Рішення № 86126079, 09.07.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7652/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Гальчинська А. О.,

за участю: позивача Сквиренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити їй, відповідно до п. 7 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.

В обґрунтування позову зазначає, що з серпня 2016 року вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, після призначення їй пенсії за віком, згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що загальний трудовий стаж, на момент звернення до органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії, в закладах та установах комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» складає майже 40 років. Листом від 11.08.2016 року позивача було повідомлено про те, що з 27.08.2016 року вона повинна надати певний перелік документів для виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій. 08.12.2016 року позивач отримала лист, в якому відповідач повідомив про те, що вона має право на виплату грошової допомоги, оскільки на момент призначення пенсії працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». 21.12.2016 року позивач отримала лист від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України де позивача було повідомлено про те, що немає підстав для виплати їй 10 пенсій.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 30.06.2017 року (суддя Декаленко В.С.).

В липні 2017 р. представником відповідача подані заперечення, в яких сторона відповідача зазначає, що з 27.08.2016 року позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком 02.08.2016 року до досягнення пенсійного віку, тим втратила право на отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» - «ж» ст. ЗУ «Про пенсійне забезпечення». В зв`язку з чим пенсія позивачу призначена відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу відсутні.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 20.11.2018 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Відповідно до п.10 розділу VІІ «Перехідні положення КАС України (2017 р.) розгляд даної справи підлягає за нормами КАС України (2017 р.), чинного з 15.12.2017 р. Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 31.09.2019 р. відповідно ст.52 КАС України допущено заміну відповідача - Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

У судовому засіданні позивач підтримала позов з підстав зазначених в ньому, просила задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 27 серпня 2016 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що позивач звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про надання їй грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VII.

Листом від 21.12.2016 року вих. № 1410/С-1033/2 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі грошової допомоги, у зв`язку з тим, що заява про призначення їй пенсії за віком була подана до досягнення пенсійного віку, а тому підстав для виплати десяти пенсій відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи зі змісту ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як зазначено в п.2 постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-УІІ, пенсійне забезпечення осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через пенсійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788-ХІІ).

Крім цього, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років і 6 місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Наказу № 2-к від 23.10.2013 працює в Амбулаторії ЗП-СМ № 1 на посаді медичної сестри з 23.10.2013 року.

Пунктом 2 «Переліку закладів і установ освіти, хорони здоров`я та соціального захисту посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 до переліку відносяться лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача на призначення грошової допомоги є підтвердженим, а рішення відповідача про відмову у її призначенні є неправомірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Разом з цим, суд визнає вимоги позивача про визнання неправомірними дій Центрального об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 , а також вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до п.7 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсії на день призначення пенсії.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись 19, 22, 58 Конституції України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення»,, ст.ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368), щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), призначити грошову допомогу відповідно до п.7 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову допомогу відповідно до п.7 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсії на день призначення пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 640,0 (шістсот сорок грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) подати звіт про виконання судового рішення в частині призначення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання судового рішення в повному тексті.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова