Рішення № 86127997, 21.11.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/806/17

провадження № 2/445/19/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П. В.

секретаря судового засідання Мацайло О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем уклала шлюб 09.02.1985. У шлюбі в них народилося троє дітей, які на даний час є повнолітніми. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.08.2019 шлюб з відповідачем розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було набуто майно, зокрема житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1 , земельну ділянку за тією ж адресою площею 0,1259 га, яка призначена для обслуговування даного житлового будинку та автомобіль Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 . Вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1259 га, розташованої за тією ж адресою та призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку та стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 75464 грн., що становить Ѕ вартості автомобіля Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, проте надавати будь-які пояснення відмовився, відзиву на позовну заяву не подав.

Процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2017 заявила клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 09.10.2017 задоволено, витребувано у Комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником позивача 09.10.2017 подано до суду заяву про призначення судової автотоварознавчої експертизи та заяву про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз. Ухвалою суду від 15.11.2019 заяви представника позивача задоволено, призначено у справі інженерно-технічну (будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу), на вирішення якої поставлено питання про можливі варіанти поділу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виділу Ѕ частки земельної ділянки за тією ж адресою, та автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про визначення вартості автомобіля Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 .

21.01.2019 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, а 11.04.2019 відповідач заявив клопотання про визнання справи малозначною. Ухвалою суду від 11.04.2019 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності та про визнання за відповідачем права власності на автомобіль Opel Combo – залишено без розгляду, а у задоволенні клопотання відповідача про визнання справи малозначною – відмовлено.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 09.02.1985 уклали шлюб, який зареєстрували у Червоненській сільській раді Золочівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 09.02.1985.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.08.2015 шлюб між сторонами розірвано.

08 лютого 1986 року відповідач ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок, побудований у 1947 році, глино-валькований, покритий шифером, що складається з двох кімнат і кухні жилою площею 36 кв.м. і господарської будівлі, розташований у с. Княже Золочівського району Львівської області, що підтверджується договором, посвідченим виконавчим комітетом Червоненської сільської ради народних депутатів Золочівського району Львівської області 08.02.1986 р.

Із долучених до позовної заяви копій погосподарських книг вбачається, що починаючи з 1986 року спірний будинок належав категорії колгоспного двору, головою якого був відповідач ОСОБА_2 .

Згідно витягу з рішення виконкому Золочівської районної ради народних депутатів Львівської області за №109 від 20.04.1989 за ОСОБА_2 оформлено право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 .

Як вбачається із листа КП ЛОР «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» №125 від 10.08.2016, житловий будинок АДРЕСА_1 27.04.1989 зареєстрований на правах власності за ОСОБА_2 .

Виконавчим комітетом Княжівської сільської ради 28.03.2012, на підставі рішення виконкому Золочівської районної ради народних депутатів Львівської області за №109 від 20.04.1989, відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого Княжівської сільської ради Золочівського району Львівської області від 26.11.2010 №31 ОСОБА_2 надано дозвіл на добудову до житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

21.12.2015 відповідачем зареєстровано у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації індивідуального житлового будинку після реконструкції та гаражу після будівництва, з якої вбачається, що у травні 2009 року розпочато, а у жовтні 2009 року завершено будівництво житлового будинку та гаража по АДРЕСА_1 , загальна площа будівлі 100,8 кв.м., житлова площа 37,9 кв.м., площа господарських будівель і споруд 44,1 кв.м.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 19.04.2017, прийнятим за результатами перегляду рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29.11.2016 про визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку у АДРЕСА_1 встановлено «…сторони по справі є колишнім подружжям. Прожили у шлюбі 30 років та за цей період набули майно, яке відповідно до статтей 60, 69, 70 СК України є спільно нажитим майном, а відтак презюмується, що як позивачка так і відповідач мають право на Ѕ частину спільно нажитого рухомого та нерухомого майна. У суду не було потреби визнавати за позивачкою ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 в його ідеальній частці, оскільки таке право за позивачкою ОСОБА_3 визнано Законом і вона вправі користуватися, володіти та розпоряджатися цим майном».

Таким чином, судом встановлено, що спірний житловий будинок у АДРЕСА_1 було придбано відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою. Реконструкція вказаного будинку та будівництво гаража також здійснено за час перебування сторін у шлюбі.

На підставі рішення виконкому Княжівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1997 №10, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5283 га, в т.ч. 0,1259 га під будівлями, що розташована на території с. Княже Княжівської сільської ради, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд та ведення особистого підсобного господарства, що підтвержується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №006414.

Із листа Територіального сервісного центру №4643 від 02.07.2016 №31/13-4643-911 вбачається, що 03.07.2012 за відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.03.2017, якою залишено без змін рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29.11.2016 про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 , укладеного 16.05.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , встановлено що «…спірний автомобіль було придбано під час шлюбу, то в силу наведених вище норм закону вважається, що він є спільною сумісною власністю подружжя, а тому для укладення відповідачем ОСОБА_2 оспорюваного договору купівлі продажу автомобіля необхідна була письмова згода його дружини ОСОБА_3 ».

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що земельну ділянку площею 0,5283 га, що розташована на території с. Княже Княжівської сільської ради, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд та ведення особистого підсобного господарства та автомобіль Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 , відповідач набув також за час перебування у шлюбі з позивачкою.

Згідно висновку експерта №6790 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 13 березня 2018 року, середня ринкова ціна автомобіля Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 , станом на час завершення виконання експертизи становить 150928 грн.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно вимог ст..12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.

Відповідно до ст.82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що житловий будинок відповідач придбав 08.02.1986, земельну ділянку набув у власність 12.02.1997, реконструкцію будинку здійснив у 2009 році, а автомобіль придбав 03.07.2012, до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім`ю України, так і Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За приписами ст.28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із частиною першою статті 61 СК України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За приписами ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Згідно із ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, враховуючи також обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19.04.2017, суд приходить до висновку, що житловий будинок у АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,5283 га, що розташована на території с. Княже Княжівської сільської ради, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд та ведення особистого підсобного господарства та автомобіль Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 , належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Із системного аналізу норм ст. 67, 69 СК України вбачається, що розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1259 га розташованої за тією ж адресою та призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, суд виходить з того, що таке право за ОСОБА_3 визнано Законом, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що позивачка вправі звернутися до суду із позовом про визначення та виділ у натурі частки у праві спільної сумісної власності або про реальний поділ майна.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості Ѕ вартості автомобіля суд виходить із наступного.

Так, судом встановлено, що автомобіль Opel Combo, р.н. НОМЕР_1 , належить сторонам на праві спільної сумісної власності, що встановлено також ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.03.2017.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з положеннями ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За приписами ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Враховуючи, що автомобіль в розумінні ст.183 ЦК України є неподільною річчю, позивач належний йому на праві спільної сумісної власності автомобіль не використовує, автомобілем користується виключно відповідач, матеріальну компенсацію позивачу за користування автомобілем не сплачує, виходячи із презумпції, що частки чоловіка та дружини у праві спільної сумісної власності є рівними, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є підставними та підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмір 3635,80 грн. надміру сплачений позивачем, слід повернути позивача, а в решті судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 81, 82, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 183, 364, 370 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 67-70 СК України, ст. 23 КпШС України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 75464,00 грн., що становить 1/2 вартості автомобіля Opel Combo, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , №двигуна НОМЕР_3 , №кузова НОМЕР_4 .

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 3635,80 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно квитанції №171 від 15.06.2017.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 210,90 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.12.2019.

Суддя П. В. Пилип`як