Рішення № 86127528, 05.12.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/4439/18

пр. 2/336/300/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретарки судового засідання Аксьонової О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,2011 р.н.,до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»(далі ПрАТ «Київський страховий дім»),про відшкодування шкоди,завданої внаслідок ДТП,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3 (на підставі довіреності від 04.01.2017 р.), -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому заявила вимоги до відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди,завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила,що 18.04.2014 року приблизно о 02.30 год.водій ОСОБА_4 ,керуючи автомобілем «CHRYSLER DAIMLER» р.н. НОМЕР_1 на 525 км.автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ в Приморському районі Запорізької області,допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ,який в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження та загинув на місці події.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно Полісу обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0371118 з лімітом відповідальності страховика у розмірі 100000 гр.за шкоду,заподіяну життю та здоров`ю потерпілих.

Позивач зазначає,що внаслідок ДТП їй завдана моральна шкода через загибель чоловіка,а малолітня донька ОСОБА_2 ,2011 р.н.,втратила батька та годувальника.

24.01.2017 р.представником позивача до ПрАТ ««Київський страховий дім» була подана заява про виплату страхового відшкодування,у задоволенні якої страховик відмовив без законних підстав та рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.03.2018 р.відмова страховика у виплаті страхового відшкодування була визнана неправомірною.

Направлені відповідачу повторні заяви про виплату страхового відшкодування були відповідачем проігноровані,до теперішнього часу страхове відшкодування не виплачно.

Посилаючись на те,що відповідач в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має обов`язок відшкодувати позивачу моральну шкоду,а дитині,яка втратила батька-відшкодування,пов`язане з його втратою,водночас,розраховані позивачем суми страхового відшкодування перевищують ліміт відповідальності страховика, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування завданої шкоди у розмірі ліміту відповідальності страховика 100 000 гр.,витрати на правову допомогу 8000 гр.

Ухвалою суду від 13.08.2018 р.відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідачем відзив на позов не поданий.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 у вступному слові позов підтримали з підстав,викладених вище,просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач,належним чином повідомлений про дату,час та місце проведення судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин,не подав відзиву.

Враховуючи,що позивач не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення,суд згідно ст.280-281 ЦПК України розглядає справу без участі відповідача на підставі наявних доказів та ухвалює заочне рішення.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши учасників процесу, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до приписів ст.2 ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів спраи суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 02.30 год.водій ОСОБА_4 ,керуючи автомобілем «CHRYSLER DAIMLER» р.н. НОМЕР_1 на 525 км.автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ в Приморському районі Запорізької області,допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ,який в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження та загинув на місці події.

За фактом ДТП було порушено кримінальне провадження,яке закрито постановою слідчого від 30.07.2014 р.за відсутністю у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Зазначена постанова на час розгляду цивільної справи не скасована.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0371118 з лімітом відповідальності страховика у розмірі 100000 гр.за шкоду,заподіяну життю та здоров`ю потерпілих.

Як передбачено статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода,що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду,заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ст. 1187 Цивільного кодексу України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ст. 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.ст. 1166, 1167 вказаного Кодексу, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 6 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів, що зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стаття 1187 ЦК України встановлює правило спеціального делікту, який передбачає особливості суб`єктного складу відповідальної особи (обов`язок відшкодування шкоди покладається на вказану у законі особу - власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки) та встановлює покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

У відповідності до роз`яснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки також роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином вищевказані норми цивільного законодавства в сукупності з роз`ясненнями Пленумів Пленуму Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, який може бути звільнений від цієї відповідальності виключно лише у випадку, коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У всіх інших випадках цивільна правова-відповідальність покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки) навіть при відсутності його вини у завданні шкоди.

Відповідачем по справі не було доведено, що шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого від ДТП ОСОБА_6 .

З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення не звільняє останнього як володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки та він повинен нести цю цивільно-правову відповідальність.

Внаслідок ДТП сталася смерть ОСОБА_6 ,який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та мав доньку ОСОБА_2 ,2011 р.н.

24.01.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування,на яку отримала відповідь від 24.03.2017 р.про те,що ДТП,яка сталася з участю водія ОСОБА_4 та внаслідок якої загинув ОСОБА_6 ,не є страховим випадком та не тягне за собою обов`чязку страховика по відшкодуванню шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя № 336/3078/17 від 01.03.2018 р.відмова страховика у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 ,яка викладена у листі від 24.03.2017 р.визнана незаконною.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 22.06.2018 р.повторно звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування,яка залишена останнім без відповіді.

Як встановлено ст.27.2 ст.27 Закону,страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього

Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю

потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного

кодексу України, кожній особі, яка має право на таке

відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового

відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого

не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у

місячному розмірі, встановлених законом на день настання

страхового випадку.

Стаття 27.3,27.5 ст.27 вказаного вище Закону,передбачає,що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і

"ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього

Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю

фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та

дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового

відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного

померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному

розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового

випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого,

може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний

розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних

виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не

може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Позивачем в обгрутування заявлених вимог наведений розрахунок завданої шкоди у розмірі ,який перевищує ліміт відповідальності страховика,встановлений у розмірі 100 000 гр.

Аналізуючи наведене,суд дійшов висновку,що позивачем обґрунтовано заявлена до стягнення сума в межах ліміту ввідповідальності страховика,відповідачем не спростовані розрахунки позивача та іншого розміру відшкодування не доведено.

Відповідачем також не доведено,що ОСОБА_1 при поданні вказаної вище заяви не вчинила всіх необхідних дій або не надала необхідного переліку документів,що перешкоджало б страховику здійснити протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування його виплату.

Відтак,страхове відшкодування не виплачено ОСОБА_1 без законни підстав,тому її позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст.141 ЦК України,з відповідача ,який є юридичною особою,на користь держави суд стягує судовий збір з вимог майнового характеру пропорційно розміру задоволених позовних вимог,від попередньої сплати якого позивач звільнена.

Частиною 3 ст. 79 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на професійну правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас,склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження обставин надання правової допомоги ОСОБА_1 при розгляді даної справи суду були надані укладений між нею та ТОВ «Компанія «Автопоміч» договір про надання правничої допомоги від 04.06.2018 р.,рахунок на оплату послуг на суму 8000 гр., акт надання послуг до вказаного договору (з описом виконаних робіт)та квитанція № ПН1940 від 03.08.2018 р. на загальну суму 8000 гр.про оплату ОСОБА_1 через касу ПАТ «Кредобанк» на рахунок ТОВ «Компанія «Автопоміч» послуг по договору від 04.06.2018 р.

Відповідно до ч.4 ст 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи із принципу співмірності та розумності, суд враховує те, що вказана справа розглядалась протягом з серпня 2018 р.,представник позивача брав участь у судових засіданнях,відповідач не сприяв прискоренню розгляду справи та позасудовому вирішенню справи,витрачений представником позивача час для виконання робіт час є співмірним із складністю справи, суд дійшов до висновку, судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі 8000 гр.згідно квитанції про їх оплату.

На підставі ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд ,ст.ст.16,1166,1167,1187 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ,яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,2011 р.н.,до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди,завданої внаслідок ДТП- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 відшодування шкоди у розмірі 100 000(сто тисяч )гривень,відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000(вісім тисяч) гривнь,а всього стягнути 108 000(сто вісім тисяч)гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» в дохід держави судовий збір у розмірі 1921(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2

відповідач-Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,код ЄРДПОУ 25201716,адреса 04053 м.Київ,вул.Артема 37/41.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених ЦПК України,не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко