018 року.

Відповідно до пункту 7 «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 610 від 30.06.2017 року, податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Проте, зі змісту вимоги від 17.12.2018 року слідує, що вона надсилалась контролюючим органом не за адресою реєстрації та постійного проживання позивача у місті Тульчині, Вінницької області, а за адресою тимчасової реєстрації позивача у 2005 році в студентському гуртожитку м. Вінниці, під час навчання останнього у Вінницькому національному технічному університеті. Таким чином вимога від 17.12.2018 року не набула статусу узгодженої.

Разом з тим, 20.06.2019 року, під час подання позивачем заяви до ГУ ДФС у Вінницькій області про видачу довідки про відсутність заборгованості у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, отримав вимогу від 20.06.2019 року № Ф-8479-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.

Водночас, 20.06.2019 року його повідомили, що на його адресу була надіслана ще одна вимога від 17.12.2018 року № Ф-8479-17, яка у зв`язку з поверненням за закінченням строку зберігання, була передана на примусове виконання до Центрального ВДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області.

За таких обставин, не отримавши оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на її узгодження або оскарження у 10 денний строк за днем отримання такої вимоги, передбачений ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року відкрито провадження у справі та задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

26.09.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зазначив, що відповідно до інформаційної системи фіскального органу позивач 2005 ркоу зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником ЄСВ. Після внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, як фізична особа-підприємець позивач був зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від суми отриманого доходу (прибутку), в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Однак, позивач свого обов`язку зі сплати єдиного внеску не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (недоїмка). Також відповідач зазначає, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інформаційної системи фіскального органу та з дотриманням вимог Закону № 2464-VI і підзаконних нормативно-правових актів.

В судове засідання 30.09.2019 року сторони не з`явилися, однак, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Водночас, представниками сторін до суду подано заяви про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області.

В судове засідання 27.11.2019 року сторони не з`явилися, однак, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Водночас, представниками сторін до суду подано заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши письмові пояснення та дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив таке.

17.01.2005 року ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Відповідно до довідки №160 від 25.01.2005 року 21.01.2005 року позивач взятий на облік як ФОП та перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок та за перший квартал 2005 року подав податкову звітність як платник єдиного податку.

У зв`язку із закінченням строку навчання ОСОБА_1 залишив попереднє місце роботи та виїхав на постійне місце проживання у місто Тульчин, Вінницької області, де з листопада 2006 року працював як найманий працівник на різних підприємствах.

У подальшому, 12.12.2007 року позивач був прийнятий до Тульчинського міжрайонного управління водного господарства, де і працює по даний час на посаді начальника відділу водних ресурсів.

У зв`язку з працевлаштуванням, зважаючи на повну зайнятість на робочому місці, починаючи з листопада 2006 року, позивач підприємницькою діяльністю не займався, доходів від такої не отримував.

20 червня 2019 року відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача.

Згідно довідки вих. № 202 від 21.06.2019 року, єдиний соціальний внесок на заробітну плату нараховувався і утримувався згідно діючого законодавства та перераховувався до бюджету за весь період роботи скаржника в Тульчинському міжрайонному управлінні водного господарства.

В той же час, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску Головне управління ДФС у Вінницькій області сформувало податкову вимогу № Ф-8479-У від 17.12.2018 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 15819,54 грн. та податкову вимогу № Ф-8479 від 20.06.2019 року на суму 21030,90 грн. про сплату боргу (недоїмки).

Не погоджуючись із даними податковими вимогами, позивач звернувся із скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України №36931/6/99-99-11-05-02-25 від 01.08.2019 року відмовлено у задоволенні скарги.

Разом із тим, не погоджуючись із даними податковими вимогами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, доказів припинення підприємницької діяльності станом на час отримання спірних вимог про сплату боргу позивачем не надано.

При цьому судом враховується, що в силу положень частини першої, третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, оскільки позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, за ним зберігається обов`язок сплачувати єдиний внесок.

У інформаційній системі органу доходів і зборів лише відображаються відомості про сплату чи несплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом.

Пункт 4 Інструкції №449 надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є також самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що ОСОБА_1 автоматично сформована вимога від 17.12.2018 №Ф-8479-17, згідно якої станом на 30.11.2018 виникла заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Підставою для формування оскаржуваної вимоги були відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, відображені в облікових даних платника.

Поряд з цим, відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.05.2019 року становить 21030,90 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Вінницькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2019 року №Ф-8479-17.

Одночасно, суд звертає увагу, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем, будь-яких доказів про сплату ним єдиного внеску до суду не надано.

Таким чином, з огляду на наявність даних інформаційної системи, які свідчать про недоїмку зі сплати єдиного внеску у позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу оскаржувані вимоги.

При цьому, суд зауважує, що правомірність нарахованої суми недоїмки згідно оскаржуваних вимог позивачем під сумнів не ставиться.

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що він не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував прибуток від такої діяльності, адже, як слідує із матеріалів справи державна реєстрація припинення фізичної особи-підприємця на час винесення оскаржуваних вимог проведена не була.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом із тим, жодних доказів існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем на надано.

Окрім того, в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Суд також відхиляє посилання позивача на ту обставину, що він знаходиться у трудових відносинах із Тульчинським міжрайонним управлінням водного господарства та згідно довідки вих. № 202 від 21.06.2019 року єдиний соціальний внесок на заробітну плату нараховувався і утримувався згідно діючого законодавства та перераховувався до бюджету за весь період роботи ОСОБА_1 в Тульчинському міжрайонному управлінні водного господарства, тому не має обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, оскільки норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містять застережень, що особа звільняється від сплати ЄСВ як фізична особа-підприємець, якщо підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ.

Відтак, позивач повинен був сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що податковий орган діяв у межах та у спосіб визначений законодавством, а відтак в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій щодо внесення даних до інформаційної системи про наявність нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та задоволення позову цій частині. Похідна позовна вимога щодо виключення сум з обліку відповідно також не підлягає задоволенню. Відтак, в позові необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)

Рішення у повному обсязі виготовлене 04.12.2019 року.

Суддя /підпис/ Бошкова Юлія Миколаївна

Згідно з оригіналом: суддя:

помічник: