Рішення № 86128410, 05.12.2019, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/922/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

представника позивача - адвоката Матвійчук Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом №2-527/11, що виникла станом на дату звернення з вказаним позовом

Свої вимоги мотивує наступним.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від подружнього проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.03.2011р. з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2011р. і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що аліменти на утримання сина він сплачував добровільно до 2014 року.

Також, зазначає, що він одружився вдруге та від цього шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 дітей у другому шлюбі погіршило матеріальний стан позивача, оскільки зросли витрати на утримання дітей та дружини, тому він почав сплачувати аліменти в користь відповідачки по мірі наявності у нього коштів. Однак позивач не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У 2014р. відповідачка звернулася у Сокальський РВДВС ГТУЮ у Львівській області з виконавчим листом про примусове виконання рішення суду від 24.03.2011р.

В зв`язку з тим, що позивач не працював та періодично виїжджав на заробітки, його дохід носив мінливий характер, він не мав можливості сплачувати аліменти у повному розмірі, що спричинило виникнення заборгованості.

Відповідачка проживає в Ізраїлі та у 2017 році їх спільний син ОСОБА_4 переїхав на постійне місце проживання до матері в ОСОБА_7 , на що позивач, як батько дитини, надав свою згоду. Отримуючи вказану згоду відповідачка взяла на себе обов`язок повного матеріального забезпечення, проживання, виховання дитини та повну відповідальність за життя, здоров`я дитини, що відображено у заяві.

Крім цього, між ними була усна домовленість про те, що відповідачка відмовляється від сплати аліментів та заборгованості за аліментами взамін на дозвіл батька на проживання дитини з матір`ю за кордоном.

Відтак з жовтня 2017р. ОСОБА_1 припинив сплачувати аліменти.

Станом на 27.02.2019р. заборгованість по сплаті аліментів становить 69 995,74 грн.

Вважає, що заборгованість виникла не з його вини, а у зв`язку з наявністю інших утриманців та недотриманням домовленості відповідачки про припинення стягнення аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Зміна сімейного стану та народження у платника аліментів дитини є підставою для зменшення розміру аліментів. Однак, починаючи з 2012р. ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів присуджених рішенням Сокальського районного суду від 24.03.2011р.

Що стосується посилання позивача на те, що взамін його згоди на виїзд їх спільної дитини за кордон, вона зобов`язувалась відмовитись від заборгованості, яка виникла по сплаті аліментів та подальшого стягнення аліментів - вони не відповідають дійсності.

Не відповідає дійсності й посилання позивача на те, що його заява про надання згоди на виїзд їх неповнолітнього сина разом з нею за кордон покладає на неї обов`язок повного матеріального забезпечення дитини.

Відповідно до змісту заяви від 21.09.2017р., посвідченої приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.І. відповідачка несе "матеріальне забезпечення, проживання, виховання дитини та повну відповідальність за життя та здоров`я дитини", а також приймає всі необхідні рішення стосовно дитини під час перебування із нею за кордоном.

Її перебування з сином за кордоном (в Ізраїлі) завідома визначалося як тимчасове (по довгостроковій візі), а не як постійне.

Так чи інакше її перебування з сином за кордоном, чи її перебування в іншому шлюбі не знімають з позивача обов`язку по виконанню рішення суду від 24.03.2011 року.

Позивач надав суду заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.03.2011р. з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 15.03.2011р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів наданого Сокальським РВДВС ГТУЮ у Львівській області встановлено, що станом на 27.02.2019р. заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 69 995,74грн.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею кошів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, що чи мають обставини, на які посилається платника аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", також передбачено, що суд може за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити заявника від сплати заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не погоджується з доводами позивача про звільнення його від заборгованості по сплаті аліментів, оскільки позивачем не доведено, що заборгованість по сплаті аліментів виникла у зв`язку з його хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач звертався із позовною заявою про зменшення розміру аліментів, які були визначені рішенням суду у зв`язку із зміною свого сімейного та матеріального стану. Дане і стверджує сам позивач.

Вбачається, що з моменту постановлення рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання сина в 2011 року, позивачем не регулярно сплачувались аліменти, а з жовтня 2017 року він взагалі припинив сплачувати аліменти, у зв`язку з чим станом на 27.02.2019р. заборгованість складає 69 995,74 грн.

Доказів наявності підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами встановлених ст.197 СК України, які спровокували виникнення даної заборгованості позивачем суду не надано.

Тобто, як убачається з матеріалів справи, заборгованість по аліментам виникла у зв`язку з небажанням сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, таким чином виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.

Посилання позивача на зміну його сімейного стану не є підставою, для звільнення останнього від заборгованості за аліментами, а лише для зміни розміру аліментів або підставою для відстрочки або розстрочки сплати заборгованості за аліментами.

Отже, з огляду на зазначене, починаючи з 2012 року, після народження першого сина - позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Крім цього, твердження позивача на те, що взамін його згоди на виїзд їх спільної дитини за кордон, відповідачка зобов`язувалась відмовитись від заборгованості, яка виникла по сплаті аліментів та подальшого стягнення аліментів не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Також, посилання позивача на те, що його заява про надання згоди на виїзд їх неповнолітнього сина разом з відповідачкою за кордон покладає на неї обов`язок повного матеріального забезпечення дитини спростовується заявою від 21.09.2017р., посвідченої приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.І. Згідно якої, відповідачка несе "матеріальне забезпечення, проживання, виховання дитини та повну відповідальність за життя та здоров`я дитини", а також приймає всі необхідні рішення стосовно дитини під час перебування із нею за кордоном.

Частиною 1 статті190 СК України встановлено єдину підставу для припинення права на аліменти, зокрема, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини на які покликається позивач, як на підставу для звільнення його від заборгованості по сплаті аліментів, а саме наявність в нього на утриманні, ще двох неповнолітніх дітей та усну домовленість з відповідачкою про відмову від аліментів - не є підставами для звільнення його від сплати такої, в аспекті ч.2 ст.197 СК України.

Таким чином, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: с.Стенятин Сокальський район Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: с.Стенятин Сокальський район Львівська область.

Третя особа: Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ЄДРПОУ 34721466, місце знаходження: вул.Міцкевича, 5 м.Сокаль, Львівська область

Головуючий: М. Я. Адамович