Ухвала суду № 86125591, 26.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5641/18

1кп/755/322/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2019 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

суддів Левко В.Б., Федосєєва С.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018100040000211 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Мовчанюка О.С.,

представника потерпілої Шпака О.К.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисника Свінціцького І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100040000211 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, вони на даний час не зникли, останній може здійснювати тиск на потерпілу та свідків, що призведе до вчинення нових кримінальних правопорушень. Вважає, що немає підстав змінювати даний запобіжний захід на інший - не пов`язаний з триманням під вартою. Обвинувачений не має мотивації виконувати належним чином свої процесуальні обов`язки, а потерпіла та свідки, при їх допитах, прямо вказували на обвинуваченого ОСОБА_1 . Зокрема, обвинувачений є суспільно небезпечною особою, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який відсутні.

Представник потерпілої Шпак О.К. підтримав думку прокурора.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримали думку прокурора та зазначила, що обвинувачений ОСОБА_1 після вбивства її чоловіка, стукав та вибивав двері її квартири, про що сусіди заявляли до поліції. Зокрема, зазначила, що коли обвинувачений знаходився під домашнім арештом, то постійно вживав алкоголь та був небезпечним не тільки для неї, а й для сусідів, у зв`язку з чим, вона боїться за своє життя.

Захисник Свінціцький І.А. заперечив проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, прокурор не надав і посилання на загальні положення ст. 177 КПК України є неналежним твердженням щодо наявності ризиків. Його підзахисний вже тривалий час знаходиться під вартою, а прокурор не довів ризик щодо вчинення останнім нових злочинів. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання і тому, вважає, що останньому можливо змінити даний запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме - домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує останньому у разі його засудження, може переховуватися від суду.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, може переховуватися від суду, впливати на потерпілу, яка, зокрема, зазначила, що боїться за своє життя, свідків, а також він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на даний час у суду не має достовірних даних, що стан його здоров`я перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянню, яке інкримінується обвинуваченому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369, 370-372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 24 січня 2020 року включно.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: